- З чого починається Ваш ранок?

- З того, що перевіряю, що роблять діти. Вони прокидаються навіть раніше, ніж я, починають гратися, вмикати телевізор, ходити по кімнатах. Якщо це вихідний, то намагаюся готувати сніданок.

У нас хлопці дуже різні за своїми смаковими уподобаннями: якщо менший може їсти сосиски, яєчню і кашу, то старший хоче завжди чогось більшого, він росте. На сніданок обов'язково йогурт або щось з молочних продуктів, чи каша, пластівці з молоком.

- А яка Ваша улюблена страва?

- Найбільше люблю страви з морепродуктів та риби. Улюблена страва -- уха, яку готую на вогні вдома. І різото з морепродуктами. Взагалі їм всі види риби у різних виглядах, і це страви, які приносять максимальне задоволення.

- Більшість ужгородців знає Вас найбільше з часу роботи у міській раді на посаді заступника мера. Розкажіть, як ви жили до того, як прийти в місцеву політику?

- Цей період: "до" і "у політиці" поділився у 2015 році. Тоді всі були на піднесенні, хотіли змін. І я теж. Тому вирішив для себе, що найперший рівень – це міська рада.

Взагалі я вийшов з двох різних сфер діяльності. Ще із студентських часів почав працювати на управлінських посадах, спочатку очолював один з автосалонів в Ужгороді, потім будівельну фірму. У 2008-2009 роках, коли були труднощі в реальній сфері економіки, почав працювати з міжнародними проєктами в Інституті транскордонного співробітництва. Робота була корисною не тільки для Закарпаття, але й інших регіонів. Ця діяльність стала додатковим стимулом йти в політику і дала насамперед розуміння суті управління як такого. Я займався менеджментом різних проектів, з різними кошторисами і в різних сферах. Розуміння цього управління допомогло роботі у міській раді.

- Зараз, в умовах коронавірусної кризи міжнародна співпраця суттєво постраждала. Не дуже поїздиш, не обміняєшся досвідом. Доки, як гадаєте, у нас будуть закриті кордони?

- У такому режимі ми будемо щонайменше до березня наступного року. Зараз міняються кольори: червоний, помаранчевий, жовтий тощо. Якою буде ситуація для трудових мігрантів- важко спрогнозувати. Якщо хто їде з туристичною метою, то відпочинок не тільки виходить дорожчим, але й тривалішим. Очікування на кордоні збільшилося в рази. Все це негативно впливає і на роботу у сфері транскордонного співробітництва. Особливо постраждали ті проєкти, де основним індикатором є участь людей. У частині з них і є ризик невиконання певних завдань.

- Ви, до речі, де цього літа відпочивали?

- Не відпочивав. Цього літа це не вдалося. Навіть на вихідних максимум на один день їздив на риболовлю з друзями. Один раз з родиною був на вихідних у Берегівському районі. На Закарпатті є куди поїхати. Але інфраструктура поки що не розвинута. Не сильно хотілося їхати з дітьми туди, де є масове скупчення людей.

- Куди найчастіше їздите влітку?

- У Хорватію. Це близько і зручно. А також в інші країни Карпатського Єврорегіону: Польщу (Підкарпатське воєводство), Високі Татри, Будапешт.

- Де б Ви хотіли жити, якщо не в Ужгороді?

- Це була б Чехія. У нас закарпатців, мабуть, це пов'язане з коротким, але яскравим прикладом перебування у складі Чехословаччини. Тоді місто розвивалося, було авіаційне сполучення тощо.

- Які три речі Вам потрібно для щастя?

- Щоб було спокійно вдома. Не було якогось хвилювання за майбутнє дітей. Щастя для мене -- це почуватися комфортно як на роботі, так і під час зустрічей, спілкування з друзями, знайомими, з усіма.

- Якщо б Ви зустріли Бога, що б попросили чи запитали?

- У цій ситуації, коли у нас такі складні бойові дії на Сході і у світі так багато військових конфліктів, попросив би, щоб настав мир. Хоча б на певний час.

- Чи боїтеся компроматів?

