Ранкова кава з Наталією Пановою

Ранкова кава з Наталією Пановою

Завдяки цій молодій витонченій жінці справедливість на Закарпатті встановлюється практично найбільш успішно в Україні – Державна виконавча служба області під її керівництвом за різними показниками роботи вже кілька років посідає 2-5 місце у державі. Це не завадило (а може і допомогло) їй ризикнути посадою, зв’язками, перспективою, щоб відверто озвучити скандальну професійну інформацію – про відсутність потрібних реформ або навіть псевдореформу під керівництвом нового міністра юстиції. Сьогодні гість «Ранкової кави» - Наталія Панова.   

Ваша різка відверта заява про стан справ довкола Виконавчої служби та «псевдореформи» Мін’юсту прозвучала на всеукраїнському рівні. Чи була реакція Вашого керівництва, самого Міністра? 

Звичайно, була. Як завжди, нинішню владу, та і будь-яку іншу, критикувати «не можна». Міністр обурився. Після моєї заяви всім керівникам юстиції було роздано доручення працювати з пресою, розповідати, які ніби то відбуваються реформи. До кожної області делегували депутата від Народного фронту, який розповідав про «грандіозні реформи». І на Закарпаття такий приїжджав.

Про реформи у Вашій сфері теж говорив?

Вони всі говорили довго і –  нічого. Я була на тій зустрічі і запитала, що саме планується стосовно Державної виконавчої служби. Відповідь – «ми у процесі». Ми у процесі вже рік, а можемо бути ще два і три. Дуже довгий у нас процес. Наразі навіть нема законопроекту, який би визначав, які зміни очікує система примусового виконання судових рішень. Насправді реформи просто немає, а наявні розпорядження  про повернення до моделі 2007 року  вражають непрофесійністю.

Такий виступ, як Ваш, здатен змінити ситуацію?

Та прес-конференція дала певний поштовх. Після неї помітні масові виступи представників міністерства юстиції України, і вже навіть грузинський заступник  міністра юстиції  почав активно розказувати, що ось-ось уже будуть реформи.  Цікаво, чим займався міністр і його команда цілий рік, перебуваючи на керівних посадах в системі. Хотілося б, щоб крім слів почали вже щось реально робити. Аналізую рік роботи, який пропрацювала з міністром Петренком: крім заяв, повідомлень, крім того, що «ми збираємося» і ніяк не зберемося щось змінювати – майже нічого не відбулося. На сайті міністерства чи не щодня з’являються повідомлення про боротьбу з корупцією, про ефемерні реформи, але понад це – нічого нема.

При цьому він критикує всіх і вся, але забуває глянути в дзеркало і побачити, що зробив він сам, як посадовець з достатніми повноваженнями

Якщо зазирнути у суть справи, то прийнято рішення про ліквідацію виконавчої служби, її влиття в міністерство у вигляді департаменту, тобто  повернення до моделі, яка існувала в 2007 році і довела свою неефективність, а ще, щоб у ручному режимі керувати процесами виконання судових рішень, впливати на держвиконавців та призначати на посади своїх однопартійців.

Виконання яких саме рішень суду представникам влади вигідно гальмувати згори?

Є такі «священні корови». Наприклад, депутати від певних партій та інші - відносно них зараз фактично «не можна» виконувати рішення судів. Такий випадок був і в нашій області. Народний депутат образився, що державний виконавець посмів відкрити виконавче провадження. Бо народному депутату це рішення суду не подобалося, а виконавець замість того, щоб виконувати рішення, змушений думати, «як його не виконати ».  

Чи була особиста реакція міністра після того, як Ви розкритикували його фактично бездіяльність стосовно ДВС, якщо не перешкоджання роботі взагалі?

Так, міністр телефонував до начальника управління юстиції області з проханням приблизно такого змісту - «якось врегулювати ситуацію або вплинути на Панову, щоб вона не говорила правду».

Посадовці зможуть вплинути на Вас?

Яким чином? Я готова щодо своєї роботи, професії виходити на відкриті дебати з будь-ким, і скільки завгодно спілкуватися на професійну тематику. Я не боюся міністра, він такий самий чиновник як я, отримує зарплату з податків громадян і так само повинен відповідати за те, що робить.

Але дивним чином у міністерстві юстиції, на жаль, склалася ситуація на зразок російської приказки «я начальник, ти дурак». Пан Петренко не хоче нічого слухати, хоча пропрацював у міністерстві лише рік і його результати говорять самі за себе. Тим не менше йому не комфортно з працівниками, які мають досвід. Бо ми бачимо, що насправді відбувається, що приховується за кожним рішенням. А отже,  це не впевнена у собі людина, бо будь-який сильний керівник має повагу до свої підлеглих, чує їх і розуміє. Це вже четвертий керівник, з яким я працюю. І єдиний, хто не чує підлеглих і не хоче чути.

