Нещодавно у Всеукраїнському Державному видавництві ордена Дружби народів „Карпати” (м.Ужгород) видано книжку „Арданово, село під Богославом”.
Її автори - Василь Кобаль, Михайло Ломага, Михайло Сенишин. Книга присвячена поважному ювілею - 650-ти річчю першої письмової згадки про Арданово - одне із найдавніших на Іршавщині слов`янських поселень наших далеких предків (1364 рік).
"Ми, автори цього видання, маємо чудову нагоду щиросердечно поздоровити односельчан із славним ювілеєм рідного осередку і побажати всім міцного здоров`я, мирного неба, щасливої долі і довгих років прожиття в цьому райському куточку Сріберної Землі-Закарпаття – чарівної оздоби в пишному багатонаціональному вінку народів нашої унікальної країни-України.
Упорядники названого видання не ставили собі за мету зробити якісь дуже вагомі наукові дослідження чи фундаментальні відкриття в галузі історії, не прагнули здивувати читачів надзвичайними історичними фактами із 650-літньої офіційної біографії одного із найдавніших поселень в центральній частині Закарпаття – мальовничої місцини, яка ще зовсім недавно буяла чудовими буковими пралісами з дикою фауною та флорою, а нині дивує світ можливостями вирощування в дещо особливих природних кліматичних умовах, на відвойованих у пралісів, дбайливо викорчуваних грунтах чи не найранніх у нашому краї, наповнених особливим чарівним нектаром плодів рясних садів зі сливами, абрикосами, черешнями, яблуками, грушами, скорушами, пахучими гронами винограду та іншими видами ягід, унікальними горіховими гаями, дивом збереженими потужними цілющими гірськими потоками найсмачнішої в світі джерельної води та іншими унікальними природніми принадами.
Мета полягала в іншому - на підставі доступних нам, зібраних знаними науковцями краю матеріалів, достовірних архівних документів, раніше опублікованих статей про село Арданово та його мешканців, фотоілюстрацій та відомостей з інших давніх фоліантів, спробувати написати короткі нариси про історичний, соціально-економічний, та культурний розвиток села за допомогою щирих та правдивих новел, легенд, бувальщин, оповідок, спогадів про іноді таке дивне героїчне і часом нелегке минуле дорогої нашим серцям вітцізнини, а також про непересічні долі окремих надзвичайно добрих за натурою, працьовитих та патріотично налаштованих наших предків і сучасників. Нам буде дуже приємно, якщо кожен, хто триматиме цю книжку в руках, відчує головне – глибину душ цих простих людей із нібито звичайного типового закарпатського села і водночас щиро перейметься їхніми іноді зовсім не простими біографіями, як правило, внутрішньо духовно вельми багатих особистостей зі своїми самобутніми характерами, складними і нелегкими долями, а через них відчує ту дещо особливу вдачу.
Склалося так історично, що цей мальовничий куточок дорогої нам вітцізнини довго був нічийною територією, окраїною різних великих і малих європейських держав. Знаходячись на перехресті історичних баталій, ця невеличка гілка прадавнього слов`янського народу, яка тут, очевидно, прижилася споконвіку, не піддалася дикій асиміляції чужинцями, не зрадила головним моральним постулатам предків, а віками гідно зберігала свою ідентичність - мову, пісню, звичаї та обряди, - увібравши в себе, разом з тим, все краще, що було в культурі та побуті багатьох попередників - сарматів, кельтів, скіфів, карпів, гунів, аварів, антів, волохів, білих хорватів та інших войовничих народів, котрі за кілька тисячоліть вихором пронеслися через Верхнє Потисся.
Який же особливий міцний дух, живучість і витривалість повинен був мати цей героїчний народ, котрий вистояв у часи багатовікового іноземного поневолення та в роки майже п`ятдесятилітньої примарної більшовицької "свободи"?
Наше село розташоване під грядою невисоких гір, які утворюють довгий звивистий хребет, що носить дивне найменування - Гат. Цей хребет неправильною підковою облягає прадавнє село Арданово з його хатами, вулицями, садами та городами, не даючи північним вітрам негативно впливати на помірно-теплий мікроклімат, котрий тут створила дбайлива матінка-природа. А клімат цей особливий, бо недарма ж тут майже на два тижні раніше, ніж, скажімо, в сусідньому селі Дунковиця, дозрівають ранні черешні та абрикоси, саме тут – під легендарною горою Богослав, котра гордо височіє над самісіньким центром села, наливаються сонячним теплом і пахучим нектаром найсолдші в цілому світі сливи, які й забезпечують Арданову непохитну славу столиці сливовиці.
