Українські та європейські корупціонери: хто витриваліший

Українські та європейські корупціонери: хто витриваліший

Політичне життя в Україні, здається, неможливе без такого явища, як корупція. Як би нам це не було неприємно визнавати, але хабарі – малі й великі, гучні й не дуже – полюбляє величезна кількість державних мужів, простих чиновників та не надто простих суддів. Після заявлених намірів України впевнено і дружньо йти до Євросоюзу, у цьому напрямку щось таки почали робити. Проте останні новини про обов’язкове е-декларування для антикорупційних ГО знову нагадують про дуже непросту ситуацію в Україні та сигнали про намагання когось поставити на місце «простих смертних».

Перші кроки проти корупції

Минулого року у рамках виконання Порядку денного асоціації та Угоди про асоціацію Україна-ЄС, у частині втілення реформи системи запобігання та боротьби з корупцією, Україна  створила Національне антикорупційне бюро України, Національне агентство з питань запобігання корупції, Спеціалізовану антикорупційну прокуратура. Зокрема, ці «атикорупційні вимоги» були вагомою частиною для візової лібералізації між Україною та Євросоюзом. І, хоч механізм роботи новостворених органів для боротьби з хабарництвом ще не повністю налагоджений, структура атикорупційних інституцій ще не  повністю завершена, а їхня робота поки що, все-таки, викликає питання, перші кроки дійсно зроблено і європейська сторона називає їх доволі успішними.

Прес-аташе Представництва ЄС в Україні Давід Стулік коментує: «Перш за все, під час зустрічей, обговорювалося, як створити архітектуру органів, щоб була ефективна боротьба із корупцією. Наші експерти, які допомагали створювати відповідні інституції і навіть зараз надають консультації, використовували кращий європейський досвід в інших країнах. Найбільш впливом документом із актикорупційної теми є план дій для запровадження безвізового режиму, де були прописані відповідні рекомендації, які Україна має виконати. Україна справилася».

Роботу зі створення антикорупційних органів європейська сторона вважає успішною: «Наразі ми задоволені результатами роботи, але вона має продовжуватися. Ми вітаємо електронне, але зараз прийшов час, щоб показати, що корупціонери, які виявлені у рамках цього е-декларування мають бути покарані. Крім того, зараз має бути наступний важливий крок –  надати антикорупційним інституціям достатній бюджет і необхідні повноваження Також треба закінчити архітектуру антикорупційних органів. Зокрема, це – антикорупційні суди», – каже Давід Стулік. 

Для сприяння покращенню роботи антикорупційних інституцій Представництво Євросоюзу запустило Антикорупційну ініціативу ЄС в Україні, на яку виділено майже 16 мільйонів євро. У рамках цієї ініціативи надаватиметься фахова допомога європейських експертів для налагодження роботи та покращення менеджменту антикорупційних інституцій, буде надано посильну технічну допомогу для, а також у 6 містах планується реалізація пілотних проектів антикорупційної ініціативи.

Антикорупційна боротьба у 2016 році

Часто українці натикаються на практику, коли кримінальні справи порушуються, але їх розгляд відкладається у довгий ящик (поки громадськість забуде) і потім максимально згладжується, або й взагалі не доводиться до кінця. У минулому році, згідно з даними Єдиного держреєстру судових рішень, які наводять «Наші гроші», загалом було ухвалено вироків за хабарі щодо 362 осіб,  всього п’ятеро посадовців остаточно отримали реальне позбавлення волі за звинуваченням в отриманні неправомірної вигоди. Серед засуджених – голова Новошмідтівської сільради (Миколаївська обл.), начальник Миколаївської виправної колонії (Львівська обл.), військовослужбовець Збройних сил України, оперуповноважений карного розшуку міліції Харкова і податковий інспектор з Одеси. Вони отримали від 2,4 до 5,1 років позбавлення волі. Однак податківець засуджений лише заочно, бо він втік від слідства і знаходиться в розшуку.

Найбільше вироків стосовно хабарників у 2016 році було винесено у Києві, Львівській, Одеській та Харківській областях (по 22-24 вироки). Найменше – у Полтавській області (5 вироків).

Найгучніші справи (вироки ще не набули сили): щодо екс-заступника Голови Державної інспекції сільського господарства України Ігоря Немировського, засудженого до 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна за отримання 375 тис грн хабара, щодо екс-голови Бобровицької РДА (Чернігівська обл.) Миколи Супруна, засудженого до 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна за отримання 45 тисяч гривень хабара, щодо екс-голови Петриківської РДА (Дніпропетровська обл.) Петра Лісного, який був виправданий. Справа щодо Лісного, якого обвинуватили в отриманні $400 тис, тягнеться ще з 2007 року, - пишуть «Наші гроші».

