Ранкова кава із Олександром Довгошем

Ранкова кава із Олександром Довгошем

Він живе на Закарпатті, не п′є закарпатської кави, але Закарпаття вважає найкращим місцем в Україні, а Україну перспективною державою, яка мусить мати місце у Європі. Сьогодні кавуємо із кандидатом в народні депутати Олександром Довгошем.

-        Ще кілька тижнів тому Ви казали, що ви не політик. Як же ж позиціонуєте себе зараз, коли стартувала передвиборча кампанія і Ви є кандидатом у народні депутати?  

-         Ой, якщо чесно, то я більше позиціоную себе як законодавець. Я усвідомлюю, що йдучи в політику доведеться брати участь у політичному житті, але бути таким «справжнім політиком» мені не дуже хочеться, мені більше імпонує законотворчість. Я не популіст. За фахом юрист, маю певний досвід в реальному секторі економіки, працював над питаннями залучення інвестицій і хочу займатися тим, що вмію.

 

-        Ви ще не були у політиці, чому одразу Верховна Рада, чому перестрибнули міську, районну чи обласну?

-         А де гарантія того, що політик, який починав із міста, району чи області – кращий політик чи законотворень? Щодо мене, то маю  певний досвід в цьому напрямку, адже працював на громадських засадах помічником народного депутата.  Тому я бачу свій розвиток саме у цьому руслі.

 

-        Наразі Ви в команді «Народного фронту», як почали співпрацю і чому саме ця партія?

-         Я завжди спостерігав за політичним життям країни, за діями політиків, за рухами політичних партій, які рішення вони приймали, як себе вели і зрештою мені  імпонує лідер партії Арсеній Яценюк. Мені здається, що він взагалі найенергійніший і найдієвіший прем′єр-міністр України за останні надцять років. Він проєвропейський політик.  Плюс Україна рухається в європейському напрямку. Одна з основних програмних засад «Народного фронту» - системні реформи, передбачені угодою про асоціацію між Україною та ЄС. Такий курс  для себе обрала ця партія й мені цей євронапрямок  імпонує.

 

-        Ви вважаєте себе європейцем?

-         Я почуваю себе європейцем.  

-        Які Ваші сильні риси?

-         Наполегливість та прагматизм.

-        А чому змалку вчили батьки?

-         О, батьки мені завжди казали – треба бути добрим! Це допомагає в житті. Так казала і моя вчителька Наталія Костянтинівна Дорохіна (я закінчив ЗОШ №12 в Ужгороді), до речі, на передодні Дня вчителя хочу привітати її і всіх вчителів області з професійним святом. Вони може часом і не думають про те, як багато вкладають у молоде покоління. Я їм за це дуже вдячний.  Многії їм літа.

-        А як думаєте, Саша, які риси можуть завадити політику бути професіоналом?

-         Надмірне захоплення собою. Таке часто буває з політиками. Я таке спостерігав у парламенті. Це ніби зіркова хвороба, або більше підійде слово «вождизм». І цей «вождизм» заважає політичним лідерам домовлятися між собою і виходити на якісь компроміси. А якщо політики не можуть між собою домовитися – це впливає і на людей,   ми отримуємо агресивне суспільство.  

-        Давайте кілька слів про розвиток міста і району. Уявіть Ви вже пройшли у нову ВР, які перші кроки Ви б робили для розвитку свого краю?

-         Мене дуже цікавлять економічна, податкова реформа. Ми маємо відмовитися від великої кількості податків, їх має лишитися 7-8. Відсоткова ставка має бути знижена, але домовляємося так – платять всі. Знаєте, як в Америці кажуть – для кожного є дві неминучі речі – смерть і сплата податків, і не відомо, що гірше. Ми маємо зробити чітке податкове адміністрування, працювати за принципом «єдиного вікна», бухгалтерська звітність має бути кришталево прозорою. Якщо у нас будуть чіткі правила гри і чітке законодавство, то інвестори зрозуміють, що з нами можна робити хороший бізнес. Ми можемо стати інвестиційно-привабливішими. Наступне – це судова реформа. Там теж є багато проблем, вирішивши які – країна стане сильнішою.   