Очолюю колектив на 200 осіб і знаю, що таке управляти людьми, тому можу взяти на себе сміливість стверджувати, що у нинішнього міністра нема менеджерських якостей – панорамного бачення майбутнього, вміння згуртувати колектив, поставити задачі, добитися максимальної віддачі від кожного службовця, отримати бажаний результат. Таке враження , що такі понятті як стратегія розвитку Мінюсту якісь далекі і не рідні.

А які задачі (реформи?) потрібні для того, щоб українці мали гарантію виконання рішення прийнятого щодо їх справи судом?

Суть у тому, що держава в особі перших посадових осіб повинна мати політичну волю до того, щоб всі судові рішення виконувалися, всі без виключення. Для цього в Україні є достатньо і повноважень, і законодавства. Не вистачає тільки політичної волі.

За статисткою, Україна разом з Росією розділили перше місце за кількістю скарг до Європейського суду з прав людини. Значна частина цих скарг пов’язана з неналежним правосуддям, а також і з неналежним виконанням судових рішень. У результаті, щороку Україна повинна сплачувати громадянам чималі суми компенсацій, але навіть такі значні втрати не стимулюють до рішення «давайте будемо все виконувати, як належить». Дуже соромно і прикро.

Сам міністр не виконує судові рішення, демонструючи неповагу до закону. Всі громадяни, незалежно від того, які посаду обіймають чи не обіймають жодної,  повинні дотримуватися закону. А міністр юстиції повинен бути взірцем і еталоном законослухняності і поваги до закону.

Яке саме судове рішення не виконує міністр?

Відносно нього відкриті виконавчі провадження щодо поновлення на роботі незаконно звільнених працівників. Рішення суду  про поновлення на роботі підлягає негайному виконанню, натомість його ігнорують вже понад 2 місяці. Хіба такий посадовець може бути міністром юстиції? Ми прагнемо до демократичного суспільства, а у будь-якій демократичній європейській країні таке рішення суду було б виконано ще навіть до його ухвалення. Вважаю, що такий член уряду не може опікуватися правовим вихованням населення, тим більше захистом інтересів громадян  та держави, він не здатен їх захистити.

Ваша робота – це завжди людські долі чи, щонайменше, життєві історії і рани. Які справи даються найважче?

Відверто кажучи, найважчі справи для мене – ті, що пов’язані з дітьми. В емоційному плані дуже важко забирати дітей від одних батьків і віддавати іншим чи взагалі відбирати дітей. Це компетенція нашої служби і це найскладніші та чутливі справи. Ми повинні забезпечити не тільки виконання судового рішення, а і комфорт, щоб дитина не отримала травмуючий стрес.

Всі решта справи – робота. Як лікар звик робити операції і вже трохи «сухо» до цього ставиться, так і у будь-якій іншій галузі.

Звичайно, складні справи і з виселенням, хоча розумієш, що, очевидно, неправильним було саме вселення. Недавно в Ужгородському районі після розлучення подружжя ділило навіть чайні сервізи, ложки, виделки, килими, одяг і все інше. Доходило до смішного – державний виконавець мусів перераховувати блюдця, скатертини, ну але і таке буває…

Який основний урок чи висновок Ви здобули завдяки своїй посаді?

Уміння спілкуватися з людьми – щодня бачу багато абсолютно різних людей, з  різними проблемами, з різними статками. Навчилася роботі в команді, де кожен має свою роль і свою відповідальність за доручену ділянку роботи, навчилася опікуватися своїми колегами і підтримувати їх не лише в робочих питання, а й в особистих, домашніх. У свій час прийшла до статусу керівника з найнижчої посади у службі, пропрацювала на всіх можливих ділянках у ній. Мої підлеглі знають, що  можу зробити роботу за будь-кого з них. Розумію, які завдання ставлю перед ними, розумію, як їх виконати і вчу, як це робити. Я завжди в тонусі і часто вчуся разом з ними. Важко, коли керівник не знає, що саме і як роблять його співробітники, така система наразі, на жаль, в міністерстві юстиції, де керівник практично не володіє тим, чим хоче керувати.

Якщо Вас «підуть» із ДВС, то у якій сфері бачите себе у майбутньому?

Я розраховую на такий розвиток подій, адже я не член партії Народний фронт (як і не член жодної іншої партії), не працювала в адвокатській конторі П.Петренка, а це зараз основні критерії перебування на роботі в органах юстиції. Але сподіваюся у цій сфері зробити все, що від мене залежить і озвучити стільки виступів, скільки можливо для того, щоб потяг нарешті поїхав, щоб ми почали рухатися до сучасної моделі  виконання судових рішень.

