Нове життя для «Кірпічки», або Яким може бути парк Перемоги

Нове життя для «Кірпічки», або Яким може бути парк Перемоги

Ужгородці вже певною мірою звикли до того, що парк Перемоги, або як його називають місцеві мешканці «Кірпічка», уже кілька років часто звучить у медійному просторі. Однак, на жаль, причини тому не завжди позитивні. Активна боротьба громадськості за парк триває з 2015-го, а то й раніше, і вилилася у потужний громадський рух, який з надією і вірою в успіх намагається зберегти парк Перемоги, або, вірніше, те, що від нього залишилося.

Ужгородське озеро завжди привертає увагу містян, коли сюди прилітають лебеді. Однак, милуватися ними чи просто відпочити біля озера не всім «по силах»: місцина дуже занедбана. Купи сміття, невпорядкованість території, захаращеність самої водойми не роблять відпочинок чи прогулянку приємною. Але для місцевих жителів парк Перемоги – єдина велика зелена зона, бо, крім нього, найближче – тільки Боздошський.

Як парк перестав бути парком

Більше 15 гектарів цієї території колись були парком Перемоги. Проект облаштування зеленої зони існував ще у 80-роках. Але потім невідомо куди «зник». Однак, у 2007 році парк Перемоги ще перебував у переліку зелених зон. Був дуже детальний проект облаштування території,  у котрому було зазначено, де і які мають бути алеї, де мають бути розміщені лавиці, ліхтарі. Але парк так і не був облаштований.  У тому ж  2007 році, коли мером міста був Сергій Ратушняк, міська влада надала в оренду земельні ділянки, які по суті є парковою зоно. На що спиралась тодішня влада – неясно. Але парк подробили на орендовані території.  (Детальніше читайте тут). Там побудували церкву і католицький монастир і від парку залишился одна зелена зона, яка, до того ж, перебувала в оренді ТОВ «Ужгород-Маркет». Довгий час підприємство платило місту буквально копійки за оренду ділянки, де планували розпочати будівництво. Потім орендну плату значно підвищили, але договір оренди завершується у грудні цього року. За цю ж ділянку бореться громадськість і просить залишити парк для міста.

Якою може бути ужгородська «Кірпічка»

Детальний план нового життя – ревіталізації парку Перемоги розробила ужгородка Олена Лемак, яка зараз вдосконалює свої професійні навики у Будапеші. Олена навчалася у Братиславі у Технічному університеті на факультеті архітектури, потім у Нітрі, у словацькому Сільськогосподарському університеті (теж факультеті ландшафтної архітектури, а зараз продовжує навчання у Будапешті для того, щоб отримати більш розширений спектр знань. Дівчина розробила вражаючий план ревіталізації «Кірпічки», який враховує і природній розвиток озера, і збереження зелених насаджень у парку, і облаштування там різних зон для відпочинку та дозвілля ужгородців.

«Щодо Ужгорода у мене було досить багато варіантів, переглянула кілька місцин. Але я зупинилась на Кірпічці, тому що дізналася про цю війну, яка ведеться, і зрозуміла, що я можу бути корисною. Але це не головна причина: мені просто дуже до душі це місце. Я живу на проспекті Свободи і часто туди ходжу, особливо влітку, коли хочеться на природу, я йду туди», – розповідає Олена Лемак.  

Дівина працювала над проектом півроку інтенсивно. І каже, що зараз би залюбки продовжила цю роботу: «Бому що план на цьому етапі не є повноцінним, я б сказала. Так, він розроблений, доволі детально, але він не є таким, яким би я могла пишатися на всі 100%. Я б дуже хотіла його допрацювати». Олена розповідає, що розпочала  від простого аналізу: проаналізувала всю інформацію, яку могла знайти про парк, враховувала все, що говорили екологи, відвідувачі, що живуть поруч і зробила свої висновки. Також дівчина провела ґрунтовну роботу – зробила інвентаризацію зелених насаджень, визначила їх види, вікову категорію. Проект Олени Лемак передбачає, що всі зелені насадження, які пропонуються для парку, мають бути «рідними» для тої місцевості: нічого з дерев і рослин, які не є типовими для цієї території, не пропонується.

Функційні зони: дитячі майданчики, бігові доріжки і подіум

Олена Лемак пропонує раціонально й ефективно використовувати парк, не порушуючи при цьому його природне середовище. Дівчина каже: «Цю територію справді можна використовувати дуже інтенсивно. Питання у тому, як краще. Щодо цього варто би було ще подумати».

