Новини

Ранкова кава з Геннадієм Москалем

Вислів "двічі в одну річку не ввійдеш" - не про нього. Геннадій Москаль по кілька разів повторював свої посади, у тому числі й очільника Закарпаття. Утім, сьогодні він вперше гість "Ранкової кави" на Zaholovok.com.ua.

Ви любите каву?

Люблю, п’ю її зранку і в обід. А вечеряю тільки по закінченню робочого дня. Тобто їм один раз в день.

Цього вистачає?

Так. Інакше їжа заважає роботі. Я так вже звик.

Зранку варите каву чи ходите до кав’ярні?

Біля ОДА є кав’ярня, яка відкривається о пів на сьому, дуже зручно. І я зразу з кавою приступаю до роботи.

Відвідувачі у такий час вже є чи Ви перший?

Є, звичайно! Вже мене чекають надворі, як і на підході до ОДА.

Довкола Вашого прізвища недавно розіграли цілу «сантубарбару». А взагалі це прізвище Вам допомагає чи може заважає?

Та ну, я вас прошу. Це коли в нас була велика війна із Захарченком, вони найняли для таких речей «відомого правдивого журналіста» Шарія. Але чому нинішній владі передруковувати те, що вже пережоване давно при режимі Януковича, знову піднімати нереалізоване ним, при тому дурниці? Я чотири рази був заступником міністра МВС, заступником голови СБУ, так що був перевірений «від і до». І при Януковичі перевіряли, ціла комісія працювала, нічого не знайшла, нуль цілий нуль десятих.

Я завжди кажу словами Висоцького: «Я не люблю, когда мне лезут в душу, тем болем, когда в нее плюют».

Москаль – це прізвище мого діда, мені дали його батьки. Чому я мав би від нього відмовлятися, зрікатися прізвища своєї рідні? Абсолютно воно мені не мішає. Часом кругом нього ходять різні анекдоти. Я і сам люблю анекдоти про москалів розказувати, не роблю з цього проблему.

Яка Ваша найулюбленіша місцина на Закарпатті?

В основному набережна.

Ви вже розповідали якось, що люди підходять прямо на набережній зі своїми питаннями. Про що найчастіше говорять?

Всі з різними проблемами. Більшість – ті, які мало б вирішувати місто: сміття не прибирають, дах тече, світла нема. Такі, побутові більше проблеми. Або що вночі п’яні горланять. Кожен приходить з тим, що його болить.

Ви любитель міцного слівця. Маєте якийсь улюблений «емоційний вислів»?

А хто чув на Закарпатті від мене якесь міцне слово?

На Закарпатті розмовляєте інакше, аніж на Сході?

Якщо Саакашвілі з Кембріджем, то я, на жаль, тільки з міліцейською освітою. Тим не менше, я знаю, як себе поводити в якому регіоні.

Як потрібно себе поводити на Закарпатті?

Закарпаття не любе скандалів. Ви знаєте, що серед основних задач, які переді мною поставив президент - заспокоїти населення після тих прикрих подій 11 липня, як і наших сусідів з ЄС. До слова, ключове питання до мене від міністра закордонних справ і економічного розвитку Угорщини під час мого візиту в Будапешт звучало так: «Чи мукачівські події впливають сьогодні на життя в області, чи нема їм розвитку, чи безпечно тут проживати?». Я завірив пана міністра і особисто його запросив переконатися, я тут без будь-якої охорони сам ходжу. Так, був прикрий випадок, тепер треба, щоб суспільство заспокоїлося.

А заспокоїти через триповерховий мат у цій ситуації неможливо. Та і є певний культурний рівень суспільства. Тут так не прийнято. А зі своїм уставом у чужий монастир не ходи.

Натомість на Сході часто сприймали за «свого» лише тоді, коли в одному реченні, можливо, тільки розділові знаки не були нецензурними. Це дві великі різниці і треба було про це думати давним-давно. А зараз в умовах війни це вже дуже тяжко.

А які слова закарпатського діалекту Вам до вподоби?

Я можу вільно говорити на всіх діалектах – лемківському, гуцульському, закарпатському, русинському, не бачу в цьому проблем. Говорю по-буковинськи. Там, звідки я родом, є і гуцульський, і буковинський, і бесарабський діалекти, значна частина населення говорить румунською. У мовному питанні у мене якраз проблем нема. 