- Спочатку я дуже різко реагував на такі викиди. Навіть під час виборчої кампанії 2015 року все одно знаходилися люди, які прив'язували мене до тих чи інших політичних справ. Хотілося йти і пояснювати всім, що це не так, що все насправді інакше. Потім навчився і прийшло з досвідом розуміння: у політиці не може бути без того, щоб хтось не був твоїм опонентом. Є різні методи боротьби, у тому числі і чорний піар. Зараз реагую спокійно. Якщо є речі абсолютно неправдиві і не містять жодної конкретної інформації, я на таке не реагую. Наприкінці минулого року були звинувачення у мій бік, підмінялися документи, намагалися маніпулювати мною. То на такі речі я вже реагую не тільки в інформаційному полі, але і в юридичному. Треба притягати недобросовісних до відповідальності, бо відчують безкарність.

- Які риси цінуєте в людях і які Вас відштовхують?

- Ціную найбільше чесність і щирість. А не подобається, коли люди роблять вигляд, що вони твої друзі, натомість намагаються використати у своїх цілях і втікають до конкурентів. Якщо людина не подобається-- не спілкуйся з нею, не дружи.

- А з ким дружите Ви?

- З тими, з ким товаришував з часу навчання у гімназії, університеті. Є друзі, які з'явилися у процесі роботи. Але це спілкування не настільки близьке.

- Що Вас може щиро здивувати?

- Цього року важко чимось здивуватися. Глобальні непередбачувані зміни, сенсаційна атака на хмарочоси в Нью-Йорку в 2001-му році. Глобальні речі дивують весь світ, у звичному середовищі стільки всього відбувається, що важко щось виокремити.

- Ви активний користувач соцмереж?

- Став ним у 2014 році, після революції Гідності, коли почав активніше використовуватися соцмережі. Фейсбук зараз активно використовується для політики. Хоча велика частина людей ним не охоплена.
Дітям гаджети ми даємо тільки для використання у навчанні. І телефони для того, щоб дзвонити. Є ігрові додатки, але вони у звичному режимі заблоковані, обмежені дуже мінімальними часовими рамками. Діти протестують, але розумію, як сам в дитинстві ставав комп'ютерозалежним. 8-10 год просидіти, не виходячи на вулицю, ніякої користі не несе. Треба навчитися як дозовано використовувати гаджети до рівня самодисципліни.

- Признайтеся, які шкідливі звички ще мали чи маєте?

- Була шкідлива звичка – палив. Але вже 7-ий рік як кинув, завдяки виключно силі волі. Для мене це був якийсь принцип, я не піддався і витримав. У політиці деколи нервове навантаження високе і хочеться покурити.

- Чи є взагалі якийсь позитив від тієї політики?

- Позитив у політиці -- це щира подяка від людей, яким ти допоміг у певній життєвій ситуації. Особливо якщо це стосується дітей. На жаль, не часто політик, держслужбовець знаходить час, щоб розібратися у ситуації і можуть постраждати люди. Є складні виклики, життєві ситуації, коли треба вникнути, розібратися і знайти рішення та можливість допомогти. Це і є найбільше задоволення.

- Чи маєте гасло, яке допомагає у житті?

- Слова політика Черчіля мене завжди надихали: «Не потрібно ніколи здаватися, навіть коли все здається безнадійним». Треба рухатися вперед. Перед важливими виступами, перед інтерв'ю я завжди читаю кілька його виступів і потім мені спокійніше висловлювати власну точку зору. Якщо у ті такі складні часи можна було вистояти, то і зараз вдасться.

- Ви пам'ятаєте свій перший виступ?

- Мій перший виступ був у гімназії, коли я очолив університетський парламент. Це був перший політичний досвід, на рівні учнівського самоврядування. Тоді я страшенно нервував, вийти перед своїми однокласниками, вчителями і з привітанням було складно. Я все вивчив напам'ять, взяв з собою листок на всякий випадок. Пізніше були виступи на конференціях в університеті, під час роботи в Інституті транскордонного співробітництва.

- З ким з історичних особистостей Ви бо хотіли поспілкуватися?

- Мені цікаве формування Євросоюзу як ідея, ті особи, які стояли за ідеєю об'єднаної Європи, зокрема, Робер Шуман. З ними поспілкуватися б. Бо зараз ці процеси дуже різко змінююся і крім економічного співробітництва, треба думати про додаткові заходи безпеки. І звичайно дуже цікаво, як вони розглядали сучасну Україну. Бо той план, який реалізовувався тоді за часів СРСР зараз і віднесли б до ідеї об'єднаної Європи разом з Україною.

- У контексті європроцесів за останні часи, чи збережеться ЄС у тому вигляді, як його задумували?

