Ранкова кава із Василем Калієм

Ранкова кава із Василем Калієм

Професор – у 28 років, доктор медичних наук – у 28, автор патентів на винаходи, що стосуються діагностики та лікування онкозахворювань – у 24, Doctor Honoris Causa Ростовського науково-дослідного онкологічного інституту – у 29, завідувач кафедри – у 30, член-кореспондент Російської академії природознавства – у 30. За усіма званнями і посадами – врятовані життя.

З ним не просто приємно пити каву. Приємно, що такий фахівець є на Закарпатті, що після усіх стажувань у Парижі, Лондоні, Тель-Авіві, Москві й інших містах здобуті знання він застосовує саме в Ужгороді.

 

Чому медицина?

Перші думки про професію, мабуть, з’явилися в останніх класах школи. Бачив приклад батька, хотілося бути у дечому схожим на нього. Крім того, хотів спілкуватися з людьми. І ще – не так багато професій, де людина і виконує свою роботу, і приносить цим добро іншим – результат, який можна побачити на власні очі.

 

Які три речі тобі необхідні для щастя?

Можливість займатися улюбленою справою, коло доброзичливих людей, які мене оточують і здоров’я усіх рідних та близьких.


Які риси ти найбільше цінуєш у жінках?

Тут можна багато чого писати. Мабуть, не можна виділити окремі риси, це їх поєднання: доброта, вірність, розум, здатність йти на компроміси і взагалі вміння не створювати конфліктні ситуації.

 

А у чоловіках?

Порядність, відповідальність. Це основні риси.

 


Яку із своїх мрій ти здійснив цього року?

Мрії не діляться по роках, швидше – плани. Водночас завжди хочеться отримати відзнаку своєї роботи. Цього року отримав медаль Альфреда Нобеля, яка заснована Російською академією природознавства – за вагомий вклад у винахідництво.

 

Що винайшов?

Запатентував нові методики діагностики і нові методи оцінки ефективності лікування та аллопластики гортані і трахеї.

 

Що плануєш найближчим часом?

Цього року працюю над створенням спеціалізованого обласного відділення щелепно-лицевої хірургії, яке незабаром відкриється за ініціативи та підтримки начальника управління охорони здоров’я Закарпатської ОДА Романа Шніцера.

 

Чому воно потрібне?

По-перше, обласні лікарня в Ужгороді – єдина серед обласних лікарень України, яка не має подібного відділення. По-друге, тут буде надаватися весь об’єм високоспеціалізованої допомоги з патології щелепно-лицевої ділянки, включаючи також і онкопатології. І, по-третє, це дасть можливість кафедрі, яку я очолюю, мати клінічну базу для студентів, допоможе забезпечити практичний навчальний процес (кафедра хірургічної стоматології, щелепно-лицевої хірургії та онкостоматології УжНУ). А цим самим робиться новий крок у розвитку стоматологічного факультету взагалі. Мусимо розвивати і підтримувати вже зроблене, адже бачимо, що рейтинг стоматфакультету завдяки ефективному менеджменту декана - професора Юрія Перести зростає щороку. Про це свідчить і цьогорічний конкурс.

 


Хто із героїв кіно чи літератури твої улюблені?

Професор Преображенський із «Собачого серця» Булгакова. Цей герой поєднує у собі високі моральні якості, професіоналізм і широту думки, яка сприяла величезному вкладу у розвиток медицини (за сюжетом, маю на увазі).

 

Не читаєш газет, як радив професор? 

Із задоволенням читаю, але, на жаль, не завжди виходить. Інколи знаю, що є якась стаття, а доки з’явиться час піти купити газету, то номера уже нема у продажу.

 


Яка із відвіданих країн сподобалася тобі найбільше?

Британія. А саме Лондон. Це місто, яке створене для задоволення усіх потреб людини.

 

З якою метою ти був в Англії?

Вчився. Проходив стажування у Національному королівському госпіталі лор-патологій.

 

Порівнюючи британських «однокурсників» із українськими, у чому була найбільша різниця?

Там взагалі, на відміну від України, дружби як такої, яка б базувалася на професійних стосунках, немає.

Усе ж спілкувався з багатьма. До речі, до приїзду в Лондон думав, що добре знаю англійську. Але на перших порах у професійному колі знань виявилося недостатньо. Рятувала латинь.

 


Чому ти не залишився у Росії після закінченої там аспірантури і докторантури?

