Новини

Ранкова кава із Робертом Горватом

Усі (принаймні у 68-му виборчому окрузі), хто хотів нового обличчя у політиці, отримали його – на вибори вперше у своєму житті балотується Роберт Горват. Вперше, а отже не має шлейфу «депутатського досвіду». Водночас його вже досить добре знають земляки за іншими справами – підприємницькими, благодійними, господарськими. Сьогодні він – гість «Ранкової кави» на Zaholovok.com.ua.

Горват – це щось від хорватів?

Є різні версії. Але два роки тому у Хорватії у винайнятих апартаментах бачив картину, автор якої – Іван Горват. Ще, згадую, була у Мукачівському замку меморіальна дошка з написом «за часів хорватів», а у дужках – «горватів». В інтернеті є певні відомості про походження прізвища, і мій старший брат розказував, наприклад, як, потрапивши на Чернігівщину на практику, чув від місцевих мешканців, що раніше там жив поміщик Горват. А ще знаю, що у Білорусі багато горватів. Кажуть, хорвати з того боку, з Полісся і прийшли. Говорив про це і з самими хорватами – підтверджують, що прийшли з території України.

Якось у турагенції  хорват Петровіч зрадів, коли побачив моє прізвище у паспорті, де воно саме як Horvat записано. Щодо походження, то знаю, що мій дід народився на території Австро-Угорщини, у Великих Капушанах, а потім із сім’єю переїхали у Паладь-Комарівці на Ужгородщину. 

То Роберт – це від угорців?

Можливо. Справа у тому, що у нас в роду багато «намішано» - і русини, і хорвати, і угорці, словаки, німці, - у мені тече кров всіх цих народів.

Ви згадувала про брата. А він чим займається?

Так, Ерік. Допомагає мені вести бізнес

Ваше рішення балотуватися до парламенту підтримав?

Я не раджуся з родичами із таких питань, але у результаті підтримав, звичайно.

На відміну від численних гостей нашої рубрики, задіяних у виборчому процесі, для Вас ці вибори – перші. Навіщо Вам Верховна Рада?

Справа у тому, що я активно веду бізнес і, починаючи з 2004 року, можна сказати, вийшов на певні орбіти, постійно аналізую ситуацію у державі, адже від цього залежить і розвиток підприємництва. Починаючи з розквіту банківської сфери України як кровоносної системи держави, коли пішли валютні кредити, потім напівдефолт 2007-го року, потім правління Юлії Володимирівни з її перевірками, гангстерська ера Януковича з відбором коштів, «внесками» у розбудову Межигір’я і Межигір’ївщини... Зараз теж не солодке життя у стані АТО.

Я вірю в те, що Україна зможе нарешті не бути прикладом моделі «лебідь, щука і рак», адже повинна бути монолітна єдиновекторна влада: президент, пропрезидентський парламент і безабсурдний, граючий за правилами, фаховий прем’єр-міністр, голова уряду. З цією метою я і є кандидатом у Верховну Раду України від партії «Блок Петра Порошенка».

Я балотуюся, бо хочу, щоб все у нашій країні було добре, хочу реформ, хочу повертатися з відпустки з-за кордону додому і не відчувати різниці. Щоб міг бачити, як у нас все налагоджено, працює ефективна економіка, як чоловіки дарують жінкам квіти, на переходах водії пропускають пішоходів, у всіх гарний настрій, після 5-ї є час для дозвілля, кіно, театру…

А Ви як часто даруєте квіти своїй дружині?

Інколи. На свята, звичайно. Ми з дружиною живемо 21 рік. І раніше дарував квіти частіше, чесно кажучи. Раз ви мене запитали, я зроблю висновки (усміхається,- авт.).

З попередніх років пам’ятаю, що Ви ніколи особливо «не раділи» нагоді бути публічним – будь то прес-конференція про ініціативи, до яких Ви причетні чи будь-яке запрошення «попіаритись» на події, яку Ви підтримували фінансово. Чому політика таки полонила Вас?