Ви скучали за Закарпаттям, поки були не тут?

Поки не був – так (усміхається, - авт.).

Призначення сюди для Вас крок назад у кар’єрі чи навпаки?

Я ніколи над цим не замислювався.

У Луганську ОДА Ви забрали з собою нашого, закарпатського Ярослава Галаса. А на Закарпаття привезли когось луганського?

Ось, будь ласка, є мій заступник з гуманітарних питань. Я його знайшов у батальйоні «Айдар», коли постійно з ними вів «душевні розмови».

Хто з рідних приїхав з Вами в область?

Дружина.

А їй подобається в Ужгороді?

Звичайно, подобається. У Луганськ і Сєвєродонецьк чомусь не дуже поспішала (усміхається, - авт.).

Ви прибирали, підрізали кущі. На які ще промоакції можна очікувати?

Ну, якщо не буде кому сніг відкидати, то будемо взимку і його прочищати біля ОДА.

Навіщо Вам політика загалом?

Та я у політику потрапив дуже випадково. У 2007 році був переведений з посади постійного представника президента у АР Крим заступником голови СБУ. Проробивши там недовго, я ввечері з телебачення почув новину, що указом президента призначений заступником голови РНБО України. Зранку пішов туди, оскільки недалеко жив, тоді головою був Гайдук, а його першим заступником Хорошковський. Я спитав: «Хлопці, ви що мене кликали сюди на роботу, писали якісь подання?». Ті кажуть: «Ні, ми теж по телевізору взнали». Такого свинства я не бачив взагалі. І не вийшов на роботу, зайнявся адвокатською діяльністю. Очолив адвокатську фірму, і це було перше робоче місце, де мені платили реальні і великі гроші. Потрібно було ділитися, звичайно. З ким – професійна таємниця. Ну тим не менше справи йшли добре, клієнтів було достатньо. І тут, у 2007 році Ющенко розпускає парламент, обраний у 2006-му. У той же час Луценко і Жванія організовують новий політичний проект «Народна самооборона». Явно потрібні були віп-спікери, щоб хтось ходив на ці «собачі бої» у Шустера, інших передачах, ток-шоу. І вони мене запросили. От так я потрапив у політику. З вини пана Ющенка, який навіть зі мною не зустрівся. Я, прийшовши в парламент, зразу пішов до нього в опозицію.

Тут, на Закарпатті, хтось мені згадав за ті вибори. Та я, мабуть, єдиний, хто тут говорив: «Не вибирайте цього барана президентом». Тоді мене за це мало вбити хотіли, а сьогодні всі плюють на нього. У мене є знайомий з Косівського району, в його селі Ющенко після закінчення Тернопільского фінансового інституту працював замом головного бухгалтера. Ну от після його розповідей було зрозуміло, що Ющенко не те що в президенти не годився, а взагалі нікуди. Так і вийшло. 

Спікерству Ви вчилися спеціально чи це Ваші вроджені вміння?

Ні, набуті у правоохоронній системі, на державній роботі. Я вже до того, рахуйте, очолював дві ОДА, двічі був заступником міністра, один раз заступником голови СБУ, головою держкомітету у справах національностей та міграції, постійним представником президента в Криму. То куди мені ще - в ПТУ йти вступати на факультет ораторського мистецтва? Мені не потрібно, я мав достатньо досвіду.

Робота в міліції – це основа спілкування з людьми. Якщо хочеш роздобути інформацію, то мусиш вміти розмовляти. Хто не вміє, ніколи кар’єрного росту в міліції не зробить.

У день голосування Ви зможете віддати свій голос?

Звичайно, за місцем реєстрації, в Ужгороді.

Ви неодноразово казали, що «вороги» на Закарпатті одягнені у дорогі костюми. А Ваше вбрання та аксесуари дорогі?

Я займаю таку посаду, що маю ходити одягнений охайно. Не так як ті, кого називають ватниками. Знаєте від чого пішла ця назва? Колись такі були в радянській армії ватні штани і тілогрійки. Їх носили більше асоціальні або бідні верстви населення, або декласовані. Звідти пішло «вата», «ватники», коли на поверхню повилазили люди в тій одежі, про яку сьогодні всі і думати забули. А потім вже пішло: «Що у нього в голові? Суцільна вата, мозку немає».  