Менталітет не той. Чужа країна, хочеться додому. Люди, які народилися на Закарпатті – усіх їх тягне сюди. Тут родичі, друзі.

Хорошими були умови роботи. Все інше мене не влаштовувало.

 

Які риси характеру найбільше цінуєш у собі?

Цілеспрямованість, комунікабельність, відповідальність.

 

Що вважаєш своїм недоліком?

Деколи довіряю людям більше, ніж треба. І ще – помічаю за собою лінь.

 


Якби ти мав змогу зустрітися із будь-ким із історичних осіб, хто б це був?

Ісус Христос. Було б цікаво розпитати Його. Мабуть, це єдина історична особистість, котра кардинально відрізняється від всіх інших, хто коли-небудь жив на Землі.

 

Який спорт є твоїм улюбленим?

Дуже люблю футбол, баскетбол.

 

А хобі?

Рибальство, полювання.


Як відпочиваєш після виснажливого дня?

Лежачи на дивані, переглядаючи футбол. І бажано, щоб наші не грали. Жартую.

 


Кому із політиків ти симпатизуєш?

Підтримую рішення Володимира Смоланки балотуватися до Верховної Ради. Він мій учитель, знаю його вже багато років, ще з часів свого студентства. Він професіонал, людина високих моральних якостей, має надзвичайні здібності організатора. Усім відомо, якого рівня він досяг, який центр відкрив в Ужгороді. Такі люди потрібні і в політиці.

 

А ти у майбутньому підеш у політику?

Можливо, не виключаю.

Для чого?

Лобіювати інтереси розвитку сучасної медицини у нашому краї.

Чого цій сфері, на твою думку, не вистачає?

Багато чого. Починаючи від недоліків у освіті, підготовці кадрів. Усі проблеми – від нестачі фінансування. За гідної оплати люди працювали б, а не тікали б за кордон. Крім того, потребуємо сучасного обладнання. Реформа мала б покращити умови роботи для лікарів та створити більше можливостей для пацієнтів.

 


Ти не плануєш виїхати за кордон?

По-перше, не бачу особливих причин міняти так кардинально своє життя. По-друге, у складній ситуації найлегше – тікати з країни. А по-третє, хочу щось змінити і зробити вклад у медицину саме на рідній землі.

 

Zaholovok.com.ua назвав тебе одним із Топ-10 холостяків Ужгорода. Як сприйняли це твої друзі?

Усіх це розвеселило.

 

Тоді у коментарі ти обіцяв позбутися статусу холостяка у найближчі рік-два. Виконаєш?

Маю ще як мінімум рік для цього.

 


Ти любиш каву?

У загальноприйнятому розумінні – ні. Якщо вживаю кавові напої, то – без кофеїну. Не бачу змісту, мене кава не бадьорить.

 

Ганнуся Тарканій, спеціально для Zaholovok.com.ua

Фото: Володимир Твердохліб

P.S.

Ми любимо вранці пити каву. Часто п’ємо її у компанії з цікавими людьми. Чуємо при цьому цікаві думки, які інколи розважають, часом – змушують замислитись, а віднедавна все більше викликають бажання записати їх і поділитися з читачами нашого сайту. Тому започаткували рубрику «Ранкова кава». Щовівторка і четверга читайте нові розмови. Усього з кількох запитань, тільки щоб вдало розпочати інформаційний день за горнятком кави у гарному товаристві. Чекаємо Ваших пропозицій щодо осіб, яких Ви хотіли б "почути" за "ранковою кавою".

Ваш Zaholovok.com.ua

Партнер рубрики «Ранкова кава» - ужгородське кафе «Какао»


 

 

Loading...
Зображення користувача Ваша Читачка.

Шановна редакціє,
Було би дуже цікаво побачити Вашу розмову за ранковою кавою з Габріеллою Андял - директором скансену.З повагою,Ваша читачка.

Зображення користувача Оленка Курта.

Щиро вiтаю iз отриманням медалi Нобеля. Щиро за тебе рада. Ужгород, впевнена, пишається тобою, як і всі твоі друзі.

Зображення користувача Гість.

Лікар,Викладач і Людина з великої літери !

Зображення користувача Tetyana.

"Деколи довіряю людям більше, ніж треба..." - це дуже гарно. Я не знаю цього чоловіка, але він мені вже подобається!

Додати новий коментар

Вміст цього поля є приватним і не буде показаний.
CAPTCHA
Питання для відсіювання автоматичного коментування.
Введіть відповідь на питання
Loading...