Сьогодні співпрацюю із депутатами, які пишуть законопроект про приватну виконавчу службу. Надіюся, в Україні услід за розвиненими країнами її таки буде запроваджено. Маючи значний досвід у цій галузі, бачила б себе в тому, щоб створити приватну службу і показати, як вміють працювати виконавці. Насправді є багато професійних працівників і в нас в області, але відсутність мотивації, завантаженість робить свій негативний вплив на результати роботи. Плюс на приватного виконавця не повпливаєш – не  подзвониш, не пригрозиш. Так, владна інстанція може провести перевірку, і це правильно, але зі створенням приватної виконавчої служби позбудемося механізму впливу, який є зараз і яким користуються. Так само позбудемося і  корупції.

Виною ситуації – політика?

Ті особи, які за часів Януковича дуже хвилювалися, що порушуються права людей, то сьогодні вони при владі і самі їх порушують, інколи  в рази гірше. Раніше у системі юстиції не звільняли людей просто так, ніколи не змушували писати заяви, щоб звільнити місце для осіб з якоїсь політичної сили. Таких речей просто не було, скільки б керівників там не змінилося.

А зараз підміняють багато проблем революцією, війною, чомусь навіть вважають, що закони у нашій країні не повинні діяти. Яскравий приклад – закон про люстрацію. Якщо підняти виступи чинного міністра, то раніше він посилався на Венеціанську комісію, вона була для нього авторитетною, а от коли розкритикувала закон про люстрацію, то тут вже засумнівався у її професійності. Так не буває. Те, що закон – неграмотний, це бачить будь-який юрист, який має розуміння прав людини, їх захисту, які гарантуються  Конституцією Украіни.

Якщо я працюю виконавцем чи тесляр і вмію робити свою роботу, то для мене байдуже, яка політична сила при владі. А взагалі моє принципове бачення таке, що державні службовці повинні бути взагалі поза політикою. Вони мусять бути такими самим професіоналами, як лікар, перукар, будівельник, без різниці. А політизувати державну службу – це мати можливість нею маніпулювати в інтересах певної політичної сили.

Я взагалі за  закріплення на законодавчому рівні  того, що державні службовці не можуть перебувати у жодній з партій. Тоді у цю сферу йшли б тільки професіонали. Тільки наша країна дозволяє собі наймати неефективних працівників з мотивів політичної доцільності.  Беремо будь-кого - без досвіду, без стажу, зате - з правильної політичної сили. І держава за це повинна йому виплачувати заробітну справу.

Яскравий приклад – новоприбулі співробітники мін’юсту – це люди з приватної адвокатської контори міністра. Які досягнення цих людей, що дозволили їм з адвоката стати одразу заступником міністра?.. Де їхні гучні справи? Ніхто не озвучує. Це люди нізвідки. Основний їх плюс – вони у Народному фронті або працювали у фірмі міністра «МЛ груп». А держава, знову ж таки, платить їм заплату, забезпечує статус, присвоює «генеральські» погони, не дивлячись на їх ефективність і на те, яку користь вони приносять.

Наприклад, під час виборів до Верховної Ради нам пропонували писати заяву на звільнення, оскільки потрібна посада для людини прем’єра. Це говорилося відкрито у кожній області. Або самі шукайте куди піти, або звільнимо вас по статті.

Образливо, що самою роботою, необхідними реформами ніхто не займався. Майже 15 працівників Мін’юсту (ті, які прийшли з Петренком після революції) брали участь у виборчій кампанії і з літа до самих виборів фактично не працювали у міністерстві, при цьому не взявши навіть відпустки. У країні нічого не змінилося

Слід змінити підхід до державної служби.  Через таку ситуацію державний службовець – мало не ганебне явище у нашому суспільстві. Чиновник? Значить зразу асоціації «корупціонер», значить зразу – поганий. А це така ж професійна діяльність, якій потрібно вчитися, як будь-яка інша. І якщо ти переміг на виборах, то це не значить, що одразу можеш бути міністром, керівником служби. Перемога на виборах не свідчить, що ти вдалий менеджер, управлінець. Це зовсім різні поняття.

Закарпатці, буваючи у справах в Києві, мають кожен свої улюблені місця, куди можна потрапити після офіційних справ і перед від’їздом додому. Якими є такі «місця» для Вас?

Так планую поїздки, що, відверто кажучи, вільного часу у Києві і немає. Як правило, намагаюся швидше повернутися додому, де мене чекають рідні, тому такими місцями похвалитися не можу.

Якщо б знайомі зустріли Вас у книжковому магазині, то у якому саме відділі?

Це було б у відділі сучасної літератури, або дитячої книги . Насправді дуже люблю читати, це моє хобі. Дома всі звикли, що у нас завжди з’являються нові й нові книги. Коли є вільний час, намагаюся його використати саме для них, як у відпустці, наприклад. На море без книжок ми просто не їдемо.

Де найдалі від дому Ви побували? Які враження звідти привезли?

