Ранкова кава
із Віталієм Поповичем
Під час спілкування з такими людьми розумієш: є українці, які не втомилися змінювати себе і середовище та запалювати цим бажанням інших. Віталій Попович, директор Агенції регіонального розвитку Закарпатської області взявся за нелегку справу: згуртувати навколо теми власного розвитку та розвитку регіону активних, ініціативних, розумних та креативних. Віталій знає, як продукувати хороші практичні ідеї і чітко бачить, як все це здійснити. Про це і говоримо.

- Чи не забагато Агенцій з регіонального розвитку для Закарпаття? Чим вони всі займаються?

- Агенцій, про які щось чути, десь 3-4. Якщо пройтися по реєстрах, то їх 50 в області, по районах, містах, у селах. Хоча назва «агенція» як то кажуть «заюзана», наша організація має шанс бути унікальною (передумови до цього закладені законодавством, а як ми цим скористаємося, залежить від нас). По-перше, ми створені у формі установи, інші ж – або як комунальні підприємства, або як громадські спілки, благодійні фонди, трапляються такі, де чоловік і дружина, чи інші родичі є засновникам. У нас 8 засновників, це влада, і бізнес, і наука, що дозволяє нам в принципі бути непідконтрольними якійсь особі чи установі. Маємо 8 членів Наглядової ради і кожна організація-засновник (це і ОДА, Асоціація міст України, УжНУ, Об'єднання роботодавців Закарпаття, Спілка промисловців та підприємців, ГО Форза, РМЕО «Екосфера»). Є окрема постанова Кабміну, яка регулює діяльність Агенції. Як правило такі інституції існують за рахунок бюджетних коштів. Ми навіть їх не просили. Інший спосіб фінансування - традиційне "полювання" за грантами. Ми плануємо працювати з грантовими коштами, але за пріоритетами, які виберемо для себе. До речі, стосовно теми грантів, в область на рік "заходить" від 10 до 15 млн. євро грантових коштів (загальна сума отриманої регіоном міжнародної технічної допомоги складає понад 500 млн. дол. США). Результативності мало, потрачені суми, як правило, закриваються виключно звітами фото з конференцій та семінарів.

- Ви справді не дуже традиційна Агенція регіонального розвитку. Запросили Києво-Могилянську бізнес-школу (kmbs), проводите модернові навчальні програми. Реальний рух.

- На етапі створення агенції, а цей процес тривав близько року, я ще сам був учасником MBA програми Києво-Могилянської бізнес-школи. Я знав, що школа активно розгортає свою діяльність в регіонах, тому запропонував один із центрів створити у Ужгороді. Нам як Агенції така співпраця надцікава в тому плані, що місією KMBS є підготовка нової управлінської еліти України. Тобто, як на мене, якщо говорити про якісні зміни в регіоні, то потрібно почати із створення спільноти людей, які матимуть відповідні лідерські якості та спроможності ініціювати зміни. Одним із інструментів ініціювання позитивних змін є стратегічні сесії. Під час першого управлінського тижня, що відбувся у вересні ми за участю команди школи провели закриту стратегічну сесію, на яку запросили в першу чергу бізнесменів, а також представників Закарпатської ОДА та облради, митниці, депутатів міських, районних та селищних рад, митців та науковців. Ми самі вчимося, школа запропонувала один з варіантів організації таких стратегічних сесій і ми як агенція здійснили першу спробу. Взагалі наша мета створити постійно діючу групу із спроможних та "думаючих" людей на Закарпатті. У нас в області розроблена стратегія, але її ніхто не читає. Я сам ледве знайшов цей документ, й то на сайті Мінрегіонбуду. А це має бути документ для виконання і бути доступним на багатьох джерелах. І ще один мінус у таких розробках—до них не долучають бізнесменів. Це люди прагматичні, з їхньою ментальністю легше впроваджувати новації. Вважаю, домінуючу роль у стратегічному розвитку територій повинен мати бізнес. Влада має підтримувати рішення бізнесу та адаптувати під діючі норми, або змінювати норми, якщо вони заважають, мистецтво долучатися своєю креативністю, іншим поглядом на речі. До речі, у науковців нашого УжНУ є гарні ідеї, розробки, але бізнес чомусь не в курсі. Хоча з іншого боку є такі випадки, коли науковці є розробниками успішних продуктів, і не завжди усвідомлюють що вони створили комусь прибутковий бізнес масштабу держави чи навіть експортно орієнтованого. Хочемо, щоб всі ці групи стали відкритішими, для цього просто потрібно, щоб люди почали збиратися під одним дахом за кавою чи чаєм.

- Чому Ви вирішили організувати тижні КМБС на Закарпатті? Думаєте, будуть охочі вчитися?

