На питання Zaholovok.com.ua відповідає Володимир Феськов, експерт з місцевого самоврядування Інституту Політичної Освіти.


– Уже на етапі підготовки до офіційного старту виборчої кампанії, через зміни і зовсім нещодавнє формування ОТГ на Закарпатті, маємо багато непорозумінь серед виборців, тож кого обиратимемо 25 жовтня?

– Усі виборці будуть голосувати за депутата обласної ради, депутата районної ради, депутата місцевої ради (сільської, селищної або міської), а також за сільського, селищного чи міського голову. Останнє залежить від того, яка це територіальна громада: міська, селищна чи сільська. Це визначається за населеним пунктом, що є центром громади.

До прикладу, місто Хуст – міська територіальна громада, яка обирає депутатів обласної, районної та міської рад, міського голову. Чи Міжгір’я – селищна територіальна громада, яка обирає депутатів обласної, районної, селищної рад та селищного голову.

– Момент з районними радами: чи не виникне плутанини? Як для виборців, так і в розрізі розподілу повноважень.

– Для виборців Закарпаття це більше буде неочікувано. У першу чергу будуть здивовані ті, хто проживає в Берегові, Чопі, Хусті, Мукачеві чи Ужгороді. Для них районні ради досі були чимось, що їх не стосувалось. Однак, після змін в законодавстві, територіальні громади міст обласного значення також обирають районні ради. У другу чергу будуть здивовані всі інші виборці, яким ще кілька місяців тому пояснювали, що після реформи районна рада не буде впливати на долі їхніх громад, а її повноваження та ресурси передаються на так званий базовий рівень (сільську, селищну та міську ради).

Плутанина щодо повноважень, безумовно, буде. Адже, ніхто досі не визначив чіткої межі в повноваженях районних рад та звідки вони наповнюватимуть свій місцевий бюджет. І складається дуже дивна ситуація, коли районні ради ми обираємо 25 жовтня, але нащо ставати її депутатом – невідомо. Така собі лотерея, в яку грають всі примусово, бо районні ради тепер стосуються кожного. І якщо відверто, то чітке і виключне визначення районних рад – це питання на роки. Бо, якщо ставити перед собою завдання визначити для них якусь компетенцію, то обов’язково щось знайдеться. Інша справа, що в такому разі кожна знайдена компетенція це – експеримент. Його результати будуть відомі з часом, і шанси 50 на 50. Моя особиста думка: варто було всі ці зусилля потратити на те, щоб районних рад в 2021 не залишилось. В контексті реформи це було б абсолютно прийнятно. Оскільки нема ніякої унікальної компетенції за ними, кожна може бути реалізована на рівні обласної чи сільської/селищної/міської ради. Тут оптимізація ресурсів і чітке розмежування повноважень. А ми, натомість, зробили ще один орган влади, якому ми ще не придумали чітких завдань, однак, вже точно розуміємо, що він потребуватиме фінансування на інституційну діяльність. І ліквідувати його в наступні роки буде завданням значно складнішим.

– Існує думка, що нове виборче законодавство по факту руйнує ідею децентралізації. Наскільки сильний впив матимуть теперішні вибори на процес децентралізації? І який: позитивний чи негативний?


– Виборчий кодекс України в тому вигляді, якого він набув з липня 2020 року, це справді неочікувано і не зовсім про децентралізацію. Коли реформа починалась, ставилось завдання наблизити послуги до людей, чітко розмежувати повноваження між органами влади, підвищити відповідальність влади та вплив людей на неї. Натомість, територіальні громади понад 10 тисяч виборців (таких в Закарпатті 30 з 64) обиратимуть депутатів за списками партій. Наскільки це відкриті списки я зараз не коментуватиму, бо це довго. Зосереджусь на тому кому, за підсумком, депутат боргує за свій мандат. Адже в списки включила його партія.

Крім того, ймовірно, на прохідне місце (все це можна прорахувати, маючи соціологію і карту конкурентів). Відтак, роль виборця зводиться до того, щоб в середині партійного списку конкурувати з іншими кандидатами.