Очевидно, у США. Відчуття – двоякі. Будучи в Штатах, можливо, відчула, що таке Європа. І Європа мені подобається більше. Так, в США добре, класно, свій менталітет, свої правила життя, високий рівень правової культури, але у них не вистачає… шарму, якоїсь витонченості, вишуканості. Там цього немає – не знаю, добре це чи погано. А ми звикли  до такого, нам це до душі, ми - європейці. Мені не подобалися жінки у піжамах і тапочках серед міста. А якщо ти із зачіскою і манікюром, значить, як мінімум, поп-зірка або актриса – таке внутрішнє відчуття.

Позитивні враження на мене справили Швеція, Норвегія. Не сказала б, що я б там жила, але вони мене вразили: спокоєм, стабільністю, які відчуваються у кожному кроці - виходячи з літка чи сідаючи пити каву. Позитивний і сам настрій людей. Вони спокійні, усміхаються. І це завжди заряджає позитивом, сам тоді йдеш і усміхаєшся, радієш, що все добре, що діти здорові, цінуєш кожен день.

Я теж стараюся, які б не приходили скандальні чи агресивні відвідувачі, ставитися до усіх з позитивом. Як би багато не було агресії, але коли усміхаюся і розмовляю спокійним тоном, то наступає умиротворення, людям не хочеться сваритися. Позитивні емоції - це насправді велика сила, зброя. Коли ти спокійний, врівноважений, з усмішкою, людина втрачає агресію, що була націлена на тебе. І як би не було важко, усміхнений співрозмовник піднімає настрій. Є ціла наука про те, що думки мають силу. Чим більше позитивних думок у головах, тим більше позитиву навколо. Звичайно, у нас є проблеми, але коли настрій позитивний, то і проблеми вирішуються набагато простіше.

Ваша посада принесла Вам і недоброзичливців. Не заглиблюючись у вилитий свого часу негатив, все одно зрозуміло, що це не легко витримати. Як переживаєте такі моменти?

Відверто кажучи, навіть не переживаю. Якщо б я зробила щось неправильно, то тоді варто було б переживати. А так… Я знаю, що завжди все робила правильно, справедливо і за законом, тому я спокійна. А те, що інші не знайшли інших методів як виливати агресію в різних формах – це їх мінус. Те, що я перемогла і залишилася при своїй позиції – це мій плюс. Шукати компромісу чи домовленостей не вважаю за потрібне. Для чого? Життя саме розкладе все на місця, все стане зрозуміло. Я з кожним спілкувалася відверто, знаю цих людей, а от у таких обставинах відкривається нутро кожного. За своє я не переживаю, а вони своє показали. Ті люди, які знають і мене, і моїх опонентів, добре зрозуміли ситуацію. Я роблю все по закону, чесно і відповідально. Те, що роблять інші, можна оцінити – просто вийти в місто і все побачити. Навіть не маю наміру з ними про щось говорити.

«Найвищі посади» обласного рівня обіймають у нас усього буквально декілька жінок. Як Вам працюється у «чоловічому світі»? 

У нашому суспільстві склалася така «традиція» - якщо жінка керівник, то чоловіки вважають її спочатку слабшою за себе і намагаюся подавити. А коли демонструєш свою не слабу позицію – воюють з тобою на рівні з чоловіком, не жаліючи, без жодних скидок на те, що ти жінка чи мама. Дивні у нас чоловіки. Ті, що прийшли до влади, бояться жіночої конкуренції. Можливо, це у чоловічій природі – те, що вони повинні перемагати, ніхто ж не сперечається (усміхається, - авт.). Але є і взаємоповага. Якщо я краще вмію вишивати, то яке значення - я жінка чи чоловік? Я просто гарно вишиваю, гарно роблю свою роботу. А у нас в цьому є перекоси. Або ти сіра мишка і слухаєш, що сказав старший дядя-начальник, а якщо ні, то будемо з тобою воювати. Або взагалі готові тебе з’їсти і випити всю твою кров, образно кажучи.

Як відпочиваєте від тих днів, коли намагалися зачепити особливо боляче?

Найбільше значення має і найсильніша допомога – звичайно у сім’ї, де мене розуміють і підтримують. Завжди буду дякувати чоловіку за те, що він навчив мене такому правилу – коли переступаєш поріг, ти не на роботі. Ти мама, ти жінка. Ми живемо вже досить багато років разом і це стало звичкою. Переступаючи поріг, ми просто відключаємося від того світу, який є зовні.

Сказати  і написати про людину можна будь-що…Є цивілізовані способи вирішення таких ситуацій, ми з чоловіком  звернулися до суду і виграли судові процеси. Авторам вилитого бруду прийшлося вибачитися так само публічно.

Звичайно, дещо неприємно, коли виходиш у двір свого будинку, а журналіст тебе тут же фотографує. Ну але нічого, у шортах я перестала виходити надвір, тепер завжди гарно одягаюся (усміхається, - авт.).