Проект передбачає різні зони для відпочинку та дозвілля: «Наскільки я можу бути критичною  до свого проекту, позитивною рисою є те, що з’явилися функційні зони у використанні цього місця. Наприклад, дитячий майданчик, зона для дітей старшої вікової категорії, у тому числі й для дорослих для заняття спортом, зона для найменших діток (утому числі й для дітей з вадами), також тут є місце для вигулювання собак, квіткові насадження, водна зона.  Щодо самого озера є доволі контрастні бачення, тому що з одного боку воно може використовуватися людьми, бо дійсно має хороший потенціал для купання, а з іншого – дискусійне питання, чи не краще залишити озеро недоторканим, чи має воно бути місцем, де збережена природа. У всьому є свої плюси і мінуси.  Тому тут є кілька варіантів», – розповідає Олена.  

«Є можливість зробити непогані велодоріжки, що було би дуже виправданим для нашої ситуації, оскільки в Ужгороді не дуже добре розвинена велосипедна інфраструктура.  У Європі це вже стало звичним, що чи не кожен тротуар супроводжується вело доріжкою. У парку воно би було доволі доцільно. Є також бігові доріжки і зона спорту. Якщо говорити про розділ саме водної території на функцій ні зони, то там могла б бути і спортивна частина теж. Крім того, у ландшафт паркудуже гарним і цікавим способом засадити невеличкий скейтпарк», – додає дівчина.  

За словами Олени Лемак, усі зони відпочинку та дозвілля спроектовані таким чином, що не заважатимуть сприйняттю природи: «Усі речі, які я там бачу, які могли б там знаходитись, головним ключовим їхнім фактором має бути те, що вони мають гарно вписуватися у ландшафт. У першу чергу, треба враховувати природній потенціал, і те, як зробити, аби погляди на недоторкане озеро збереглись, але у той самий час, аби ця територія була функційною. Наприклад, лавички, які там могли би бути, можуть виготовлятися із природних матеріалів, у таких формах, щоб людина, яка на них гляне, могла сказати: «Так, мені це подобається, мені це не заважає». Щоб це не виглядало, як забудована територія, а як облагороджена паркова зона».

Історія. Алея смутку

Не всі знають, що під час Другої світової війни поблизу сьогоднішньої території «Кірпічки» було гетто, до якого звозили єврейські родини з усього Закарпаття. Олена Лемак вважає, що цю трагічну сторінку в історії теж обов’язково необхідно пам’ятати. «Коли про це дізналася, це стало одним із важливих факторів, чому я вирішила взятись за проект. Щодо Алеї смутку, то на тій території зараз, на жаль, дуже засмічена зона. Там бетонна стіна, яка відгороджувала колись цегельний завод. Зараз – місце для графіті, але зовсім непрезентабельне і  навіть небезпечне.  Ми повинні поважати нашу історію, і те, що там відбувалось, мене зачепило до глибини душі», каже Олена Лемак і розповідає про те, яким чином це можна зобразити у парку: «Пам’ятка, яку я б там хотіла бачити – це коридор, прохід, шириною 1-1,50 м, бетонні або з інших матеріалів стіни, які сходяться над головою.  Людина, яка заходить у цей коридор, простір її стискає, вона відчуває безвихідь, але бачить у себе над головою просвіт. Він десь звужується, десь розширюється, так само у стінах – тріщини.  

Мене надихнув на цю розробку єврейський музей у Берліні. Людина заходить, відчуває це все, далі стежка ділиться на дві – людина відчуває, що вона, власне, має якийсь вибір. Але в кінці обидві стежки сходяться до однієї. Тобто, який би вибір людина не зробила, його, по суті, не було.  Так сталося із людьми, які у ті роки потрапили у це місце. Все сходилось до одного.  Всередині пам’ятника – дворик, всередині нього штучні дерева, які відображають з одного боку якийсь природній потенціал, а з іншого боку – це не справжнє, підлаштоване, не таке, як має бути. Зверху дерева переплітаються і врізаються у бетонні глиби, які нависають, над тобою  іти розумієш, що є якась система, щось могутнє (воно насправді не є таким, бо не перекриває небо),але щось доволі сильне, яке на дозволяє вийти. Із дворика знову йде прохід у коридор, який поре таж до цього стану стисненості.  Далі – з іншого кінця відкривається вигляд на дитячий майданчик для найменших. І, можливо, людина після цього набагато яскравіше побачить світ, переживши ці емоції. Звісно, ми ніколи не відчуємо те, що відчували люди, які там знаходились . Але, можливо, цей коридор дасть якесь розуміння, того, що людина має насолоджуватися тим, що вона має зараз», – каже дівчина.  «Що стосується цієї розробки, я планую її вдосконалювати. Вона не має вибиватися із ландшафту та заважати сприйняттю природи», – додає вона.   