- Я коли потрапив на це навчання, майже всі були з Києва, Східної України, із західної був я і один учасник зі Львова. Школа проаналізувала цю тенденцію і пішла по регіонах. Є досвід співпраці з Одесою, Дніпром, Рівним, Харковом, Луцьком. Мене навчання вразило, я зрозумів, що тут такого не вистачає. На сьогодні вже 7 регіонів України, де присутня бізнес-школа. Десь ми на зустріч один одному виходимо у цьому.

На Тижні kmbs зголошуються у першу чергу власники і перші особи в компаніях. Ми мріємо, що це будуть не тільки бізнесмени, а й управлінці державного рівня. Я радий, коли ми проводили перший Тиждень, що нас відвідали люди з державного сектору, навіть приїжджали з Києва четверо. Ця ніша саме управлінська, де ще можна отримати такі знання. У нас звикли, що управлінці-це економісти. Це зовсім інша історія, багато людей мають вроджений талант, але в більшості випадків треба цей дар дошліфовувати. Практикуємо людям стипендії на безкоштовне навчання. Кожна людина проходить співбесіду. Якщо бачимо, що людині це не корисно, можемо відмовити. Добре було б, щоб держслужбовці приходили. Вони навіть безкоштовно не хочуть. Ще деколи буває що 50% результату - це сама програма, 50% - це оточення. Люди з різних сфер народжують геніальні речі.

Навіщо нам це? Підняти рівень бізнесменів, управлінців. Також шукаємо собі партнерів, ними може стати частина випускників.

- Чим може заробляти ще Закарпаття? Якщо не говорити про туризм, до прикладу?

- Найбільший бізнес – це ринок міжнародних автоперевезень. За кількістю зареєстрованих вантажних авто ми є номер 2 після Київської області. Такої концентрації вантажівок в Україні більше нема ніде. За деякими розрахунками маємо 4,5 тис. авто, які здійснюють міжнародні перевезення. За моїми припущеннями загалом це 10 млрд. грн за рік виручки. На сьогодні це колосальні гроші, ми практично монополісти по перевезеннях про 5-му коридору від Італії, Греції, Іспанії, до Казахстану. На нас припадає понад 70% цих перевезень.

У плані сільськогосподарської продукції маємо перспективи. Не йдеться про зерно, чи кукурудзу. Нашій області більш притаманне виноградарство і садівництво. Зараз відчувається, пішов бум садівництва, з'являється багато яблуневих садів, інтенсивно розвивається ягідництво—малина, лохина. Це все - експортні можливості , але для виходу на ринки потрібне об'єднання, бо для господарств у 50 соток чи 1 га це не під силу. Тоді може бути спільна заморожування, зберігання, спільний експорт.

Нещодавно я був присутній на зустрічі з представниками швейцарської фірми—найбільшої мережі супермаркетів з валовим оборотом 11 млрд. франків. Але ці супермаркети створені на базі кооперативів, одному із стовпів, на чому стоїть Швейцарія.

-Як Ви зацікавилися такими глобальними речами, розвитком територій, стратегічним розвитком, перспективами регіону загалом?

- Взагалі я 15 років працював в СБУ, рік(з 2008-2009 рр.) – у центральному апараті у Києві, курував службу фінмоніторингу, це додало відчуття масштабів як українських так і світових. Одного разу товариш запросив до Львова на курс американця Адріана Сливоцького, який входить у топ- 25 бізнес-мислителів сьогодення, має українське коріння. Львівській бзінес-школі вдалося його запросити. А я у 1999 році закінчив Львівську комерційну академію, ще раз вирішив йти вчитися. Продовжив навчання у Києво-Могилянській бізнес-школі, там було багато людей із державного сектору, міністерств, Адміністрації Президента, львівська школа мене підтримала, рекомендувала. Я почав навчатися і зрозумів, хочу більшого. Якраз в Агенції -- це шанс зробити щось більше. Я був один з перших, хто навчався там з сектору правоохоронних структур. Зараз побільшало учасників з сектору державної оборони, учасниками програм стали керівники всіх ланок сектору державної оборони України. Так формується нова управлінська еліта України. Ми знаємо, що є ті 3-7% готові змінювати себе і навколишнє середовище, згуртуватися.
- Перейдемо до Вашого особистого: чого Ви боїтеся?

