Останнім часом у закарпатських ЗМІ дедалі частіше з’являються публікації, котрі ставлять під сумнів «задекларовану дружбу» з обох сторін: то українські націоналісти «погрожують» слідкувати за діями закарпатських угорців, то угорські «обіцяють» повернути собі «рідну землю». Такі випадки, зазвичай, закарпатцями не сприймаються однозначно. У когось є переконання, що обидві сторони конфлікту, який ще не розгорівся, просто-напросто провокують, хтось впевнений: напруга виникає тільки серед радикалів і на відносини між українцями та угорцями відчутно не вплине.
Тим не менше, нещодавно з'явилася реакція ЄС на березневий марш націоналістів в Ужгород, де лунали антиугорські заклики, крім того, поширилася інформація про те, що українські націоналісти "слідкуватимуть" за Верецьким перевалом і угорськими заходами. До того ж, майже у той самий час з’явилося повідомлення від СБУ про попередження одному із закарпатських прихильників Йоббіка.
Тема радикалізації відносин між закарпатцями-українцями та етнічними угорцями-закарпатцями набирає обертів. Українські націоналістичні організації не раз дуже різко висловлювалися в сторону Угорщини та, власне, закарпатських угорців, пояснюючи свої дії «зазіханням» Угорщини на закарпатські території.
Zaholovok.com.ua звренувся до експертів з проханням роз’яснити ситуацію та спрогнозувати, чи вплине вона на подальші угорсько-уркаїнські відносини.
Мирослава Лендьел, доктор політичних наук, доцент, проректор з науково-педагогічної роботи та міжнародних зв’язків УжНУ бачить у теперішніх подіях і ставленні до них і позитив: «У сучасних перипетіях навколо угорської акції на Верецькому перевалі, насамперед, помічаю позитивні тенденції. По-перше, на відміну від попередніх років, на латентні конфлікти в угорсько-українс
ьких відносинах почали реагувати не лише патріотична громадськість з обох боків, але й державні структури, зокрема ті, які відповідають за безпеку держави. Обидві сторони намагаються також відділити "зерно від полови", тобто об'єднуючі фактории – енергетика, екологія, соціальні та культурні зв'язки, від роз'єднуючих – ставлення до історії, трактування кордонів, "війни пам'ятників". Врешті-решт, на днях після дворічної була призначена Посол України в Будапешті. Однак, в умовах "наелектризованості" обох суспільств, заяви про навіть символічне об'єднання земель сприймаються як провокативні і такою провокацією стають», – каже пані Мирослава. «Деколи цеє свідоме прагнення ескалувати приховані конфлікти, щоб отримати політичні дивіденти», – додає вона.
«У будь-якому випадку, позиція партії "Йоббік" є несумісною із розвитком українсько-угорських відносин у конструктивному руслі», – вважає Мирослава Лендьел. «Надіюся на витримку обох сторін, зокрема українських націоналістичних організацій, які не повинні створити картинку для європейських мас-медіа та мудрість ЗМІ, які повинні вдумливо аналізувати події, що відбуваються на теренах області», – зазначає професор.
Ігор Тодоров, історик, доктор історичних наук, професор кафедри міжнародних студій та суспільних комунікацій факультету міжнародної політики, менеджменту та бізнесу УжНУ каже, що пожвавлення уваги до суперечливих вимірів українсько-угорських відносин є своєрідним викликом для новопризначенкого Посла України в Угорщині Любові Непоп.
«Знайючи її як професійного дипломата і розумну толерантну жінку, вважаю, що вона з цим викликом впорається», – впевнений професор.
Тодоров у коментарі Zaholovok.com.ua зазначає, що проблеми і деякі складнощі в угорсько-українських відносинах мають глибокі історичні корені: «Подібні проблеми мають практично всі країни в нашому регіоні Європи. Зокрема, специфічні угорсько-румунські взаємини. Проте, обидві країни є членами ЄС та НАТО і вимушені не акцентувати увагу на проблемних аспектах відносин», – наводить приклад професор. «Сподіваюся, що теж саме буде і в наших стосунках з сусідами, коли ми приєднаємося до європейської та євроатлантичної спільноти. Тому є надія, що адекватним державним діячам і політикам з обох боків кордону (а я певен, що таких таки – більшість) вистачить здорового глузду щоб не акцентувати увагу на радикальних, і, насправді, маргінальних діячах і їхніх «акціях»» , – каже Ігор Тодоров.