Ніч проти понеділка видалася цікавою - я була на іменинах своєї 2-річної сестри. Свято скінчилося пізно. Лягла спати, коли перекотило за північ. Через те ранок понеділка став для мене пеклом.
8-ма ранку. Будильник набридливо бринить над вухом: "бі-бі-бі…бі-бі-бі", але м'якенька ковдра не дозволяє встати. Коли нарешті підводжуся з теплого ліжка, розумію - до початку першого уроку залишаються лічені хвилини. Мов ошпарена бігаю по будинку і не можу визначитися з чого ж почати збори.
Зрештою виходжу з дому і практично добігаю до школи… О жах! Дзвенить дзвоник. Це набридливе дзеленчання крає мені серце.
- О, ні…НІ! Тільки не це!!! - єдині думки, які зараз в моїй голові. Я з жахом згадую, що першим уроком у мене алгебра. Її веде моя класний керівник. Швидка хода змінюється бІгом.
На цьому мушу перерватися. Продовжу в класі.
До класу я ввірвалася захекана і розчервоніла. Попросила вибачення, вчитель дозволила сісти. Після мене на урок добігає ще троє.
Віддихавшись і привітавшись з сусідом по парті, починаю потихеньку виймати книгу і зошит. Очі «злипаються» і я бачу все немов у тумані.
Монотонний голос М. М., яка "розпинається" біля дошки, репліки однокласників заважають мені поринути у світ «рожевих» мрій.
У класі пожвавлення - вчителька починає перевіряти домашнє завдання. Я зовсім забула про нього! За це мені вліпили зауваження в щоденник.
Настрій було звісно. Заспокоївшись, я знову поринаю у свої думи. Уявляю себе на курорті: замість стільця - шезлонг, а під ногами хлюпають хвилі.
Різкий і гучний вигук М.М. повертає мене до гіркої реальності.
- Ну, що ж, Олександро, важка домашня, кажеш, була? Не встигаєш, кажеш? Ну, ходи тоді до дошки. Тут у тебе буде вдосталь часу! - Промовивши це, вона іронічно посміхнулася.
Стою біля дошки. Думаю не над рівнянням - вигадую розповідь, яку видам ввечері мамі на свій захист. Аж раптом лунає дзвоник-рятівник, двері класу починаються і я бачу свою маму...
Виявляється, у поспіху я забула ключі від дому і мама їх принесла до школи.
Скориставшись моментом, вчителька розказала мамі і про моє спізнення, і про невиконану домашку... Добре, що моя мамуля дуже хороша і мене не сварила.
Наступним був урок англійської. Тут я реабілітувалася - отримала 11 за текст про бібліотеку.
Фізкультура. Всі обожнюють цей урок. Вчителька з фізкультури у нас найкраща. Я довіряю їй свої таємниці. Зараз у нас футбол. Це мій найулюбленіший вид спорту. Ми, 8-класки, грали проти 9-го класу. Ми мужньо тримали оборону, але все ж програли з рахунком 2:1.
Третій урок - українська література. Ми розповідаємо вірш Лесі Українки «Давня весна»:
"Була весна весела, щедра, мила,
промінням грала, сипала квітки,
вона летіла хутко, мов стокрила, за нею вслід співучії пташки!
Все ожило, усе загомоніло — зелений шум, веселая луна!
Співало все, сміялося, бриніло, а я лежала хвора й самотна"...
Досить дивно розказувати вірш про весну (якою б давньою вона не була) зимою, коли на дворі -2 (ІМХО).
Після 3 і 4 уроку у нас велииииииииииииииииииииикі перерви - по 15 хвилин. У цей час, якраз на обід, я з друзями йду до продуктового магазину. Він якраз позаду школи. Там ми купуємо булочки, як їх прозвали в школі «соленики».
І ще одна алгебра. І ще сорок п’ять хвилин мук. Але на цей раз обійшлося без пригод.
Шостий урок - фізика… І ви гадаєте, клас буде сидіти тихо? Всі шумлять, шаленіють, вчитель пояснює щось про гідравлічні машини та їх дію. Ніхто не слухає.
І наостанок - «зарубіжка». Останній урок цього важкого понеділка. Ми вивчаємо поему Вергілія - « Енеїду»:
"Енеїв флот, що від берегів Трої прямує до Італії, настигає буря, наслана богинею Юноною. Але бог Нептун рятує троянців з рештками їх кораблів, і вони щасливо виходять на африканське узбережжя. Заспокоюючи матір Енея, богиню Венеру, Юпітер запевняє її, що доля Енея і слава його потомства залишаться незмінними; він посилає бога Меркурія до тірійців, щоб прихилити їх до троян"...
Якщо коротко - "Енеїда" це щось на зразок "Іліади" Гомера.
І ось він… Цей довгоочікуваний дзвоник, він лунає мов музика для вух стомлених школярів, всі мов один підриваються з місця, вже не чують вчителя, який ще задає домашнє завдання біля дошки.
- Зупиніться, домашнє завдання. Де ваша культура?!- Кричить спантеличена вчителька нам у спину, але всі, під "мелодію" останнього на сьогодні дзвоника, поспішають додому.
Після довгого, важкого дня хочеться нарешті відпочити і смачно пообідати, тож прощавай, школо, – здрастуй рідний дім і домашнє завдання!
Олександра Шаламай, спеціально для Zaholovok.com.ua