Дійсно, років 4-5 тому, після кількох інтерв’ю у пресі я почав ставати публічним. Та дуже незвично, коли тебе впізнають на вулиці не можеш просто зайти в якийсь заклад, і так далі. Колись я був вирішив для себе, що житиму скромно і тихо, у політику не йтиму. Багато людей знають «Дастор», знають, як він працює, а хто там директор -  не важливо. Але все склалося інакше. Як я вже зазначив, зі сторони аналізувати ситуацію, бездіяти все важче. Кілька років тому зайшов до мене мій сусід – тодішній керівник «Тойоти» Валерій Васильович Пацкан, і після розмови з ним почалася моя політична діяльність. Я підтримав «УДАР Віталія Кличка», бо не терплю ніяких режимів, тим більше тих, які вибудовувала гангстерська сім’я із «холуївським» оточенням. Я почав підтримувати ту ідею, що колись це має змінитися. Не піарився, бо нікуди не планував іти, але зараз так склалося, що нема альтернативи тим, хто завжди «ходить» у Верховну Раду, при всіх владах – помаранчевих, синьо-білих. Ми вирішили, що треба йти, щось треба міняти. Скажімо так, шкребе мене від того, що у нас все не як у людей. «Вроде не бездельники и могли бы жить», а у нас не виходить. Може, не ті люди там?

Чому Порошенко?

Я балотуюся саме від Блоку Порошенка, оскільки, як і перед президентськими виборами, продовжується співпраця Кличка і Порошенка. Я входжу до Блоку саме від «Удару», і є єдиним кандидатом по округу № 68 від Блоку Петра Порошенка.

Щодо особистості Порошенка, то вперше, вважаю, є інтелектуал. Не всім президентам аплодували стоячи у сенаті Сполучених Штатів Америки. Це людина, яка зробила себе сама. Бо є деякі олігархи, про яких не можна сказати, що вони «так просто» заробили гроші. Порошенко натомість самотужки зробив себе тим, ким він є зараз, і цю людину справді можна поважати. Знаю, що у нього є і фахове оточення, яке допоможе йому налагодити справи в країні, так само як він налагодив справи на підприємствах «Рошен», «Богдан» тощо.

«Дастор» продає «Рошен». То можна сказати, що Ви з Порошенком партнери по бізнесу?

Трошки (усміхається, - авт.). Насправді «Дастор» продає не тільки «Рошен», я співпрацюю з усіма постачальниками. Я взагалі комунікатор і вважаю, що суспільство має прийти до розуміння важливості комунікації. Наприклад, не можна відіслати в космос закарпатських, українських одіозних політиків, натомість суспільство, влада, уряд мають виробити і прийняти такі правила гри, які об’єднають зусилля і завдяки яким всі будуть змушені вести себе так, як це продиктовано правилами. І від того матиме зиск кожен, і всі один одному усміхатимуться на вулиці, подаватимуть руку – замість ворогувати. Для цього повинні бути комунікативні умови і, по-друге, жорсткі правила гри.

Як щодо співпраці з іншими політиками із Закарпаття?

Я зайшов до «Блоку Петра Порошенка» за квотою партії «УДАР». З усіма спілкуюся, веду білу кампанію, адже ми всі – українці. На виборах у Президента України єдине завдання і я його підтримую: сформувати пропрезидентську більшість, яка зможе обрати новий Кабмін. За цим – і реформи у державі, і спокій, кінець війни, інвестиції і кредити з-за кордону. Важливо, щоб пройшли проукраїнські сили, а не колишні регіонали, колабораціоністи, які створять потім у парламенті свою фракції і будуть «у засідці» чекати чи то Путіна, чи повернення Януковича, але ми їм цього не дозволимо. Вважаю, що Порошенко прийняв правильне рішення, а щодо закарпатських політиків – надіємося, що вони будуть жити за загальноприйнятими правилами гри.

Якими будуть Ваші перші законопроекти, коли потрапите до ВРУ?