Так що одяг у мене охайний. Сорочку і костюми прасую сам, нікому цього не довірю.

Туфель з крокодилячої шкіри у мене немає. Гаманця взагалі ніколи не носив.

А де тримаєте гроші?

У кишені. Та у мене гроші довго взагалі не тримаються.

Що найбільш розкішне Ви купували упродовж життя?

З розкоші? Ну, у мене є квадроцикл. Так, вони дорогі сьогодні, якщо зважити на курс валют.

Наш бюджет Ви назвали розбитим коритом. Маєте ідеї виходу з кризи чи попереду тільки зубожіння?

Я об’їхав всі райони. І перше питання від людей - фінанси. Всюди стоїть питання, як ми закінчимо рік. У більшості закінчилася медична субвенція, освітня, ні на премії, ні на індексацію грошей немає. У нас вересень був під загрозою навіть по виплаті зарплати. Я попросив облраду і 3,5 мільйони нам додали на медицину і освіту. Не знаю, на якому калькуляторі бюджет рахували в Києві...

До 1 січня по зарплаті (але без індексації і премій) ми розрахуємося, як і по соцвиплатах, пенсіях. А що буде з 1 січня - я сам сьогодні у великому невіданні. Ми дотаційні з бюджету України, власних надходжень маємо неповних 22 %. Скільки можемо за них прожити?.. Порахуйте.

Що складає основу Вашого особистого бюджету?

Те, що отримую від держави.

Вистачає?

Якби жив у Києві, то явно не вистачало б. А тут.. Цілими днями на роботі, раз у день поїсти -- вистачить.

Попри оголошену боротьбу з контрабандою побутує думка, що змінили тільки імена тих, хто збирає кошти. У Вас є краща інформація?

Та ну! Я не буду «розсуждати» на побутовому рівні. Знаєте, як на побутовому – всі вони такі, всі вони злодії, контрабандисти, негідники. Це бідність зробила людей такими. Так говорять і в Чернігові, і на Луганщині, і на Закарпатті. Бо бідність сьогодні торкнулася дуже великої частини населення, дуже великої. Ті, хто мають гроші, їх можна на пальцях перерахувати. Решта людей просто виживають у тяжкій економічній ситуації.

Тому, що б влада не робила, люди не дуже вірять. Зневіра почалася ще після Майдану 2005 року, коли Ющенко звернув з того курсу, яким хотів йти народ.

А на сьогодні, якщо у вас є час, я просто розкажу, люди не знають, що таке контрабанда. Вони думають, що це взяв 2 блоки і поїхав їх продавати в Угорщині чи Румунії, чи Словаччині. А я взагалі сказав митникам, що при загальному тяжкому матеріальному стані у такій «контрабанді» нічого злочинного не бачу. Тим більше, що люди купують у магазині, з акцизними марками. А за кордоном на отримані гроші купують товари, необхідні у вжитку. Це не є контрабанда, а просто спосіб виживання.

І взагалі контрабанду сигарет декриміналізували ще при Януковичі, залишивши тільки контрабанду зброї і наркотиків. Якщо ж брати цигарки, то тут діяло потужне міжнародне злочинне угрупування. Де воно знаходиться? За кордоном є Європол, поліції, набагато професійніші за українську. То нехай скажуть, де. В Україну завозився контрабандний тютюн і на цю тему ніхто раніше не звертав уваги. Якщо просто зайти сайт білоруської фабрики Гродно, то вони офіційно показують всі свої експортні операції. І от ми подивилися: найбільший експорт йшов у Придністров’я. На місяць гроденська фабрика поставляла туди на одного жителя, включали грудних дітей, по 1400 пачок цигарок! Через 2 КПП - Кучурган і Платоново в Україні. І що, тоді не бачили правоохоронці, що придністровці просто би вже померли всі до одного, якби стільки викурювали? А все насправді йшло в Закарпаття, Чернівецьку і Львівську область. Хоча Львів більше бере з Львівської тютюнової фабрики. Варто було Кабміну закрити пропуск підакцизних товарів через названі КПП, як - вийдіть на сайт Гроденської фабрики - нема вже у Придністров’я експорту. Тієї масовості, яка була, коли я тільки прийшов, вже немає.