Якщо їхати з Мукачева в напрямку Хуста по звивистій трасі Ужгород-Рахів, то за привабливими краєвидами Залужзько-Завидівського перевалу і села Доробратово, яке ніби ховається за кількома невисокими гірками, із приозерних околиць сіл Горбок та Дунковиця, зліва - під грядою дещо вищих гір хребта Гат уздовж по маршруту аж до села Мідяниця, перед зором кожного подорожуючого постає багатогранна панорама унікального закарпатського села, котре з ранньої весни до пізньої осені потопає в густій зелені садів, замріяно ширяє в сонячному промінні під різнобарвною шапкою дивних приваб карпатських лісів, а взимку - милує зір неповторними краєвидами
Це і є наше рідне, надзвичайно мальовниче село Арданово – стародавнє слов`янське поселення в західній частині Іршавського району, яке стало колискою для багатьох відомих у краї людей, котрими нині гордиться все Закарпаття і не тільки.
Відомо, що історія цього прадавнього села зіткана з багатьох цікавих легенд і оповідок. Ось одна з них...
Богослав... В роки нашого дитинства найстаріші люди Арданова переповідали, що чули від своїх дідусів і бабусь, ніби та гора над селом колись в давнину називалася інакше. Теперішню назву наші пращури їй дали після переможної битви місцевого славянського князя Ардана із татаро-монголами – песиголовцями.
За легендою, було це так...
Кочуючим польчищам татаро-монголів, після завоювання майже всієї великої держави Київська Русь, довго не вдавалося перейти високі гори Карпати, які постали на їхньому шляху. Але, як гласить легенда, серед братів-русинів, що проживали по той бік Бескидів, знайшлися зрадники, які показали ординцям перехід на наш бік. Багатотисячні загони песиголовців вдерлися в мальовничі долини річок Латориці, Тиси, Ужа та Боржави, спустошуючи все на своєму шляху аж до долини наймогутнішої в Європі річки - Дунаю.
Основна орда песиголовців обійшла неприступні на той час Мукачівський, Хустський та Боржавський замки і злі азіати посунули далі на територію теперішньої Угорщини, Словаччини та Румунії. Тільки один досить великий загін завойовників зупинився в урочищі Росвигово - під самим Мукачівським замком, сподіваючись на його взяття облогою.
Місцевий князь Ардан з дружиною війська - до неї тоді входили і мешканці нашого села, котрі королем Угорщини були зільнені від панщини, бо вони служили охоронцями фортеці над Латорицею від різних ворогів - одразу ж поспішив на допомогу оборонцям Мукачівського замку. Знаючи про панічний страх песиголовців перед дрімучими Карпатськими лісами, хитрий князь, ніби відступаючи, заманив ординців в ліси під самісінькою горою Гат - в урочище Костиці - і вступив з ними в жорстоку битву.
Битва була довготривалою і кровопролитною з обох боків, але княжа дружина за рахунок надзвичайної хоробрості арданівських воїнів (гласить легенда ) все ж здобула жадану перемогу. Переслідуючи ворогів княже військо вийшо аж на ту гору, яка й нині гордо височіє над селом Арданово. Радіючи з того, що страшних песиголовців таки вдалося розгромити, князь на самій вершині зупинив своє переможне військо. Він зліз з коня, поцілував шаблю, вклав її в піхви і, впавши навколішки обличчям до сонця, що саме на той час опинилося в зеніті над Шаланицькою горою, радісно вигукнув:
- Богу Слава! Ми – перемогли! Богу Слава!
- Богу Слава! Богу Слава! Богу Слава! – тричі повторили за князем воїни-переможці, від чого могутнє ехо тисячоголосо покотилося над горами.
З того часу ту гору, що й нині гордо височіє над селом Арданово, так і називають – БОГОСЛАВ.
Згодом князь Ардан зі своїми підданими побудував на тій горі досить велике і міцне військове укріплення – городище, яке багато років слугувало нашим предкам захистом від ворогів. Мабуть, песиголовцям пізніше таки вдалося його зруйнувати, бо вже багато років в лісі над селом знаходяться залишені рештки зруйнованого Арданівського замку-городища, про яке наші земляки тепер кажуть досить коротко – Мур.
Сподіваємось, що наша розповідь зацікавить майбутніх дослідників, які знайдуть ще багато нових цікавих фактів про історію і становлення цього давного поселення під Богославом, про його непересічних представників, про тих, котрі нині вже живуть і котрі й далі народжуватимуться та будуть виростати тут, під гірським хребтом Гат, і все це дасть привід для написання в майбутньому нових сторінок історичної правди, чесної правди про село під Богославом. Становлення історії нових поколінь арданівців, як і все в цьому світі, закономірне і неминуче, бо зіткане воно не з якихось примарних домислів, а побудоване на дійсних фактах спіралеподібного людського буття. Так завжди було, так є тепер, впевнені, що так воно й буде аж до кінця світу. Недарма кажуть – людському роду немає переводу...
Якщо мандруючи сторінками книги, як хвилями часу, "Арданово - село під Богославом" у твоїй душі, шановний читачу, хоч на мить ворухнеться бодай якесь приємне відчуття чи моральне задоволення, то вважатимемо, що поставлене завдання виконане і ми досягли того, до чого так щиро прагнули всією душею".
Автори книги „Арданово, село під Богославом”