Я зараз спілкуюся з громадами в селах, зустрічаюся з людьми на окрузі. Зараз ситуація схожа на авгієві стайні. І тим законопроектам, які треба вносити, нема ліку. Можу почати перераховувати, але хочу сказати головне: над цим працюватиму кожен день, у мене буде своя група юристів, фахівців - як працівників чиновницького апарату, так і виходів з бізнесу, тому що всі сфери у держави пересікаються і для того, щоб придумати драйвер, що спрацює на максимальний ККД для підвищення зарплат, росту ВВП, надходжень у бюджет, потрібна злагоджена робота усіх систем у державі.

Від редакції: Вже після підготовки інтерв’ю Роберт Горват презентував перші 4 свої законопроекти під час прес-конференції. Детальніше – читайте ТУТ.

Я добре знаю, як багато Ви допомагаєте іншим. Чи можете підтвердити на власному прикладі знамениті тези про те, що добро повертається? Ви відчуваєте таку «віддачу» добром?

Думаю, що так. Підтвердженням того є відсутність негативу по відношенню до мене. Я відчуваю певні бізнесові «шероховатості» від конкуренції, але то незначне, тимчасові речі, а, скажімо так, глобально негативу нема. Стараюся робити все правильно і чесно, то звідки може взятися негатив до мене? Я лягаю спати і встаю вранці чесною людиною.

То недобросовісним конкурентам на виборах нічого буде «витягнути на світ» про Роберта Горвата?

Маєте на увазі скелети у шафі? Ні, їх немає.

Які у Вас захоплення?

Колись грав у більярд.Були перемоги, входив у десятку в країні.

Граєте і зараз?

Ні, не маю часу. Щоб грати у більярд, треба кожен день займатися. А якщо заходити раз у рік, то не те що навички втрачаєш, але просто тоді ти вже не є професіоналом. Більярд - це ціла філософія. Щоб підтримувати належний професіоналізм, треба 2-3 години в день присвятити грі. Коли я почав займатися бізнесом, то виникла дилема - або бізнес, або гра. Не можна половинити ці речі. І взагалі я така людина, що люблю все зробити якнайліпше, з максимально позитивним результатом.

Коли Ви станете депутатом, «половинитися» доведеться. Чи як Ви бачите у такому разі розвиток Вашої справи в Ужгороді?

У моєму бізнесі усі люди на своїх місцях - менеджери, адміністратори, заступники. Є і фахівець, на якого я можу повністю залишити бізнес. Все так налагоджено вже давно, і коли від’їжджаю на 2-3 місяці, то повертаюся і бачу, що все в повному порядку.  

На акцію «Чисте місто» Ви купували бензокоси, щоб звільнити набережну від заростей, за свої гроші встановлювали смітники, долучалися до інших громадських акцій. Як вважаєте, чому Ужгород досі не можна все-таки назвати зразком прибраного охайного міста?  

Не довго зробити наше місто гарним і привабливим. Перший крок – це воля очільників. По-друге, коли обираємо мера, то чомусь його заступниками стають люди з різних партій, нерідко популісти. А повинні б бути господарники «до коренів волосся». Ще одна причина – не зовсім правильні акценти останні роки у нашій області. Бюджет міста залежить від бюджету області, а у нас в останні роки завжди якісь «войнушки», на жаль. Ну і найважливіше – це, звичайно, бюджет. Не пам’ятаю року, коли держбюджет був би сформований і витриманий так, щоб всім вистачило. Біда і з казначейством. Мені сільські голови розказували, що платіжки часом по року лежали неоплачені. А коли, наприклад, Мінфін кошти для доріг спускає ближче до осені, то міська вада не може їх освоїти, а дороги залишаються неасфальтованими. Вважаю, що це питання прем’єра і вірю в те, що коли я потраплю до Верховної Ради, усі ці питання успішно познімаємо. 

Власники кав’ярень за кордоном ходять «на каву» з професійним інтересом. А Ви відвідуєте супермаркети у поїздках?