Так от, була вибудувана ціла піраміда. Що це за міжнародне злочинне угрупування і де воно сидить - я не знаю, чесно. Але вибудували схему дуже чітко. Ті, хто вас читають, повинні зрозуміти: була одна сім’я, яка тримала монополію на поставку в Закарпаття великих партій цигарок без акцизу. Далі їх переправляли до Італії, Німеччини, Франції, Іспанії, а найпрестижніше – це до Англії, там акциз від 4 до 8 євро (у нас – 68 євроцентів). Невеличка частина осідала у Румунії, Польщі, Словачинні, від сили 5 % від загального обороту.

І от вся схема розвалилася за принципом доміно. Хтось займався оптовою контрабандою, у них вже брали дрібні торговці. Вздовж лінії кордоні були орендовані хати, куди вони завозили бусіками товар. Потім були спецаільні люди, які ці коробки переправляли через зелений коридор. І це була обоюдна корупція з обох сторін кордону! Ми тут збирали угорців, румунів і словаків і питали: чому вони кричать у своїй пресі про велику корумпованість в Україні, якщо самі такі ж самі! Тому що такі ж самі люди, як наші, отримували сигарети з того боку кордону і привозили в такі самі хати, звідти потім мікробусіками доставляли на організовані міжнародним злочинним угрупуванням різні склади, магазини і т.п.

А далі по Європі нема митниць . Цигарки просто складували у такі самі, як в Україні, будинки, квартири, звідки потім дрібні торгівці розносили їх по барах, нічних клубах, на вулиці, у школи. У мене навіть є фотографія, як біля Ейфелової вежі чоловік розкриває поли  піджака, а там маленькі кишеньки і всі сигарети любої марки.

А завалилася ця вся піраміда тому, що ми всю інформацію повіддавали колегам за кордоном. І виявилося, що з їхнього боку сиділи такі самі прикордонники-корупціонери. І, до речі, злочинці «погоріли» на тому, що назви усіх складів по різних країнах були під однією і тією ж назвою. Хтось прорахувався на цьому.

І я давно казав: нам треба вступати в Європол, лишати цей довбаний, вибачте, Інтерпол, який просто переріс у бюрократію, вижив себе, це повний маразм, навіть Януковича не можуть оголосити у міжнародний розшук.

Я був там 4-5 разів. І у Європолі був. Це абсолютно ефективна швидка структура. Якби ми були членом Європолу, то вже давно сигаретну мафію завалили б. 

Ви сам курите?

Ні, і в житті не курив ніколи. Тому напевно я так не люблю сигарети. Якби я сам курив, може б так р’яно з ними не боровся.

Маєте інші шкідливі звички?

Горілку не п’ю. Тільки біле сухе вино іноді, якщо це називати шкідливою звичкою. Мені колись на Закарпатті сказали, що якщо хтось вмер, то від горілки, а від вина сухого ще ні одна людина не померла.  

Хто зараз Ваша найбільша життєва підтримка?

Я сам. Сам себе підтримую, сам себе веселю, сам себе накручую. Але поки сам з собою не розмовляю (усміхається, - авт.). Якщо потрібно випити, то вина сам з собою теж не п’ю. Так що поки соціального дна я не досяг.

Чого Вам не вистачає на Закарпатті?

Не вистачає грошей в області. Це основна проблема. Деколи питають, хто мій найбільший ворог. Та нема ні одної фізичної особи, яка би була тут моїм ворогом! У мене є політичні опоненти. А вороги – це коли позичив гроші і не віддав, або дружинну відбив, або ще якусь пакость наробив. А опоненти – нормальне явище. Натомість найбільший ворог – економічна ситуація в Україні. Іншого такого ворога не найдеш і не набудеш. Ви бачите, це абсолютно зв’язує по руках і що я  можу зробити?