- Напевно, переживаю, чи вдасться це все зробити, бо звучить дуже амбіційно. Ми стараємося на цій стадії більше людей згуртувати і зробити міжгалузеві зв'язки. Є одна з маленьких перемог – 5 людей із Закарпаття пройшли навчання в Києво-Могилянській школі кластерного розвитку. До речі, між нами був вже немолодий чоловік, який має бджолярський бізнес. Вони з колегами створили Асоціацію бджолярів Закарпаття. Ми вивчали цю тему, за розведенням бджіл область є номером 1 в Україні. За даними митниці, за один з років, з 27-ми великих поставок закордон, 23 були із Закарпаття. Плюс Закарпаття у тому, що тут працює філія Інституту бджільництва ім. Прокоповича. Там, де є бізнес і наука, справа процвітає. Є і у цій галузі багато проблем, але і є куди рости. Для того, щоб виходити на світовий ринок, для деяких проектів у мережі має бути 250 бджологосподарств. Я оцінив ринок бджіл більш, ніж 100 млн. грн за рік. Ніби дрібні пасічники, але в купі грошовий потік потужний, якщо починають працювати як одне ціле.

- Маєте якісь такі господарські хобі?

- Насправді деколи мій тесть залучає мене до бджільництва, як правило, допомагаю викачувати мед. І кожного дня їм кашу з медом J

- Які три речі потрібні Вам для щастя?

- Гарні люблячі відносини в сім'ї та родині. По-друге, можливість займатися улюбленою справою. Підтримка тут дуже важлива. Адже найперші вороги змін- це оточення, близькі родичі -- а раптом не вийде. Я відчуваю підтримку і мене зміни не лякають. Я дуже вдячний всій родині, і батькам, і дружині. Насправді це дійсно нелегко.

- Новини читаєте, активно користуєтеся соцмережами?

- Ми не дивимося телевізор. Антени я подарував мамі товариша. Але нікуди не дінешся від ФБ, почитую дещо. Підписаний на певні речі, які мені цікаві, зокрема, на ресурси, які пов'язані з випускниками кластерної школи. Добре було б мати щось схоже на ІТ кластер в Ужгороді.

Починаю вивчати промзону Закарпаття, є шикарні закинуті приміщення, де можна влаштувати гарний хаб для айтішніків, всю інфраструктуру. Є у нас умови, але поки наші зрозуміють, що краще працювати 500 в одному місці. На сьогодні діють ІТ кластери, де працюють 10 тисяч ІТ спеціалістів із 20 тис. яких є загалом у Львові. Міста від цього тільки виграють.

Як мешканець Ужгорода не розумію, куди рухається Ужгород? Дороги, світло, інфраструктура, треба зрозуміти, для чого все це. Тут були пару хороших ідей, наприклад, на стадіоні зробити одну з найкращих бігових доріжок, автоматично це б привабило проведення різних змагань. Хороший приклад -- щорічні змагання з бальних танців, коли Ужгород стає центром, йде автоматичне завантаження всіх готелів, ресторанів. Планують у нас водний центр збудувати. Це має бути передбачено у стратегіях, наприклад, одночасно розвивати і робити ставку на спорт.

Івано-Франківськ – один з вдалих прикладів в Україні, де реалізовують проект «Тепле місто». З ініціативи декількох учасників 100 людей об'єдналися і влаштували urban space (міський простір). Львів активно змінився за кілька років. Там діє група, яка об'єднує різних людей, які думають над розвитком. Є і в Україні що побачити, досвід України цінний.

Щодо закордону, то коли я був у Китаї, том мене вразив порт в одному з міст. Це номер1 чи 2 у світі по контейнерному обороту, все автоматизовано.

- Кого з історичних особистостей ви б хотіли зустріти?

- Мартіна Лютера. Це приклад, коли одна людина змогла запустити зміни у всій державі. З Шевченком, це те ж людина, яка могла словом запалити цілу епоху. Також було б цікаво поговорити з Ганді, Маргарет Тетчер.

Ми сподіваємося що ці люди, які готові змінити епоху, у нас вже є. Це люди з унікальними лідерськими костями, які відгукнуться на наші програми. Сподіваюся, що з'явиться більше людей, які прагнуть змін, не бояться, можуть взяти на себе таку відповідальність

- В яку країну хотіли б помандрувати?

- Насправді не дуже у багатьох країнах був. Але дуже люблю Італію. Якщо б я туди поїхав, то ненадовго повчитися у них тому, як країна розвинулася кластерним методом. Окремий кластер-виробництво меблів, інший- вина, одягу тощо.

У нас теж є такі приклади в Україні. Мене мегаздивувало в Україні с. Волока, Чернівецької області, яке спеціалізується на пошиттю весільних суконь. За неофіційними оцінками там виробляється весільних суконь на загальну суму, що близька до виручки всіх закарпатських перевізників.

Іншими прикладами концентрації в регіоні є кількість санаторіїв та виробників мінеральних вод, за нашими оцінками на область припадає до 90% експорту колотих дров, ми неповторні по розвитку термальних джерел, ми №1 по кількості прісної води на душу населення. Таких прикладів ще є дуже багато. Для нас такі знання є цінними, бо кожна з таких концентрацій при вмілому підході може стати точкою опори у стрибку розвитку Закарпаття.