 

-        Що Ви думаєте про депутатську недоторканність?

-         О, ми мусимо відмовитися від цього рудименту. Нам не потрібна каста майже півтисячі привілейованих людей.

-        А як щодо депутатських привілеїв?

-         Ми не така багата країна, щоб утримувати цей апарат, плюс ще й утримання  депутатів  попередніх каденцій. Це дуже дорого, цього варто позбутися. Я не розглядаю отримання мандата, як отримання привілей. І я особисто знаю депутатів ВР, які живуть на одну зарплату, як би це парадоксально не звучало.

-        Політика і бізнес. Чи можна їх розмежувати за сучасних українських  умов?

-         Це необхідно зробити. Цього також прагнули люди на Майдані. Але, швидше за все, питання про великий бізнес. Скажу так - у всьому цивілізованому світі є таке поняття як «лобізм». Але бізнес не може жити за межами правил, а правила має визначати Верховна Рада. Бізнес обов′язково має вносити свої ініціативи, але так, аби не було якихось перекосів.  

 

-        Чого Ви боїтеся і чи боїтеся чогось взагалі?

-         Тільки дурень нічого не боїться, загалом страх – це інстинкт самозбереження. Боязнь чогось невідомого. Інше питання, чи може людина побороти свої страхи.

-        Наразі політика для Вас це і є щось нове, боїтеся?

-         Я в політиці хоч і не був активним гравцем, але я спостерігав, я вивчав. Я не боюся чогось нового.

-        То що ж страшить?

-         Колись моя жінка запитала чи боюся я старіти? Я сказав – ні, я радше боюся хворіти. Мені не подобається коли немає сил, кволість.

-        Про що наразі мріє Олександр Довгош?

-         О, мрії вони постійно різні! Колись я мріяв багато подорожувати. Частково я цю мрію втілив в життя. Завдяки роботі я об′їздив майже всю Україну, але скажу відверто, так гарно як на Закарпатті – ніде немає.

 

-        А Ви мріяли про владу?

-         Я маю владу над собою і цього думаю достатньо. Вміння приймати рішення й нести відповідальність – це і є влада. Але я не прагну  абсолютної влади.

-        Наостанок традиційне запитання – кава? Які у Вас з нею стосунки?

-         Каву я не п′ю. За життя випив може один десяток чашок кави. Одначе я із радістю завжди запрошую друзів і колег на каву й пригощаю кавою, бо її справді люблять багато закарпатців.  

Олеся Петрик, спеціально для Zaholovok.com.ua

Фото: Олег Хавачак

 P.S.

Ми любимо вранці пити каву. Часто п’ємо її у компанії з цікавими людьми. Чуємо при цьому цікаві думки, які інколи розважають, часом – змушують замислитись, а віднедавна все більше викликають бажання записати їх і поділитися з читачами нашого сайту. Тому започаткували рубрику «Ранкова кава». Щотижня читайте нові розмови. Усього з кількох запитань (частина – із знаменитої анкети Марселя Пруста), тільки щоб вдало розпочати інформаційний день за горнятком кави у гарному товаристві. Чекаємо Ваших пропозицій щодо осіб, яких Ви хотіли б "почути" за "ранковою кавою".

 

Ваш Zaholovok.com.ua

 Партнер рубрики «Ранкова кава» - Бутік- готель "Прімавера" (Вілла П)

Loading...
Зображення користувача Антон.

А мені сподобалось. Нова людина, свіжий погляд на речі. Мінімум популізму і обіцянок золотих гір.

Зображення користувача Гість.

Розмова про все і ні про що

Додати новий коментар

Вміст цього поля є приватним і не буде показаний.
CAPTCHA
Питання для відсіювання автоматичного коментування.
Введіть відповідь на питання
Loading...