Люди висловили свою думку. Шотландія відмовилась від незалежності. Результат сприйняли обидві сторони.
Можна подумати, що на цьому все. Але - зовсім ні.
Той факт, що понад 1.5 млн британських громадян проголосували за те, щоб відокремитись від решти Великої Британії, той факт – що більшість мешканців найбільшого міста в Шотландії, Глазго, підтримали незалежність, той факт, що керівництво у Вестмінстері хай і ненадовго, але подумало, що воно програло, - це ті причини, чому так думати не можна.
Лідери трьох британських партій тепер обіцяють значні конституційні зміни, і не тільки в Шотландії, але й в Англії, Уельсі й Північній Ірландії.
Вони узгодили графік надання більших повноважень шотландському парламенту, але вони ще дуже далеко він порозуміння у цьому питанні.
Алекс Салмонд, можливо, й програв у цьому голосуванні, але він залишається Першим міністром Шотландії. Він, навряд чи, просто прийме те, що пропонують його опоненти.
Прем’єр міністр Девід Кемерон також пообіцяв провести реформи, які можна викласти в цитаті "Англійські виборці – за англійські закони".
Це була обіцянка, висловлена в останньому Консервативному маніфесті.
Вона була й залишається дуже популярною в Англії. Однак, існує причина, чому реформи не провели.
Це могло створити два класи парламенту.
А також могло б означати, що уряд мав би більшість для ухвалення одних законів, і не мав - для інших (якщо, наприклад, наступний Лейбористський уряд не матиме більшості депутатів в Англії).
Відомо, що на Західно-Лотіанське питання не було відповіді з часу, як його вперше поставили у 1977 році (питання полягало в тому - чому члени парламенту Блекберна в західній Шотландії мають голосувати за англійські питання, в той час, як члени парламенту Блекберна в Ланкаширі не можуть проголосувати за шотландські).
Цей референдум може завершити одну дискусію в Шотландії - поки що.
Але водночас він підпалює ґніт над вибухонебезпечним питанням, кому належить влада у Великій Британії.