Ще згадаю про інструмент імперативного мандату, який дозволяє партії позбавляти депутатства особу. От ми і отримали ситуацію, в якій партія визначає пріоритетно позицію депутата, а не виборці. А зважаючи на те, що між партіями і виборцями – прірва (відповідно до результатів численної соціології), ми отримуємо дуже небезпечну ситуацію коли в маленькій десятитисячній громаді, де кожен знає кожного, депутат орієнтується на партійне завдання, а не на реальний запит виборців. Звісно, не хочеться узагальнювати, але давайте будемо відвертими: не так багато депутатів реально працювали з виборцями. Культура взаємодії майже відсутня. І тут ми виборчим законодавством збільшуємо цю прірву. Старостів затверджуватиме рада, яка обрана за партійними списками, – це ще одна погана новина. Староста – це посадова особа, яка представляє жителів населених пунктів, що входять в територіальну громаду перед органами місцевого самоврядування. Наприклад, приймаючи рішення щодо земельної ділянки на території села Х, рада звертає увагу на позицію старости, який повинен був її попередньо узгодити з жителями цього села. Так само він відстоює інтереси жителів у виконкомі, перед службовцями місцевого самоврядування і так далі. Так от, старосту обиратимуть не жителі, а голова з депутатами, які можуть бути висуванцями партій. Знову ймовірна прірва з жителями! Зрештою, неправильним є те, що в місцевих громадах понад 10 тисяч виборців, активні та ефективні жителі повинні домовлятись з партіями, щоб стати депутатом. Це обмеження конституційних прав.

У 2015 році більшість кандидатів воліла бути самовисуванцями. Я проводив аналіз депутатських корпусів в Закарпатті, непоодинокі випадки, коли особи будучи партійними – самовисувалась. Адже, якщо відверто, люди, наприклад, у Буштині орієнтуються на конкретні прізвища, а не на партійні бренди. Переконаний, що сотні крутих людей, які мають авторитет серед населення, у підсумку, можуть не стати депутатами. А це колосальна втрата. Реформа дає можливості тим, хто хоче ними користуватись. Інертні партійні ради та голови можуть відкинути її в розвитку на десяток років. Згадайте, що кожен з вас точно може назвати кілька громад, які суттєво змінились за останні кілька років. Тобто, прогрес можливий навіть за одну каденцію. Важливо, щоб в органі місцевого самоврядування були ефективні та вмотивовані люди. З партійною диктатурою я маю великі сумніви щодо перспектив багатьох громад.

Зрештою, подивіться на партії на місцях. Не у всіх є активні діючі осередки на рівні області. У містах та селах й поготів. Тобто, партійна структура – це централізоване явище. А ми даємо йому монопольну можливість наповнювати людьми децентралізовану систему місцевого самоврядування, яку будували останні 5 років. Це не зовсім про децентралізацію. Принаймні, в моєму уявленні.
Великим позитивом назву квотний принцип у списках. Тобто, кожна п’ятірка матиме мінімум 2 представники іншої статі. Це чудова нагода для багатьох активних жінок, які готові ставати депутатами. До слова, в їх ефективності в мене ніколи не було сумнівів. Подивіться на штати виконавчих органів місцевого саморвядування. Там багато жінок. Інколи більше, ніж чоловіків. Тепер усвідомте, на кому насправді тримається діяльність та розвиток місцевих громад. Зараз у жінок є можливість збільшити своє представництво в колегіальних органах. Це гарна новина.

– Скільки ОТГ на Закарпатті вже остаточно створено і де будуть вибори в ОТГ?

– Напевно, це залежить від того хто відповідає на це питання. Мінрегіон та місцеві державні адміністрації, швидше за все, скажуть, що 64: вони розробляли перспективний план, готували з нього постанову Кабміну, яка після затвердження стала основую адміністративно-територіального устрою області. ЦВК скаже що 15, бо саме стільки громад протягом 2015-2019 років провели перші вибори. Мннфін скаже що 7, адже стільки громад отримали прямі міжбюджетні відносини. Мін’юст скаже що 16, тому що стільки рад розпочали чи завершили реорганізацію. Тобто, мінімум їх 7, але не більше 64-х. 25 жовтня вибори будуть в усіх 64 територіальних громадах. З 1 січня 2021 року кожен орган влади сміливо говоритиме про 64. Взагалі, розбиратись у цьому всьому складно, але надзвичайно цікаво. І хто розібрався – той виграв. Як в житті.

– У якій територіальній громаді на Закарпатті передвиборча агітація йде найбільш активно? Попри те, що офіційно виборча кампанія ще не стартувала.


– Безумовно це Ужгород та Мукачево. В силу двотуровості кампанії на міського голову, ймовірні кандидати вже давно на бордах. Зрештою, найбільше соціології сьогодні саме по цих містах оприлюднюється. Різні середовища заміряють свої позиції. Це буде непроста кампанія. Особливо тому, що кандидатам в депутати треба вигравати на округах, де їхні шанси залежать не тільки від порядку розташування, а й від електоральних симпатій. Бо, подолавши 25% виборчої квоти, кандидат просувається на перші місця списку.

Складно не тільки виборцям, а й кандидатам. Надто мало часу їм лишалось для того, щоб зрозуміти головні правила виборчих перегонів. Зміни до Виборчого кодексу прийняті в липні, оприлюднені в серпні. Активна фаза виборчої кампанії – з середини вересня. Тому кожен намагається наздогнати втрачений час, неофіцйно розпочавши свою кампанію.