От недавно люди перекрили дорогу коло Дякова. Міжнародного значення дорога, на балансі «Укравтодору», ніхто її вже роки не ремонтував. Невже 12 років люди не бачили цього? Я ще будучи тут у 2002 році, їхав у Румунію, і дорога була абсолютно нормальна. А сьогодні там просто немає дороги. Писали вже сотні листів, відповідь – немає грошей. Ну що мені з тим робити? А люди з претензіями – до мене. Люди ж не знають, де «автодор», де Київ. Та й взагалі, знаєте, це як у тій приказці - до Бога високо, до Києва далеко. І всі приходять у цей будинок, до мене. Це такий держава придумала прекрасний громовідвід між Києвом і конкретною областю. Люди не розуміють - моя дорога чи не моя, я за це відповідаю чи не я. Але зразу – «губернатора сюди і буде тут сидіти, поки не зроблять дорогу». Я б з великим задоволенням там посидів, хоч би відпочив…

Де за кордоном Ви найбільше любите бувати?

Найбільше бував у Румунії. Там є всесвітньо відомі монастирі під охороною ЮНЕСКО. Я з південної Буковини, а північна була розділена пактом Ріббентропа-Молотова. Так от, там є монастирі Воронець, Молдовіца, Сучевіца, в них можна проживати - є келії, які здають приїжджим, можуть готувати їжу на замовлення, у них дуже великі бібліотеки. Це класичні монастирі, де монахині менше трьох мов не знають. Більшість з них - екскурсоводи, дуже освічені люди. Єдине, в чому там проблема – немає цін. Тобто вони кажуть, якщо ти бідний і не маєш де спати чи що поїсти – їси, спи, безкоштовно. Якщо маєш гроші - поділися з сестрами. Отоді постає питання: а скільки ж дати? Це найбільш делікатне питання.

Якщо їхав на море, то у Румунію теж, у Констанцу. Звідти паромом міг податися у Варну, Болгарія. В Криму, тричі проживаючи і працюючи, ніколи в морі не купався. Воно для мене холодне, не затишне.

Всі відпустки у більшості проводив у Карпатах, вдома на Буковині.

Що Вам потрібно для щастя?

Уже нічого мені не потрібно. Я сам зробив собі ім’я. З бідної, сказати б злиденної сім'ї, а не партпрацівників чи професорів, я став генерал-лейтенантом, я Заслужений юрист України, навіть єдиний в Україні Заслужений юрист АР Крим, я кандидат юридичних наук, я займав цілий ряд державних посад, двічі був депутатом Верховної Ради, є одним із вже небагатьох працюючих чиновників з першим рангом, нагороди всі маю – від СРСР і незалежної України. Що ще треба?

Мене питають, навіщо я стільки працюю, то кажу - щоб відробити те, чим колись мене держава нагородила.

Ганнуся Твердохліб, спеціально для Zaholovok.com.ua

Фото: Володимир Твердохліб

P.S.

Ми любимо вранці пити каву. Часто п’ємо її у компанії з цікавими людьми. Чуємо при цьому цікаві думки, які інколи розважають, часом – змушують замислитись, а віднедавна все більше викликають бажання записати їх і поділитися з читачами нашого сайту. Тому започаткували рубрику «Ранкова кава». Щотижня читайте нові розмови. Усього з кількох запитань (частина – із знаменитої анкети Марселя Пруста), тільки щоб вдало розпочати інформаційний день за горнятком кави у гарному товаристві. Чекаємо Ваших пропозицій щодо осіб, яких Ви хотіли б "почути" за "ранковою кавою".

Ваш Zaholovok.com.ua

Партнер рубрики "Ранкова кава":

 

читач (не перевірено)

І як завжди вдала розмова, цікава, професійна з обох сторін. Декілька років слідкую за рубрикою "Ранкова кава" і переконаний, що пошук цікавих гостей на ранкову каву завжди вдалий.
Перечитала інтерв'ю Губернатора і здивувалося людській звичайності, без амбіцій і пафосу, все доступно і зрозуміло.
Дуже хочеться, щоб п.Москалю вдалося навести елементарний порядок у суспільстві, яке деградує на очах у краян, через корупційну складову попередніх керівників краю, кумівство, сватівство, свояків на усіх ланках влади, а головне, щоб не принижувалася людська гідність і поважали права і свободи громадН.
Нехай Вам фортить п.Губернаторе! Дякуємо за відверту розмову.

сб, 03/10/2015 - 19:19 Постійне посилання
Коментувати
Вміст цього поля є приватним і не буде доступний широкому загалу.