А де, до речі?

Напевно, як і багато ужгородців, за кордоном. Це плюс нашого місця розташування - маємо можливість поїхати в Угорщину, щоб придбати хороший якісний одяг за помірними цінами. Бо, наприклад, коли поїдеш у Київ, то часом через ціни здається, що ти десь на Марсі.

З цим курсом вже буде не так вигідно одягатися в Угорщині…

Так, та я все-таки сподіваюся, що це якось врегулюється, сьогодні це дуже болюча тема, лише лінивий не говорить про курс. Ми ж не отримуємо зарплатню у валюті. Люди втратили дуже багато – це насправді так є. І можна говорити про війну, звинувачувати все і  що завгодно. Але результат отримали такий тому, що непрофесійні люди прийшли до управління країною, у всіх сферах.

Зараз ми говоримо про все і ні про що. Нема критерію за яким можна зробити висновок – виконав чиновник завдання чи ні, бо немає таких чітких цілей, тому що їх ніхто не визначає.  Сьогодні, у такий важкий для країни час , нажаль люди приходять вчитися на високі керівні посади, не маючи абсолютно ніякого досвіду. На високих керівних посадах в країні  вже не вчаться, а працюють. А у нас  так – давайте я спочатку кілька місяців повчуся бути мером чи міністром, чи головою Нацбанку, а що з того вийде , потім побачимо… Наша держава через це виглядає як завод у «нерадивого» керівника, де директор не розуміє, що таке верстати, що працівникам потрібно щомісяця дати зарплату і т.п. Триває повне розбалансування у всіх сферах, одне інше тягне.

Жоден політик чи урядовець вищого рангу не говорить чітко – давайте всі умовно  йдемо направо чи наліво, а через півтори року ми повинні досягнути такого-то результату, ми це прорахували. На жаль, такого нема, до чіткої мети ніхто не рухається. Усе – хаотично.   

У контексті останніх подій українці у соцмережах обговорюють, як хто пережив 90ті. Як тоді жила Ваша сім’я? 

Якраз думала про це недавно. Мені тоді було 10-12 років. Здається, тоді було навіть трохи легше – з тієї причини, що населення не було настільки розбалуване, як зараз. Визначальний період настав тоді, коли з’явилася можливість брати кредити, не маючи під це реальних ресурсів, купувати квартири і машини. Це у багатьох породило відчуття, що ти можеш собі дозволити певні речі, не маючи на те засобів, не заробляючи стільки насправді. Зараз криза набагато відчутніша, бо люди звикли до певного комфорту, звикли їздити відпочивати, купувати хороші продукти.

Сьогодні  зарплати і пенсії не індексуються відповідно до інфляції. Так теж не можна... Населення поставлене в умови виживання. І якщо в Середньовіччі  була чума, після якої наступив ренесанс – відродження , то зараз, здається, все  це робиться  якимось штучним шляхом – виживе це населення і матиме шанс на відродження чи взагалі не виживе –  покаже час.

На мою думку, сучасна криза спричинена в якійсь мірі і відсутністю політичної волі до порядку. Нам так добре і змінювати  в реальному житті ми нічого не будемо. Порядок повинен починатися з перших осіб  в державі,які  повинні бути свідомими і відповідальними, не боятися бути прикладом.  Щоб у молоді було престижно бути на когось схожими і  від когось брати приклад, але не від  Барака Обами чи Ангели Меркель, а від наших можновладців.

 Як Ви особисто «вкладаєтеся» у свою зарплату?

Мені пощастило, бо я не живу виключно з роботи. Можливо, це зухвало так говорити, але насправді якби не було моєї сім’ї, то жити було б дуже складно. Мій чоловік слушно каже, що державна служба – це розкіш. Якщо ти забезпечений і нема потреби заробляти на прожиття, то можеш іти чесно працювати на державній службі, незважаючи на зарплату. І це так є.  Результати твоєї роботи, якими б вони не були, оцінюють мізерною сумою. Це знову ж таки підтверджує неефективність державного менеджменту.

В Україні багато говорили про Сингапур – яка класна держава, якого розвитку домоглася. Я теж багато читала про її становлення – багато корисних речей. Але там була ідея і, що важливо, політична воля – до різких кроків, різких вчинків на користь держави. А у нас про це ніби йдеться, але всі ми відчуваємо, що політичної волі ні до яких подібних рішень просто нема. Наша країна перебуває у стані невизначеності..

Ви згадували, чому навчилися від чоловіка. А чому він навчився від Вас протягом спільних років?

Навіть не знаю, треба спитати його. Звичайно, взаємовплив є. Коли двоє з людей починають жити разом, то встановлюються свої правила, знаходиться компроміс між позиціями одного й іншого. Щось я взяла від його сім’ї, він – від мене, і ми зробили своє, наше середовище, у якому нам комфортно. Хтось може критикувати чи по-різному оцінювати його, але нам так подобається.