Так. І  перед тим, як будувати «Дастор», я об’їздив 70 % супермаркетів України: Київ, Дніпро, Одеса. Наразі я втілив лише першу чергу «Дастору». Там, де зараз ковзанка, мала б бути друга черга торгового центру - з кінотеатрами, кортами, вбудованою ковзанкою, послугами, яких Ужгород потребує. Якби банківська система працювала для бізнесу, то я би вже давно збудував другу чергу, дав роботу ще 300 громадянам України. Але у нас банки – паразити, не знаю, для чого зареєстровано їх майже 170 і недолуго контролюються Нацбанком. Будучи у Верховній Раді, знову ж таки, витрачу своєї крові, щоб цьому покласти край. Від цього неприємності і простому громадянинові, і бізнесу.

Про Вас говорять словами менеджер, управлінець, бізнесмен, благодійник. А як Ви представили б сам себе, як охарактеризували б?

Людина. Просто живу. Розумію, що треба нести на плечах трохи більше, ніж власне. І в школі був лідером, їздив на змагання, олімпіади, заступався за слабшого, завжди мав активну життєву позицію. Це з дитинства, і тому зараз не можу стати просто чекати, «поки помру». Буду стукати у всі двері, щоб поліпшити життя своїх співгромадян.

Свої перші серйозні гроші Ви заробили не у торгівлі, так?

Я їх своїми руками заробив. Хотів одружитися за власні, а не позичені кошти і поїхав за кордон, у Грецію. Там поміняв 7 робіт. Та привіз 5600 доларів. І будівельником був, і на заводі з виробництва солодких напоїв працював, і дахи клав, і водієм був.

А привезені кошти куди вклали?

Хороше питання. За частину одружився, купив автомобіль, решту вклав у першу фірму.

Грецьку вивчили?

Так, грецькою розмовляю. Там мав хороше коло спілкування, дружив із студентами коледжу. Пам’ятаю, як у розмові з греками вжив вислів «ахіллесова п’ята». Один грек перепитав: «Ану-ну, що ти там сказав?», мовляв, чи розумію сказане. Коли я пояснив зміст вислову, про те, як мама купала Ахіллеса, про п’яточку, за яку тримала і, відповідно, не вмочила, залишивши вразливою, то цим дуже здивував його. На запитання, звідки всі ці знання, відповів тоді, що у нас цьому ж вчать у школі (усміхається,- авт.)

До депутатів часто «чіпляється» Катя Осадча із незручними питаннями. Уявіть себе на місці ведучої світського життя. Про що могла б вона спитати нардепа Роберта Горвата? 

По-перше, щоб отримати її запитання, треба бути там, де «тусить» Осадча. Думаю, що найближчим часом я точно не буду на цих тусовках, я їх не люблю, не хочу туди, не люблю «понти». Тому вона хіба на Фесйбуці могла б мене запитати. Тоді - подумаю і відповім (усміхається, - авт.).

Яких рис Вам не вистачає, що у характері хотілося б змінити?

Клонувався б. Не вистачає часу.

Чим Ви пишаєтеся?

І всім, і нічим. Напевно, повинно бути нормою, коли всі всім пишалися б. Так, це має бути просто нормою. Щоб не було такого, чим люди можуть «не пишатися». Пишаюся своєю сім’єю, донькою.

Донька успадкувала Ваші риси?

Так. Ми дуже схожі, - так каже дружина (усміхається, - авт.). Донька так само думає, так само приймає рішення, так само сидить, такі самі жести.

Який продукт із, скажімо, «Дастору» для Вас – улюблений, без чого, якщо є таке, не уявляєте свого життя?

Ні, я швидше аскет. Можу їсти будь-що. Тільки не п’ю молоко, наприклад. Я не раб шлунку, їм - щоб жити.

Закупи для власного дому – за Вами? Чи це більше у компетенції дружини?

Ми не ділимося. Хто коли.

З білбордів по місту Ви дякували «за довіру» з нагоди 8-річчя Дастору. До скількох людей Ви зверталися у цьому разі? Чи можливо підрахувати, скільки людей побували у Вашому торговому центрі?

За 8 років? Можу. Це біля 12 мільйонів. Щодня до нас приходять 4-5 тисяч людей. 

