Про наше інтерв’ю ми не домовлялися заздалегідь, все вийшло якось несподівано для нас обох. Просто посеред робочого дня задзвонив мій телефон, і мені сказали, щоб я збиралася, бо Мія приїхала до Закарпаття. І вже через дві години ми записували інтерв’ю зі співачкою на одній із затишних терас Мукачева.
— Міє, ти народилася у родині священика. Як рідні поставилися до того, що хочеш стати співачкою?
— Батько не дуже схильно відноситься до мого захоплення шоу-бізнесом. Захоплення творчістю він розділяє, але те, що іноді я приходжу додому о 3 годині ранку не дуже розуміє. Скажу чесно, що у нього є журнали, в яких написано про мене. Також зберігає мої записи, які знаходяться в нього в спеціальній коробочці. Він знає, що я дівчинка, яка має голову. Між нами панує довіра — мій тато нарешті навчився мені довіряти.
— Твоє справжнє ім’я — Марія. Псевдонім походить від нього?
— Ми просто забрали літери «а» та «р» і таким чином вийшла «Мія». Дуже довго думала, як би цікаво себе назвати. Хоча зі мною багато хто не погоджувався, казали, що в мене класне прізвище Крумшин і мені не слід нічого вигадувати. Та я нічого не жалію, адже мої нове ім’я мене цілком влаштовує.
— А рідні як до тебе звертаються?
— Називають Марічкою, хоча все дедалі більше друзів звуть мене саме Мією. Вже навіть коли знайомлюся з новими людьми, то кажу, що я Мія.
— У шість років ти з родиною переїхала з Латвії до України. Чи часто їздиш туди?
— Дуже рідко! Якщо в мене все вийде, то я б хотіла поїхати у вересні. Відверто скажу, що Латвія — моя друга Батьківщина. Я була у Франції, Польщі, Чехії, Італії, На жаль, після того, ми з родиною переїхали з Латвії, більше жодного разу там не була. У мене є мета потрапити на конкурс «Нова хвиля», який проходить у Юрмалі і заодно потрапити до себе додому в Даугавпілс. Відстань там не велика, країна маленька, тому я все встигну!
— У 2010 році ти брала участь у відборі на «Євробачення», чи не хотіла б ще раз спробувати свої сили?
— У мене була дуже лірична та романтична пісня. Пам’ятаю, що Ігор Ліхута мене ще сварив тоді і казав, чому не можна було заспівати англомовну пісню. Насправді, в нас не було часу, і взагалі, я була вдячна Богу за те, що туди їду. Коли мені сказали, що я потрапила до «двадцятки»— була в шоці. Для мене це був великий старт, я зрозуміла, що музика - це те, чим хочу займатися. Після відбору у мене зразу розпочалися зйомки кліпу, які транслювалися на найкращих телеканалах країни. Визнаю, що у маю дуже великі амбіції, але для мене важливіше не перемагати на конкурсах, а виконувати пісні, які подобаються людям.
— Міє, хто пише тобі пісні?
— Авторами пісень, які я виконую, є дуже різні люди. Це й моя сестра, моя подруга Марго, наш музичний продюсер та керівник Наталка Карпа. Тобто якоїсь однієї людини, яка б мені штампувала пісні немає. Якщо пісня класна, то я її з радістю виконую.
— У більшості зірок занадто прискіпливе ставлення до своєї зовнішності. Вони весь час намагаються виглядати на всі 100% і тому співпрацюють з модними дизайнерами та стилістами. Чи є така людина, яка допомагає тобі створювати імідж?
— Зазвичай я сама собі стиліст, але іноді раджуся з тими людьми, які тямлять у цій справі. Певний час працювала зі Шкарубським. Він подав досить креативні ідеї щодо мого іміджу. Тобто, до людей, які успішно стартують в сфері модного бізнесу, я прислухаюся.
— Чи є на українській естраді виконавець, з ким би захотіла заспівати дуетом?
