Новини

Слава з «Неангелів»: «В Ужгороді знайдеш те, чого немає у Києві»

Слава, учасниця популярного українського гурту «Неангели» розповіла Zaholovok.com.ua про своє враження від Ужгорода, взаємовідносини в колективі та про чорний піар.  


−    Славо, ти вже кілька разів приїжджала в  Ужгород. Як тобі наше місто?

−    Тут настільки чисто, настільки тихо.  Абсолютно не порівняти з великими містами, де постійно не вистачає часу та зіпсований настрій.  Також тут дуже багато маленьких магазинчиків, у яких встигла сьогодні зробити шопінг.  Не знаю, як це все поміщу в дорожні сумки. Здавалося б місто маленьке, а знайдеш те, чого не має в Києві.

−    Чи не було в тебе бажання переїхати з великого міста в мале?

−    Я сама родом з Одеси, і в порівнянні з Києвом воно не таке велике. Завжди хотіла переїхати у велике місто - не вистачало місця. Мені і в Києві іноді буває дуже тісно, але я там так рідко буваю.

−    Багато чуттєвості та щирості - такою ви з Вікою постали в новому кліпі на пісню «Твоя». Після  цього відео в деяких виданнях з‛явилися заголовки  типу «Неангели стати ангелами». А яка ти насправді в душі?

−    Та я Баба Яга. Кліп мене саму шокував, дивлюся зі сторони, вся така біла та пухнаста. Та не знаю, яка я.  В  кожної  людини є як біла, так чорна сторони.  На мою думку, все має бути гармонійним.  Адже світ так побудований, що все рано чи пізно до тебе повернеться.

−    Чим допомагає темна сторона на сцені? Коли виступаєш, то ким себе почуваєш?

−    Богинею.  Та не знаю, я  ніколи про це не думала. Скажу тільки,  що коли в мене зіпсований  настрій, то краще мене обходити стороною. А то зіпсую  всім, хто буде знаходитися біля мене.  Як це так, щоб у мене було  погано, а у всіх все  добре?  Потрібно зіпсувати настрій всім,  щоб і в інших було погано.

−    Чому між записом пісні «Твоя» та зйомками кліпу  такий великий інтервал часу, майже рік?

−    Та менше, аніж рік. Довго думали, довго робили аранжування, зважували всі «за» та «проти». Взагалі підготовкою якось музичного продукту займається  наш менеджмент та продюсер, а нам вже даються готові ідеї для виконання.

−    В кожному гурті завжди є певна конкуренція, присутній так званий ефект перетягування ковдри. Яка ситуація у вас із цим з Вікою?

−    Я взагалі не конкурую, не царська це справа. Але зрозуміло, що іноді бувають у нас якісь сварки. Ми ж так багато часу проводимо разом. Із сім‛єю  проводжу менше часу, аніж із Вікою. Ми вже з нею як чоловік та дружина − можемо  посваритися, а вже через п‛ять хвилин піти й вибачитися одна перед одною.  А  ще нам подобається на публіку сваритися, щоб усі це бачили.

−    Гурт було створено 2006 року. Чи пам’ятаєш своє знайомство з Вікою?

−    Так. Мені подзвонив Юра і сказав, щоб я приїхала в офіс,  бо хоче мене з кимось познайомити.  Я приїхала, а там  дівчинка, яка посміхається на всі 32 і питає мене: «А ти співати то хоч умієш?» А я їй відповідаю: «Намагаюся, іноді виходить». Тоді ми три дні напевно провели разом, бо відчували, що кожна з нас зіграє певну роль у житті іншої.



−    Чи не обтяжує тебе відчуття популярності?

−    Ні!  Ви знаєте, людина з екрану − ексгібіціоніст. Нам хочеться, щоб нас дивилися, інакше б ми туди не  лізли.  Мені подобається, коли на мене дивляться. Так, іноді хочеться від цього й відпочити, але для цього мені вистачає й тижня. Але потім мені цього починає дуже швидко не вистачати.

−    Сьогодні, коли гуляла по місту, тебе впізнавали на вулиці?

−    Зазвичай одягаюся як туземець −  що під руки потрапило, в тому й пішла.  Не впізнають..

−    Як рідні відносять до твоє постійної відсутності вдома?

−    Та вони вже звикли. Для них  головне те, щоб була я щаслива і мені подобалася  робота. Вони тільки раді за мене.

−    Шоу-бізнес загартовує характер? Ти змінилася після того, як  стала співачкою?