Яку цікаву  історію із свого життя Ви могли б озвучити для читачів нашої «кави»?

Мене надихнув чи краще сказати більш сильною зробив вчинок мого чоловіка, який свого часу просто не подав руки своєму колишньому товаришу, другу, колезі - меру Ужгорода, який некоректно висловлювався в мою адресу.  Не кожен чоловік заради своєї дружини, щоб відстояти її, здатен на таке. Адже вони справді були  не тільки колегами, а й друзями, не раз ця людина була у нас дома, разом чаювали. А такі вчинки  коханого чоловіка роблять  жінку просто сильнішою. 

Лоренца – це італійське ім’я?

Так (усміхається, - авт.).

Чому саме так Ви назвали свою доньку?

Ми з цього приводу трохи з чоловіком посперечалися. Мені подобалося ім’я Ізабелла, йому – Лоренца. У підсумку, ми знайшли компроміс – дали подвійне ім’я.

Ви обоє любите Італію?

Любимо. А останнім часом мені  більше подобається Франція. Днями прочитала книгу про їх менталітет і я все це справді бачу у них – вони радіють кожній миті, насолоджуються елементарними речами, повз які ми просто проходимо, одним словом позитивна нація. Хтось говорить, що зверхня. Коли ми вперше побували у Франції, то були здивовані: люди сидять біля кафе просто на вулиці, п’ють каву і розглядають перехожих, спілкуються, споглядають, радіють чи тому сонцю, чи тому дощу.   Не на терасах, як у нас – обгороджених, на якихось підвищеннях і т.д., а просто перед кав’ярнею або рестораном на тротуарі .Позитивні, яскраві, зажди у гарному гуморі.

Донька з іменем «отримала» й «італійські» риси характеру?

Як і кожна дитина донька переймає  наші риси, наші погляди. У кожному віці дитина різна, вона ще не сформувалася до кінця як особистість, хоча, звичайно, вже є основний стержень. Сім’я і оточення формує дитину. Бачу, з чим вона повертається зі школи, чим живе її шкільне оточення. Багато чим воно відрізняється від того укладу, який є в нашій сім’ї, але водночас це дає їй можливість порівнювати, вибирати, цікавитися, питати, чому інші роблять не так, як ми.

Мені хотілося б, щоб дитина бачила й інший світ. Ми і зараз їздимо за кордон, але ще не той рівень свідомості, щоб оцінити глибше. Наразі ми так – споглядально-відпочивально.

Як на Вашу думку, обере щось ближче до юриспруденції чи батькове – дипломатію, науку?

Думаю, це буде щось взагалі інше, її. Вона сама зробить свій вибір. Ми, звичайно, можемо порадити, підтримати, направити. Немає значення, яка сфера, головне, щоб вона отримувала задоволення від своєї роботи. Ми безумовно хочемо, щоб діти були успішні. Та головне - душевний комфорт, гармонія. Тоді й успіх прийде.

Коли донька була ще маленька, то казала, що як виросте, то буде ремонтувати пральні машинки. Їй здавалося, що це найбільш класна робота. Класно, коли любиш свою роботу - печеш ти тісто, прибираєш чи гайки на заводі виточуєш. Якщо так, то у тебе будуть найкращі гайки, тістечка і т.д.. Вислів «на роботу з радістю – з роботи з гордістю» - дуже життєвий.

Ваша родина так елегантно вписала своє прізвище в ужгородську історію – сквериком і пам’ятником Марії Терезії. Що Ви особисто відчуваєте до постаті австрійської імператриці?

Чесно кажучи, не аналізувала з такої точки зору. Єдине – Марія Терезія була несправедливо забута в історії нашого міста. Це факт. Ми про це багато говорили вдома – Бачинський, Берчені – усі так чи інакше присутні у місті, а її, жінки, нема. Як ми вже говорили, чоловіки – перші, а жінок – потім.  

Хто з відомих жінок Вам імпонує?

Залежно в якому амплуа. Можливо, якщо йдеться про керівників і успішних менеджерів, то Маргарет Тетчер. Якщо про сімейні цінності – то є інші особистості. Мені все ж здається, що вибирати собі ідеали і їм слідувати – це не дуже мені підходить. Я багато читаю і стараюся те, що мені імпонує у тих чи інших людях, те, чому сама хотіла б навчитися, брати собі за приклад. Не боюся вчитися завжди, мені цікаво спілкуватися з тими людьми, від яких можу взяти щось нове -  це  збагачує. Намагаюся вибирати позитив, який мені імпонує.

Ваш чоловік у «Ранковій каві» зізнавався, що майже щоранку о 10.00 його можна зустріти у кав’ярні в центрі Ужгорода. А у Вас є подібна «кавова» звичка або традиція?

