Новини

Полонинські лікарські трави збирають одиниці. А підприємці платять за них по 15 тисяч грн

Якщо ви хоча б раз піднімалися на закарпатські полонини, то маєте знати, що там можна вп’яніти від свіжого повітря і неймовірного аромату трав. У більшості селян літня полонина асоціюється із джерелом прибутку, для багатьох єдиного за все літо. Бо ж закарпатські яфини не одну сім’ю із скрути виводили. Проте чорні ягоди на себе за останні роки перебрали забагато уваги, натомість лікарські рослини, якими закарпатські гори славилися не одне десятиліття, якось відійшли на другий план, а то й ще далі.


Івана Погоріляка зацікавитися корисними травами спонукав бізнес. У Перечинських Лумшорах чоловік не один рік розвиває зелений туризм. Трав цілющих на рік заготовляє багато. З одних туристам чаї виварюють у садибі  пана Івана, з інших настоянки роблять, треті ж використовують у трав’яних ваннах, які відпочивальники приймають у славнозвісних Лумшорських чанах.

—     Із розвитком туризму пішов поштовх розвитку збору лікарських рослин, - розказує Іван Погоріляк. - Ми приблизно рослин 7-10 заготовляємо. І робимо це не самі. У більшості місцеві жителі приносять ці трави. За літо на них витрачаємо до 15 тисяч гривень.

Найбільше ж цінуються ті, які біля підніжжя гір не ростуть. До рослин любителів висоти належить Іван-чай – майже двометрова трава, яка облюбувала простори Полонини Руни.

—    Іван-Чай у дореволюційній Росії був одним із самих популярних товарів на експорт, – проводить лікбез пан Іван, паралельно зрізаючи високі стебла рослини. - Його спочатку підробляли під китайський зелений чай, а потім він набув такої популярності, що Росія почала експортувати його уже під своєю назвою: «Капорський» від того, що його збирали у селі Капор’є Петербурзької губернії.

Іван-чай виявився настільки універсальним, що мимоволі від його заслуг запаморочилося у голові. Із висушеного та подрібненого кореню рослини можна випікати дієтичний хліб та оладки, зі стебел робити мотузки і навіть виготовляти тканину, а підсмажене коріння Іван-чаю використовується для виготовлення кави. Ніколи б не подумала, що своєрідні кавові плантації простягаються на всю Полонину Руну. Яскраво-рожевий, з фіолетовим присмаком цвіт видає цю рослину здалека, тому побачити Іван-чай можна за кілометри. Утім перечинці, які з’їхалися на полонину за яфинами, Іван-чай ігнорують. Вони звикли збирати інші трави.

—    Звіробій, чебрець… то я по-народному говорю, а як по-научному ми не знаємо, - ділиться досвідом Анна Бреньо. - А ще ісландський мох. А другі трави ми не береме.

Можливо, послаблена увага до лікарських трав викликана тим, що на них так масово перечинці не заробляють. Іван Погоріляк каже, що не знає, аби в районі хтось приймав цілющі рослини. Та й людей, які розуміються на травах, із кожним роком стає менше. Старші помирають, а молодь більше горнеться до традиційної медицини і не дуже прислухається до настанов старих. Мовляв, травами лікувалися, коли не було таблеток і мікстур, а нині це не актуально.

Фото Ростислава Цьоки

Проте є в арсеналі селян рецепти, які передаються із покоління в покоління. До таких належить приготування настоянки із яфин. Рецепт нам розказала перечинка Анна Бреньо.

—    Беруться яфини, заливаються чистим спиртом, або самогонков, що в селі варять (сміється) ну і вона кіть постоїть 3-4 місяці – во настойка (показує рукою ОК).

Фото Ростислава Цьоки

Жінки, які стоять поряд і слухають нашу бесіду, починають погрожувати балакучій жінці штрафом за такі одкровення. Але пані Анна не боїться, бо в Закарпатті яфинівку уже всі давно звикли приймати за «лікарство». Іван Погоріляк пішов ще далі: на Полонині Руні чоловік знайшов корінь калгану – лікарської рослини, яка теж полюбила тутешній клімат. Старожили називають калган українським женшенем і кажуть, що ця трава може вілікувати від багатьох недугів. Пан Іван пригощає туристів настоянкою горілки на корені калгану.

—    Сам настій росіяни, а вони в тому розуміються, використовують як засіб від похмілля. Кажуть, що допомагає він краще, ніж огірковий розсіл, - сміється чоловік.

А тим часом люди наповнили свої відра ягодами і зібралися на дорогу, застелену бетонними плитами, чекати транспорту у село. У когось в руках видніються букети із галузок чорниці.

Фото Ростислава Цьоки

-    То на чай, - випередивши моє запитання пояснює одна з жінок.

Виявляється й самі яфини цілком можуть претендувати на звання лікарської рослини.

—    Яфини використовують не лише як самі ягоди, - заповнює прогалини моїх знань Іван Погоріляк. - При цвітінні заготовляються і квіти, і листочки з пагонами. Вони дуже корисні при захворюванні на цукровий діабет.

Та на запитання, чи збирали цвіт яфин, уже знайома нам Анна Бреньо відмахується.

—    Цвіт яфини файний, но за ним нихто туй не прийде, бо тогди ще не погода по неї йти. Сушена яфина ще корисна, но канєшно, дуже тяжко її сушити, бо то дуже великоє удовольствіє.

А для нас, дітей асфальту, великим задоволенням стало те, що ми змогли хоча б на день вирватися з обіймів міста і надихатися Полониною. Здається, що від свіжих ароматів, які дарують цілі живі букети лікарських і просто польових трав, мимоволі проходиш універсальну терапію. Але, на жаль, далеко не всім вона доступна.


Тетяна Довганинець, спеціально для Zaholovok.com.ua

Коментувати
Вміст цього поля є приватним і не буде доступний широкому загалу.