Місцева влада Закарпаття діє краще, ніж Верховна Рада—переконаний політолог Віктор Пащенко. Хоча кардинальних змін у порівнянні з 2004 роком не бачить. На думку ж політолога Олександра Пеліна, зміни полягають у тому, що до влади прийшли господарники, а їхні попередники більше спиралися на піар. Багато уваги приділяється саме господарським питанням. Правда, можна б використовувати і раніше розроблені концепції сталого розвитку та стратегічні програми, а також проекти УжНУ ( в останньому щороку пишеться по 50 проектів стратегічного розвитку, якими, однак, ніхто не цікавиться)». Такі думки експерти висловили на круглому столі у «Закарпатській правді».
Історик Сергій Федака тим часом акцентував на «розділенні» ОДА й облради: «Раніше облрада перебувала в тіні ОДА, а зараз представницькою гілкою влади опікується ЄЦ, виконавчою – Партія регіонів, тому виникла певна змагальність. Утім Закарпаття є прикладом для України у тому сенсі, що політичні сили намагаються не конфліктувати, тут є певна політична стабільність, яка йде на користь і бізнесу, і іншим сферам життя».
Громадський активіст Володимир Феськов натомість, позитивних змін не бачить і не вважає, що до влади прийшли господарники. «Пам'ятаю минулу каденцію мера Ужгорода Погорелова, і особливих висновків з неї він не зробив, ужгородське міське господарство залишилося проблемним. Ця влада дійсно працює за своїми правилами, але з грубими порушеннями закону,--каже Феськов,-- у травні я подав позов до суду на голову облради за те, що він скликає сесію, не оприлюднивши проекти за 20 днів до того. Після цього з'явився рядок на сайті облради з проектами рішень, але ця норма із закону про доступ до публічної інформації все одно порушується. Сесії міської ради теж грішать у цьому сенсі. Ми все ще не знаємо, як голосують наші депутати і не впливаємо на їхню роботу. Хоча є й позитивні моменти – в обласній раді в керівні органи потрапили представники всіх фракцій, запроваджено депутатські звіти».
Підприємець Микола Жолтані позитив бачить у тому, що місцева влада не створює для бізнесу стресів, хоча підприємцям краще не стало, бо купівельна спроможність громадян падає. «Але нам треба розвивати прозорість влади, це потрібно не тільки для журналістів, а й для підприємців, яким цікаво, як і за що голосують депутати».
Аналізуючи, чому ж навчили останні вибори громадськість, фахівці розійшлися в думках. В. Пащенко вважає, що з кожним разом вибір стає все більш адекватним, усвідомленим, а фальсифікації, про які йшлося за круглим столом, не доведені. «Місцева влада не повинна займатися опаленням, створювати ОСББ, вона має створювати умови для цього. У мене питання: де факти про те, що нинішня влада заважає комусь працювати? У цьому сенсі хороша влада, як хороший лікар – якщо її не видно і вона не заважає, то це хороша влада», – каже політолог.
Натомість Сергій Федака визнає: багато людей дійсно продали свої голоси, і, може, навіть не стільки через матеріальну скруту, як із цинічних міркувань, що насправді вибори нічого не змінюють, всі політичні сили й кандидати однакові. М. Жолтані ж, погоджуючись, що підкуп виборців таки був, вважає: люди продавали голоси в першу чергу через бідність.
Говорячи про майбутні парламентські вибори, експерти зійшлися на тому, що на одних ідеях далеко не поїдеш, тому буде зокрема й змагання грошей – утім, як і в усьому цивілізованому світі (бо в Білорусі, приміром, ні гроші, ні ідеї на виборах не допоможуть – нема власне можливості вибору) . Однак питання в тому, наскільки ці гроші чисті, чи не замішаний тут кримінал? Гості прес-клубу не виключають, що наступні вибори загрожують поверненням до адміністративних, силових засобів, згортанням певних демократичних рис, буде набагато більше напруження, ніж на попередніх. Протистояти цьому має якраз громадянське суспільство. Значну роль у виборах гратимуть і сильні особистості.