Я дуже люблю каву і завжди у мене ранок вдома – це кава. Як і ранок на роботі – це кава. І після обіду теж кава. Так, можна сказати, що у мене є свій ритуал,а точніше три кави в день, одна вдома – це перша, і дві на роботі. А якщо це вихідний, то ми разом з чоловіком йдемо у кав’ярню. У суботу і неділю нас там можна зустріти вдвох.

Якому із «підвидів» кави надаєте перевагу?

Мені подобається сам смак кави. І я знайшла для себе свій збалансований мікс – 50 % робусти і 50 % арабіки, середнього просмаження.

Якщо б довелося обмежувати себе у витратах, від чого Вам було б відмовитися найважче?

Ну точно,  що від кави було б відмовитися важко (усміхається, - авт.). В іншому не було б проблем, тому що я веду достатньо скромний спосіб життя - нема забаганок, які от сьогодні маю, а завтра не зможу без них прожити. Стараюся, щоб бажання співпадали з можливостями.

Без якої речі Ви не виходите з дому?

Це моя сумка, звичайно. У ній є все, що мені необхідно, де б я не була. Може це і банально, але ні в яку пору року, ні в якій формі одягу я не виходжу без сумки. Навіть якщо йдемо на ковзани.

Можете назвати її основні складові?

Документи, гаманець, телефон. Ще - косметичка, окуляри і решта необхідних речей.

Колекціонуєте щось крім книг?

Наразі зупинилася на книгах. І колекція вагома, бо книг досить багато. Ніяк не можу перейти на формат електронної книги, мені це не дуже комфортно. Книги в обгортці, гарним друком – те, чим можна мене порадувати. Привчаю і доньку читати. Поки вона не в такому захваті, як батьки. Є такий гарний вислів П.Сміта, «ті хто читають  книги, завжди будуть керувати тими, хто дивиться телевізор»

Щодо електронного формату, то я маю декілька текстів у телефоні – прочитала так 4 чи 5 книг, вмикаючи телефон у ті хвилини, коли треба чогось чекати. Але читати паперові книги - це справжній ритуал: заварити собі ввечері чашку смачного чаю, зручно примоститися, вдумливо почитати, отримати від цього задоволення. Я читаю не для кількості, люблю саме вчитуватися, знаходжу для себе фрази, різні ситуації і те, як люди їх вирішили. Аналізую, адже, можливо, я б так не поступила, не подумала, а герой вирішив цю ситуацію по-своєму.

Не читаю агресивних книг, фантастики, військових – таке мене не приваблює. Натомість читаю, наприклад, видання з кулінарії. Недавно придбали книгу Огюста Ескофьє. Це відомий французький кухар, один  з найбільших кулінарів свого часу, автор кулінарних книг.  Кулінарія – це філософія його життя. За його ж словами, приготування їжі – процес, який містить у собі і душу, і відчуття, і настрій.

Щось готували за його рецептами?

Поки ще ні. Але він дуже яскраво описує процес приготування починаючи від покупки продуктів . Наприклад, є у нього і угорські страви – це нам більш звично. При цьому пише, що головне в них – це паприка, «вона мусить бути від Моріки, яка продає там-то на ринку і в неї найкраща паприка, а від цього буде залежати успіх страви!».

Французькі та італійські страви готує мій чоловік на вихідних, це його прерогатива. А я – в основному у будні і в основному – простіші страви (усміхається, - авт.).

Які з них Ваші улюблені?

Моє улюблене – те, що з’їсть моя сім’я і буде задоволена. Я  готую для них, щоб вони отримали насолоду. Обідаємо ми завжди вдома. Така наша сімейна звичка. Сьогодні вранці готувала французький омлет. Ми куштували такий у Франції, я знайшла в інтернеті рецепт і втілила його у життя. Яєчні білки для нього збивають окремо, окремо і жовтки з молоком, потім все разом запікається у духовці. Форму треба змастити маслом (а перед тим протерти  оцтом, щоб омлет не прилипав) і пекти  10-15 хвилин. Виходить пухнастий, м’який омлет, я  навіть сфотографувала

Я люблю пекти, освоїла модні зараз австрійський штрудель з яблуками та чізкейк...

 

Ганнуся Твердохліб, спеціально для Zaholovok.com.ua

Фото: Володимир Твердохліб 

Loading...
Зображення користувача виконавець.

Яка замовна стаття, про що Ви кажете,Пановiй це не потрiбно! Вона обрала свiй шлях, вона самодостатня жiнка та справжнiй професiонал та керiвник!

Зображення користувача Антон.

Сильная. Смелая. Умная. Импонирует честностью, а то все как крысы сидят и молчат и подакивают о проведённых реформах. Смешно все это выглядит. Дядьки проснитесь, вас женщина переплюнула.