Збір дощових вод і штучні струмки для наповнення озера

За словами Олени Лемак, попри цікаві деталі у проекті, він, у першу чергу, зорієнтований на ревіталізацію озера і природного середовища парку. Зокрема, дівчина пропонує для наповнення озера використовувати дощову воду з прилеглих будинків і, крім того, облаштувати струмки, які композиційно обрамлюють парк.  «У моєму проекті включено збір дощових вод – це те, що доволі активно практикується закордоном і  час нам освоювати ці методики. Тому більша увага зараз зосереджена на залучення людей із практичним досвідом з-за кордону. У цій зоні, у моєму варіанті, озеро могло б наповнюватися стічними водами із навколишніх будинків, а також із надземних струмків. Струмки мали б прокладатися зі стічних дощових вод з будинків. Вони є у плані і є головною композиційною віссю.  Тому що контакт з водою дуже важливий, якщо він є – його важливо виразити. Це не фантазії, далекі від реальності. Це інтенсивно використовується у практиці європейських колег. У нас теж так може бути», – каже дівчина.

«З одного боку, струмок протікає через дитячий майданчик, там треба слідкувати за якістю води. З іншого боку він міг би проходити через місце своєрідний подіум-сцену для того, щоб привертати уваги до цього місця, щоб там відбувались концерти, презентації. Дуже важливо, щоб такі речі знаходились серед природи»,– додає вона.  

Щодо дерев і рослин, Олена Лемак зазначає: «Усі насадження, які є в проекті, вони ті, які знаходяться у тому середовищі. Чуже не буде пропонуватися для цього місця. Це важливо. Усі зелені насадження, які є в проекті, відштовхуються від природного середовища, вони не є чужі для цієї території. Нічого не буде порушуватися».

Про можливість залучення бізнесу для, наприклад, будівництва кафе, розробниця проекту каже: На цю тему проводились дискусії. Дуже багато залежить від ситуації, як вона буде розвиватись.  Там можна щось зробити, але якщо це буде щось таке, що добре вписуватиметься в загальний план. Архітектурний вигляд цієї споруди має вписуватись у загальний композиційний концепт території».

Що далі?

Олена Лемак, авторка вражаючого проекту розвитку парку Перемоги каже, що має надію на те, що парк вдасться зберегти і запевняє, що готова працювати над розробками і далі: «Я б хотіла, щоб це була повна територія і це дуже важливо, але далеко не все у руках активістів. Хоча, ми робимо усе можливе для цього, скільки маю часу, беру в цьому участь. Надалі я б хотіла цим займатись, чути свіжі думки. Якщо влаштують конкурс проектів, то розробити проект детальніше і взяти участь у конкурсі».

«Планую розроблення візуалізації.  І хочу залучити до обговорення громадськість. Щоб люди побачили, як це може бути і чи вони погоджуються із цим. Мені важливо чути думку оточуючих. І розуміти, що я це не роблю про так», – додає дівчина.  

Реальні можливості та інвестиції

Щодо планів фінансування і можливостей залучення інвесторів нам розповів Микола Яцков один із активістів Громадянської ініціативи #Кірпічка та Регіональний координатор ВГО Інституту "Республіка".

«Перш за все, головним інвестором та замовником робіт має виступити міська громада в особі Ужгородської міської ради. Проект, який підготувала ландшафтний архітектор Олена Лемак, оцінюється від 15 до 20 млн. грн. залежно від опцій, які будуть вибрані замовником. При умові політичної волі та готовності вкладати у розвиток парку бюджетні кошти, у нас з'являються високі шанси на залучення коштів міжнародної технічної допомоги з фондів ЄС. Цілком реально за 4-5 років скоординованої роботи міської влади та громадських організацій залучити від 0,5 до 1,5 млн. євро»,  – зазначає Микола.  