- Майбутнє за ЄС точно. У якому вигляді -- це інше питання. Конфедерації не буде, всі держави залишаться суверенними і незалежними. Головне, наскільки економіка цих країн буде конкурентною США та країнам Азії, наскільки залежатиме від них. Від цього залежить, чи Україна буде потрібна як ринок збуту, чи як партнер, чи як охоронна зона від Росії. Якщо вдасться побудувати хороше рівноцінне партнерство з Великобританією, США, відповідний рівень стосунків буде і з ЄС.

- Що Ужгороду не вистачає?

- Ужгороду потрібно розвиватися і територіально, і інтелектуально. Місто має збільшуватися у просторовому розвитку. Зараз для якихось масштабних об'єктів в Ужгороді немає місця. Залишилися різні промзони, які не використовуються за призначенням. Але найголовніше -- це інтелектуальний розвиток, освіта, культура. Важливим є співпраця міської, обласної влади та УжНУ і створення потужного інтелектуального центру, не тільки з виховання кадрів, але і їх підготовки.

Наступним я бачу створення Центру креативну індустрій-- багатофункціонального культурного центру цінних креативних молодих людей. У цих центрах могли б зосереджуватися фахівці інших галузей, тієї ж IT- сфери. В Ужгороді промислового виробництва збудувати не вдасться, тому нам потрібно думати, як Ужгород буде розвиватися за рахунок інтелектуального продукту. Тим більше, що ми знаходимося у дуже вигідних умовах. Є потенціал, і використавши базу вишів, це реально зробити за кілька років.

Ще одна важлива передумова для розвитку міста-- це освіта і професійна орієнтація учнів у школах. Щоб не готувати всіх економістами, а направляти молодь за тими спеціальностями, яких потребує ринок.

.

- З чим у Вас асоціюється Ужгород?

- З річкою Уж. В багатьох асоціюється з гербом. Коли показую герб закордоном, питають про виноробство. Насправді поєднання наших багатьох гастрономічних у тому числі виноробських традицій є цікавим для розвитку. На щастя, відкривається багато локальних крафтових виробництв, для туризму це дуже добре. Проте неможливо розвиватися без відповідної інфраструктури. Потрібні не тільки гарні краєвиди, але й розуміння того, що можна комфортно провести час. Для того, щоб виробити ефективну стратегію розвитку, маємо віднайти нашу візію Ужгорода, яким ми його бачимо. І вже після цього будувати та розвивати. Але, не забуваючи про ті історичні надбання, культурну спадщину. Якщо все забудуємо новими об'єктами, туристам не буде що дивитися.

- Які місця в Ужгороді Вам найбільше до вподоби?

- Вулиця Ольбрахта: від фізичного факультету вздовж Ботанічного саду. Можливу тому, що я вчився на юридичному факультеті. Завжди із задоволенням гуляю там.

- Наше коронне запитання :) Чи любите ви каву, чи готуєте, маєте особливий рецепт?

- Варить вдома кавоварка :) Каву люблю, якогось сорту кави не виділяю. Люблю цей напій у різних виглядах без молока і без цукру. Щоб було відчуття натурального смаку. Дружина п'є каву, діти ні. Але кілька разів питали, чи можна спробувати. Поки какао п'ють.

- Яка Ваша мрія?

- Кілька мрій я вже здійснив, зараз буду ставити ціль. Розділяю тут думку, що мріяти можна все життя. Це щось віртуальне, недосяжне. Я хочу ставити цілі і серед основних те, що на даному етапі я хочу допомогти якнайбільшій кількості людей. Бо найвища цінність -- це людина і я знаю, як можна на рівні міста допомогти багатьом людям у різних сферах. Мова не тільки про незахищені верстви, але й тих, хто не може знайти шляху розвитку але є багато людей, які не можуть знайти шляхів для втілення власних задумів, у розвитку культурних проектів, реалізації справді креативних ідей. У цьому і бачу своє покликання.

Ірина Бреза, спеціально для Zaholovok.com.ua

P.S.

Ми любимо вранці пити каву. Часто п'ємо її у компанії з цікавими людьми. Чуємо при цьому цікаві думки, які інколи розважають, часом – змушують замислитись, а віднедавна все більше викликають бажання записати їх і поділитися з читачами нашого сайту. Тому започаткували рубрику «Ранкова кава». Усього з кількох запитань (частина – із знаменитої анкети Марселя Пруста), тільки щоб вдало розпочати інформаційний день за горнятком кави у гарному товаристві. Чекаємо Ваших пропозицій щодо осіб, яких Ви хотіли б "почути" за "ранковою кавою".


Ваш Zaholovok.com.ua