За отримання хабарів у минулому році також були засуджені 70 посадовців, які займали відповідальне становище. Серед них  7 суддів, 5 прокурорів, 15 голів міст, сіл і селищ, 8 високопосадових правоохоронців і 6 високопосадових податківців. Щодо них вироки набули стосовно 16 осіб, з яких один отримав реальне позбавлення волі, 11 осіб засуджено до умовних термінів, двох виправдано (двоє інспекторів з Державної екологічної інспекції у Волинській обл.), один має сплатити штраф (перший  заступник  начальника територіального органу ДАБІ України – Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області Ігор Гуменчук) і провадження стосовно однієї особи закрито (обвинувачений екс-заступник начальника райуправління Держпродспоживслужби на Кіровоградщині помер).

Решта засуджених – це чиновники середньої і дрібної ланки, а також семеро приватних осіб (пособники і посередники хабарників). Більше половини усіх 362 засуджених отримали штрафи, в основному від 17 до 25,5 тис грн. 40 осіб були виправдані, 13 – засуджені до арешту, 34 особи засуджені умовно, а 44 – до реального позбавлення волі. 222 вироки набули силу, решта 140 – ще ні.

Приклад Румунії: 890 чиновників на лаві підсудних за 4 роки

У Європейському Союзі до любителів отримати гроші за «добру справу» ставляться далеко не так поблажливо. Навіть сусідня Румунія, яка ще не так давно вважалася найбільш корумпованою країною Європи, робить шалені успіхи у боротьбі з хабарництвом.  Румуни взагалі можуть похвалитися своїми антикорупційними акціями, які змушували навіть Уряд піти у відставку. Так, наприклад, у листопаді 2015 року після 30- тисячної акції протесту в центрі Бухареста весь Кабінет Міністрів Румунії пішов у відставку. Люди вийшли на вулиці після страшної пожежі в нічному клубі, забрала понад три десятки життів. Активісти називали винними корумпованих посадовців, які за хабарі на всі порушення звикли заплющувати очі. У вересні 2016 року румунський  міністр внутрішніх справ Петре Тобе подав у відставку через корупційний скандал навколо нього. Тобе допоміг підозрюваним у справі посадовців внутрішньої служби безпеки його міністерства, відмовившись розсекречувати документи щодо виплат їм на неоголошених підставах. У лютому цього року Міністр юстиції Румунії Флорін Йордахе подав у відставку після масових протестів, спричинених урядовим указом, що послаблює покарання за корупцію. Головний прокурор Національного управління по боротьбі з корупцією Лаура Кодруци Ковесі за непоних чотири роки добилася небаченого до цього часу у Румунії результату: на лаві підсудних опинилися 890 осіб – від колишніх міністрів і екс-депутатів парламенту та Європарламенту до брата колишнього президента Румунії Траяна Бесеску (Мірчі Бесеску) та сина екс-президента Молдови Петра Лучинського (Сергія Лучинського), колишнього прем'єр-міністра і колишніх спікерів Сенату (Верхня палата парламенту Румунії) Василе Блага і Валеріу Згоня. Антикорупційне управління у Румунії має найбільшу довіру серед населення. Натомість Україні до такого, очевидно, ще дуже далеко.

Підозри у корупції – відставка

У країнах ЄС часто трапляються випадки, коли чиновники, навіть найвищого державного рангу, не чекаючи доказів та результатів розслідування, самі покидають займану посаду. В Україні, традиційно, – посадовці до останнього тримаються за своє високе крісло.

Наприклад, у цьому році в Італії глава Офісу з боротьби з дискримінацією Франческо Спана подав у відставку через підозри у корупції, у Литві у 2016 році міністр охорони здоров’я Риманте Шалашявічюте пішов з посади з цієї ж причини. Таких прикладів немало: Перший віце-прем’єр Хорватії Томіслав Карамарко (2016), уже згаданий вище міністр внутрішніх справ Румунії Петре Тобе (2016), глава МВС Франції Брюно Ле Ру (2017), міністр оборони Данії Карл Хольст (2015), міністр охорони здоров’я Латвії Гунтіс Белевич (2016) та інші.

Анна Семенюк, Ужгородський прес-клуб

Матеріал підготовано у рамках проекту «Просування реформ в регіони» Програма Європейського союзу «Підтримка громадянського суспільства в Україні»

 

Loading...

Додати новий коментар

Вміст цього поля є приватним і не буде показаний.
CAPTCHA
Питання для відсіювання автоматичного коментування.
Введіть відповідь на питання
Loading...