За його словами, самостійно громадські організації без міської влади залучити ці кошти не можуть. Бо 8,5 гектарів зеленої зони належать міській громаді. Тому єдиним замовником робіт може виступати виключно міська рада.

«Для підготовки якісного грантового проекту маємо потребу у проведенні проектних та підготовчих робіт, зокрема: об'єднати усі три земельні ділянки вільні від забудови у одну єдину, замовити у БУВР р.Тиса виготовлення паспорту водойми, затвердити детальний план території, виготовити проект ландшафтного парку, тощо. Це все в компетенції міської влади. Однак, навіть на сьогодні ведеться робота із залучення додаткового фінансування.   До прикладу, РМЕО "Екосфера" навесні 2018 року планує з австрійськими партнерами облаштувати зелений амфітеатр з верболозу, використовуючи особливості перепаду висот терас колишнього кар'єру», – каже Микола Яцков.  

Щодо іноземних інвестицій та можливостей,а також ініціатив, які уже працюютьвін додає: «У серпні 2017 року шведська компанія, яка опікується очищенням водойм, уклала з міською радою рамкову угоду. Шведи, готові безкоштовно передати окремі технології із збору дощової води та її біоочистки. Якщо вдасться залучити кошти Шведської агенції з міжнародного розвитку, то на першому етапі плануються комплексні дослідження стану води у озері та буде підібрано тип фільтрувальних систем. Наш парк також цікавий для партнерів з міста Дармштадт. Виявляється тамтешня міська рада з громадою взялись за ревіталізацію міського парку з озером, тому не виключена можливість спільного проекту міст-побратимів за підтримки Уряду ФРН», – каже Микола.  

Позиція мера і залежність від депутатів

Сьогодні ж в Ужгороді вирішуватиметься доля території, що була в оренді, а зараз має можливість нарешті почати розвиватись. Питання має вирішитись під час сьогоднішньої сесії Ужгоросдької міськради. Протягом кількох тижнів громадські активісти намагалися привернути увагу до проблеми. Крім того, ужгородці звернулися до міського голови Богдана Адріїва з проханням зберегти парк Перемоги та озеро Кірпічка. Відповідну електронну петицію  зареєстрували на сайті Ужгородської міської ради. Нагааємо, депутати розглядатимуть проект рішення «Про надання дозволів на складання технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)». Пунктом 5.3. цього проекту рішення передбачається надання дозволу Департаменту міського господарства на складання технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки загальною площею 6,0000 га на земельні ділянки площами 1,4006 га, 0,4485 га та 4,1509 га по вул. Заньковецької з подальшою реєстрацією комунальної власності.

«Наслідком цієї маніпуляції буде знищення перспективи відновлення парку Перемоги», - наголошують активісти.

Утім, вчора мер Ужгрода Богдан Андріїв висловив переконання, що парк таки залишиться: «Я обіцяв, коли йшов на вибори і неодноразово давав інтерв’ю і я вважаю, що там має бути парк і  прошу дочекатися завтрашнього дня, буде чергове засідання сесії Ужгородської міської ради, ми розглянемо питання», – сказав Богдан Андріїв.

Також міський голова пояснив, чому на сесію винесено питання, що стосується парку: «Термін оренди цієї території закінчується у грудні, орендар звернувся  до міської ради щодо розподілу цього об’єкту, це – його право і ми зобов’язані це питання винести на розгляд сесії.»

Міський голова також зазначив, що, на його думку, пропозиція орендаря не буде підтримана депутатами: « Я переконаний, що це питання не буде підтримано і після закінчення терміну оренди цієї ділянки вона залишиться власністю громади нашого міста».

Богдан Андріїв також додав, що розуміє турботу мешканців, однак питання, можливо, хтось навмисно підігріває: «Вважаю, що політичні сили, чи ще хтось підігріває це питання. Турботу мешканців я розумію, але не бачу чогось такого страшного. Що ми обіцяли, те і буде зроблено. Там буде зелена зона – парк», - запевнив мер. 

Результати обіцянок ужгородці побачать сьогодні під час голосування.

 Аня Семенюк, спеціально для Zaholovok.com.ua

Loading...
Зображення користувача Макс.

Браво! Чудова робота!

Додати новий коментар

Вміст цього поля є приватним і не буде показаний.
CAPTCHA
Питання для відсіювання автоматичного коментування.
Введіть відповідь на питання
Loading...