Зображення користувача Де Лон.

Ще одна із панових з комплексом Наполеона

Зображення користувача Гість.

А деякі коментарі, прям цілий аналіз статті! В деталях, з цитатами, чітко по пунктам. Мабуть під диктовку з міністерства пишуться :)))))))) p.s. не легку роботу зуміла відокремити від сімейного життя, молодець, гарна сімя!

Зображення користувача Юрий.

По-моему, она полностью права. Люди, которые работают с исполнением судебных решений, прекрасно понимают, что те реформы, которые были введены - непродуманные. Прошел год «плодотворных реформ», а законодательную базу для них так и не смогли создать. Из-за этих реформ решение суда на практике выполнить стало просто невозможно. Пока от нового министра слышим только разговоры. Кажется, когда-то мы уже слышали про "покращення"... Двигаемся в том же направлении, если не в худшем

Зображення користувача Анна.

Достаточно открытое интервью. Мне как личность импонирует. Возможно из-а того, что может дать фору любому из чиновников-мужчин. А если и строга с подчиненными, то это вполне оправдано, если есть результаты.

Зображення користувача Гість.

Наталія – професіонал. Вона неодноразово висловлювала свої пропозиції особисто нинішньому керівництву Мінюсту, які з незрозумілих причин і без належного досвіду вважають себе експертами в усіх сферах. Коли ж це не спрацювало, вона не побоялася ризикнути своїм положенням і виступити з конструктивною критикою. Тому це і викликало такий резонанс. Людина навела конкретні приклади і доводи, які свідчать далеко не на користь нових реформаторів.

Зображення користувача Ужгородец.

А по-моему смелая женщина. Будучи в своем служебном положении говорить правду о так называемых "реформах" не боится. Вызывает уважение и восхищение. И ещё согласен, что женщина красивая.

Зображення користувача Гість.

Дуже цікаве інтерв'ю. Наталія - прогресивна та перспективна людина. Вражає, що стільки заздрісників,котрі пишуть всілякі заказні коменти☺

Зображення користувача Petro.

Мені здається, не інтерв'ю заказне (бо, до речі, це інтерв'ю а не стаття), а попередні коментарі. Аж якось дуже в стилі "ліпший спосіб захисту - це напад". Таки зачепила когось :)

Зображення користувача Гість.

...скільки жовчі і який верх цинізму, пані Панова, все те, що адресовано пану міністру, не знати як до нього, але в більшій мірі відноситься до вас. "всі папередники міністра вислуховували її" (пан Лавринович, пані Лукач і їже з ними?) всі чемодани з грошима брали, а цей не бере? людина, яка 7 років прокерувала виконавчою службою і нічого доброго не зробила, а зараз поперло її на реформи, де раніше була? гроші гребла. Франція, Норвегія, Швеція, США ("я веду скромний спосіб життя" автостопом їздили, шановна?) некорумпований, чесний, порядний службовець за які гроші, Алена де Панова, який вже декілька років ніде не працює? чи пак "вічного" тестя, а нє, чесного мукачівського брата. Прізвище Панова асоціюється із поняттям корупція, і дякуючи їй вся служба замарана. крім проплачених журналістів (до речі самі не плювались як писали?), нікому за неї добре слово більше сказати.

Зображення користувача Моріка.

По-перше, з приводу твердження про ситуацію в міністерстві юстиції та приказку«я начальник, ти дурак». Даною приказкою можна охарактеризувати і Ваші відносини з своїми підлеглими. На справді, Вам досить важко чути і розуміти своїх підлеглих, бо як-не-як Ви і вони знаходитесь в різних прошарках українського суспільства.
По-друге, звідки Вам знати про труднощі виконання такої категорії справ, як відібрання дитини. Ви ж не приймаєте безпосередню участь у виконанні рішень судів, окрім того, що віддаєте усні вказівки з приводу їх виконання.
По-третє, з приводу твердження щодо Вашого пересування по кар’єрній драбині, то варто зауважи, що Ви ніколи не працювали державним виконавцем, а робота державного виконавця і кабінетна робота спеціаліста управління ДВС сильно різняться. Важко повірити в те, що Ви можете виконувати й роботу державного виконавця, але це варто побачити.
З приводу даної статті: красива, хоча й замовна стаття.
До речі, дуже гарні фотографії, і взагалі – Ви дуже красива жінка!

Зображення користувача чувим-чувим.

Чув від людей що мали з нею справи - дуже витончено матюкається та гаркає на робочому місці.. ))

Зображення користувача шок.

Одна з основних корупціонерок Ужгорода, давно вже її треба міняти.А стаття заказна зразу видно прям янголятко!

Додати новий коментар

Вміст цього поля є приватним і не буде показаний.
CAPTCHA
Питання для відсіювання автоматичного коментування.
Введіть відповідь на питання
Loading...