−    У мене характер з самого початку був, не дай Бог комусь таку дружину. Тому зіпсувати те, що було вже давним-давно зіпсованим просто нереально. І  загартувати те, що вже  загартоване також.

−    У  шоу-бізнесі завжди присутні різного типу плітки та чорний піар. Як ти ставишся до цих речей?

−    У  мене такий характер – де вилізеш, там і злізеш. А ще наздожену і дам чарівний пинок під зад. А те, що стосується пліток, то ради Бога. Якщо моя персона дає привід комусь напружувати свій мозочок, видумовуючи різні плітки, то я тільки рада.

−    Хіба так завжди було?

−    Ну, є один сайт, на якому одна особа пише усяку дурню. І це вкрай не приємно.  Я теж спочатку соплі пускала.

−     То все-таки себе загартувала!

−    Я просто  перестала туди залазити. Може й зараз би плакала.

−    Крім власної музики яку ще слухаєш?

−     Мені подобається різна музика, не залежно від стилю.  Також не маю жодних кумирів. Візьму позаписую  різні пісні, зроблю такий собі салатик, та й слухаю в  машині по два тижні.  

−    Яким має бути артист, щоб вижити у  вітчизняному шоу-бізнесі?

−    По-перше, він має працювати. Багато працювати, як папа Карло. По-друге, артист повинен любити свою роботу просто до фанатизму.  Також  нікого не слухати, а робити свою справу.

−    Як ти ставишся до випускників різних телевізійних проектів?

−     А  є ж достойні. Як відомо, талантам потрібно допомагати – бездарі проб‛ються самі. От приміром візьмемо фабрику. Ну, Еріка. Настільки талановита дівчина!..

−    А  кому легше:  тим,  хто потрапив  на талант-шоу? Чи тим, що самі чогось добиваються?

−    На талант-шоу не так просто потрапити, я сама через це пройшла. Був такий проект, який називався  «Народний артист». Із 18 тисяч кандидатів було обрано 30 учасників. Я думаю, ви розумієте чого мені це коштувало.  Були  сльози,  були  й істерики.  Після цього було ще одне раліті-шоу, а вже після нього мене  помітив Нікітін. Нічого просто так не дається.

−    Чи не думали над тим, щоб взяти когось до гурту третім учасником?

−    Бівштекс! Віка, а давай її з‛їмо?!

−    А як щодо того, щоб почати співати сольно?

−     На все свій час. Все одно, рано чи пізно все закінчиться.  Ми ж не можемо так,  як «Іванушки», бо  це вже  тупо. Повиростали вже Івани Івановичі.

−    Зірки, для того, щоб про них не забували, часто беруть участь у різних телевізійних проектах. Чи не хотіла б ти спробувати?

−    Ну, якщо б мені запропонували взяти участь у проекті «Корова на льоду», то там я зайняла б перше призове місце. Також пішла б у  «Цирк із зірками». Свого часу я займалася акробатикою, в мене були травми. Але травми зажили, рани ми зализали, тому можна мене знову розтягувати в різні сторони.

−    Чи можна тебе назвати «світською левицею»?

−    Ні, звичайно. Я не люблю, як на мене, то це ярмарок марнославства. Я «світських левиць» краще б «світськими козами» назвала.    

−    Як часто ти можеш собі дозволити відпочинок?

−    Два рази в рік стабільно. Після Нового року в січні, а також влітку.

−    А куди їздиш відпочивати?

−    Люблю там, де жарко, де можна повалятися на піску, де інша культура.

−    Останній раз де була?

−    На Гоа, в Індії. При чому колорит побачила сповна.  Корови на пляжі і все таке. Там люди дуже бідно живуть,  але вони щасливі. Мені сподобалося.

−    Кажуть, що Індія − місце, де можна знайти своє «я», відкрити внутрішній світ…

−    Я взагалі скептик по натурі, але коли  бачиш, що  на твої думки Всесвіт дає відповідь, то мимоволі починаєш вірити в щось надприродне.

−    Що  із собою привезла з Індії?

−    Шмотки. Жартую! По-перше, гарно відпочила, по-друге, засмагла. Для рудої жінки засмага − це велике щастя.  А  по-третє, я все-таки  зрозуміла, що є щось таке надприродне і воно знаходиться поряд.

Оксана Нірода, спеціально для Zaholovok.com.ua

Коментувати
Вміст цього поля є приватним і не буде доступний широкому загалу.