— Звичайно, що є. З ким би найбільше хотіла заспівати, то це з Костянтином Меладзе. А якщо вже бути чесною, то чому би вже й з Бейонс не виконати якусь пісню? Взагалі, на мою думку, є багато цікавих артистів, співпраця з якими була б мені цікавою. Філіп Кіркоров, до речі, мені дуже цікавий. Це — людина-феєрверк. Думаю, що в нього я б могла дуже багато чого навчитися. Взагалі, я люблю вчитися чомусь новому. Навіть зараз, ви берете від мене інтерв’ю, а я від вас чогось вчуся. Тому, дай Бог, щоб мені траплялися такі люди, від яких можна брати тільки найкраще.
— А ти дружиш зі своїми колегами? Шоу-бізнес — це така сфера, де панує жорстока конкуренція та заздрість.
— Коло моїх друзів є абсолютно не дотичним до шоу-бізнесу. Це: лікарі, юристи, журналісти та художники. Я надзвичайно рада, що кожен з моїх друзів є успішним у своїй професійній сфері діяльності. Звичайно, що я маю дружні відносини з колегами по цеху, ніколи не дозволю собі сказати чогось зайвого в їхню адресу. Та наразі в мене немає таких друзів шоу-бізнесу, яких би я могла запросити до себе на День народження.
— Ти як співачка, мабуть, маєш вибагливий музичний смак…
— Я слухаю різноманітну музику незалежно від стилю. Це може бути як Селін Діон, так і Rasmus. Якщо ти творча людина, то мажеш слухати музику будь-якого популярного співака, чи гурту. Бо якщо він є популярним, то це вже автоматично свідчить про те, що він талановитий. А якщо талановитий, то в нього є чого повчитися.
— В одному з інтерв’ю ти сказала, що дуже любиш читати. Яким книгам надаєш перевагу?
— Не хотіла говорити про це в жодному інтерв’ю, але недавно мене потягли за язик і я відкрила всі свої карти. Розумію, що зараз мені не має куди діватися. Є така російська письменниця, як Тетяна Огороднікова. Вона написала одну чудову книгу, яка називається «Шлюбний договір, або Who Is Xy…” Спочатку до видання я поставилася дуже не серйозно, та згодом зрозуміла, що дарма. Зараз я раджу усім дівчатам прочитати цю авторку. Вона варта того, щоб витратити на неї свій час. З українських авторів мені подобається творчість Ліни Костенко. Останнім часом читаю багато різноманітної психологічної літератури: Наталію Грейс та Ігоря Вагіна.
— Чи можеш собі дозволити виступати під фонограму?
— Так, можу. Коли мені вперше порадили під час виступу вмикати фонограму, то я не повірила своїм вухам. Як можна виступати під фонограму? Але зрозуміла, що в нас концертні майданчики не пристосовані до співу вживу. Мені просто стало шкода як себе, так і витрачені час та зусилля на уроки з вокалу. Згодом почала помічати, в мене починає падати діапазон. Думаю, що могло статися з моїм голосом? Якось пожалілася Наталці Карпі, і вона порадила мені співати вживу тільки там, де є хороша апаратура. Якщо ж апаратура не годиться для виступу, то краще не співай. Одного разу мене настільки підвела техніка, що довелося співати без музики. Три пісні ми співали разом із слухачами. Це був такий кайф! Всі встали з-за столів, запалили свічки….
— Ти бувала в багатьох країнах. Де тобі найбільше сподобалося ?
— Я була в невеличких екскурсійних турах, і не завжди встигала всього побачити. Мені надзвичайно сподобався Дрезден у Німеччині. Дуже люблю компактні міста, і не біда, що вони не дуже популярні серед туристів. Ще б я хотіла побувати у Шрі-Ланці та Тайланді. Також манить до себе надзвичайно Ріо-де-Жанейро.
— Ти співаєш романтичні та ліричні пісні. Як у тебе справи з особистим життям?
— На першому місці для мене зараз музика. Вважаю, що жоден хлопець не гідний того, щоб заради нього кидати кар'єру. Не правильно через кохання нехтувати улюбленою справою. Якщо це справжня любов, то людина одна одну тільки підтримує, а не навпаки − заважає. Наразі в мене такої людини не має, але є прихильники.
Оксана Нірода, спеціально для Zaholovok.com.ua