Зараз Ви претендуєте на роботу у столиці. Чи забере вона Вас з Ужгорода? І взагалі, тут Вас «тримає» бізнес чи й без нього жили б саме в Ужгороді?

Ще півроку тому не думав, що кудись поїду. Бо любов до Срібної Землі настільки велика, що не збираюся мігрувати. Мені не подобаються великі міста. Зараз я балотуюся і це, напевно, виключення. Як я буду «мігрувати» Ужгород-Київ-Ужгород? Бачу, як вже два роки так живе мій соратник і товариш Валерій Пацкан (який і переконав мене йти у політику). Валерій Васильович раз на тиждень чи на два приїжджає додому. Думаю, що так само буде і в мене, жити в Києві «безвилазно» не збираюся. У мене тут, на Закарпатті, живуть батьки, і мама мені не простить, якщо не приїду до неї хоч раз у 2-3 місяці. Був би тоді поганим сином.

Якщо не торгівля, не дистрибуція, не політика,то у якій сфері працювали б?

Знаєте, я можу працювати у будь-якій професії. І у будь-якій досягнути успіхів.

Що допомогло Вам сформуватися так, аби могти сказати «я впораюся з будь-якою сферою»? Що потрібно для такої впевненості?

Може, в школі добре вчитися, ходити на гуртки. Можливо, генетика. Я свого часу відвідував усі гуртки, які тільки були, всі спортивні секції, астрономію, математику, мову - на все ходив. А ще – футбол, гандбол, настільний теніс. І при цьому завжди хотів бути кращим. 

Який дитячий спогад «зігріває» Вас у дорослому житті?

Згадую, як у дитинстві ходив за грибами, мав час близько спілкуватися з природою. Зараз все менше такого часу.

Найкращі спогади - бабуся, дідусь, їхні усмішки - з любов’ю. Я навіть тоді не знав, скільки любові було у тих усмішках, не надавав тому значення, можливо. Зараз я це розумію і згадую з теплом – напевно таким, яке вони і хотіли мені передати тоді.

А ще - школа, вчителі, які давали мені путівку у життя, перші уроки етики, поведінки людини у суспільстві.

З ким Ви хотіли б зустрітися із тих, коли-небудь жив на землі?

Щоб не порушити гендерного балансу, мабуть, з Нефертіті. А також це Цезар і Черчілль.

Цезар і Черчілль - приблизно зрозуміло, а що питали б Нефертіті?

На єдиному зображенні, яке залишилося, вона - у високому головному уборі. Мені було б цікаво, чому жіночність підкреслювали сааме таким головним убором, як взагалі тоді жили жінки, як одягалися, які носили прикраси.

Ви любите каву?

Так! Я ж маю свою кав’ярню і знаю у тому добрий толк. Досі бачу як заходять люди вперше і одразу дивляться на стелю. Приємно, бо сам робив дизайн, купував меблі, придумав формат. Але коли питають, то завжди кажу «приїжджав модний київський дизайер» (усміхається, - авт.).

Ганнуся Твердохліб, спеціально для Zaholovok.com.ua

Фото: Володимир Твердохліб

 P.S.

Ми любимо вранці пити каву. Часто п’ємо її у компанії з цікавими людьми. Чуємо при цьому цікаві думки, які інколи розважають, часом – змушують замислитись, а віднедавна все більше викликають бажання записати їх і поділитися з читачами нашого сайту. Тому започаткували рубрику «Ранкова кава». Щотижня читайте нові розмови. Усього з кількох запитань (частина – із знаменитої анкети Марселя Пруста), тільки щоб вдало розпочати інформаційний день за горнятком кави у гарному товаристві. Чекаємо Ваших пропозицій щодо осіб, яких Ви хотіли б "почути" за "ранковою кавою".

 

Ваш Zaholovok.com.ua

 Партнер рубрики «Ранкова кава» - Бутік- готель "Прімавера" (Вілла П)


 

Коментувати
Вміст цього поля є приватним і не буде доступний широкому загалу.