- Ви вірите в те, що в Україні може бути не одне таке село?

- Шукаємо людей з іншою логікою, проектною. Їжджу по всій області, щодня по 10 зустрічей. Багато ідей, куди можна рухатися. Але мусять бути люди, які конкретно будуть діяти.

Одна з речей, яку ми ініціювали, це розвиток електротранспорту на Закарпатті. Ми створили групу діючу, куди залучили бізнес з грошима, представників служб таксі, прокатних фірм, страхових компаній, будемо докомпоновувати групу представниками рекламної та ІТ сфер. Щоб розгорнути серйозно цю тему, здається, що треба гроші. Проблема взагалі не в грошах. Найперше, це відсутність зарядних станцій, в Ужгороді, до речі, діють три зарядних станції. У місті є 35 електромобілів. Дехто купив би машину, але виникає питання зарядки. Ціна питання- все безкоштовно, субсидіюють імпортери. Такі речі стимулюють продаж. У таких речах мали бути зацікавлені власники деяких закладів, яким це створює додаткову цінність. Подорожуючи, можна зарядитися. Це мають включитися самі власники ресторанів, готелів. Що призведе до зростання туристичної привабливості Закарпаття.

Ще одна ідея (запозичена на одному з курсів під час проходження управлінських програм) –студентський готель у промзоні. До такого готелю потужний спортзал, місце для тусовки. І готель перевертає весь район. Бо студенти це рух, клуби, бари, магазини. Один з розвиткових моментів -- перетворення промзон з промислового виду бізнесу в освітній.

Ми в Агенції опрацьовуємо тему черг на митницях. Запропонував організувати робочу групу Володимир Панов, голова Обласного об'єднання організацій роботодавців Закарпаття. Збираємо перевізників, бізнесменів, митників, прикордонників, будемо шукати шляхи вирішення проблеми. Бо цей простій і несвоєчасна доставка коштує для бізнесу великих грошей.

Хочемо також стимулювати таке явище як приватно-публічне партнерство у різних сферах. Наприклад, у сфері теплозбереження. Підприємець може придбати котельню і опалювати бюджетну установу. Держава суттєво економить, бізнесмен встигає окупити котельню і по завершенню партнерства передає котельню державі. Це прекрасна можливість заробити гроші, а державі почати економити. Можуть бути дуже багато сфер. Коробить управління комунальним майном. По-перше, інформація має бути на 100% відкрита, прозора.

- Про що Ви мрієте?

- Якщо я взявся за Агенцію, то мрію, щоб наш регіон і наша держава стала лідерами у темпі змін позитивних. Думаю що мрія має бути трохи недосяжна, інакше б не займався Агенцією, якби я в це не вірив. Вірю, бо багато прикладів є у світі. І в Україні ніби погано все, але є міста і регіони, які в рази скоріше розвиваються ніж інші. Я б хотів, щоб Закарпаття стало таким феноменом. Мрію, що ми можемо стати таким прикладом стрибкових змін. Самому це важко зробити, має працювати багато людей. Рішення може бути неочевидне, просте і не коштувати грошей. Просто композицію треба скласти під іншим кутом, цього поки не видно. Але ми відкриті і готові доєднатися до таких речей.

- Наше традиційне запитання: покавувати любите?

- Починаю день зранку вдома з кави. Маю звичайну гейзерну кавоварку. Якщо зранку не проконтролювали, що кава закінчилася, то я сідаю та їду за нею. Перша кава для того, щоб прокинутися. Далі -- це спілкування. Якщо подивитися на деякі успішні кав'ярні в Ужгороді, то вони торгують не кавою, а спілкуванням. Там, де з'являється культура споживання кави, там з'являється рух, розвиток. Чому кава спонукає до розвитку? Це комунікації і відповідно нові зв'язки. Якщо взяти малий і середній бізнес, то у нас кожен щось маленьке та й має.


Ірина Бреза, спеціально для Zaholovok.com.ua


Фото: Олександр Бреза


P.S.

Ми любимо вранці пити каву. Часто п'ємо її у компанії з цікавими людьми. Чуємо при цьому цікаві думки, які інколи розважають, часом – змушують замислитись, а віднедавна все більше викликають бажання записати їх і поділитися з читачами нашого сайту. Тому започаткували рубрику «Ранкова кава». Щотижня читайте нові розмови. Усього з кількох запитань (частина – із знаменитої анкети Марселя Пруста), тільки щоб вдало розпочати інформаційний день за горнятком кави у гарному товаристві. Чекаємо Ваших пропозицій щодо осіб, яких Ви хотіли б "почути" за "ранковою кавою".

Ранкова кава  із Віталієм Поповичем