Мій день, проведений в Ужгородському пологовому: лікарі, пологи, гроші…

Мій день, проведений в Ужгородському пологовому: лікарі, пологи, гроші…

Зізнаюсь, я довго готувалася до написання саме цього матеріалу. Я аналізувала статті і сюжети колег, проводила опитування у соціальних мережах, вивчала напрацювання попередніх років. І усе ж настав той день, коли довелося і на власній шкурі відчути всі «плюси» та «мінуси» перебування в Ужгородському пологовому будинку…

Одразу зазначу, що даний матеріал базується виключно на моєму власному досвіді, я чітко усвідомлюю, що він є повністю суб’єктивним, і в кожної породіллі буде своє власна історія, однак я витримала рівно 30 днів перерви, аби вщухли зайві емоції, і саме зараз, через місяць після 18 червня, хочу поділитися враженнями про дні, проведені в Ужгородському пологовому будинку і з читачами.

 

6 ранку –знайомство з родовою залою…

Приїхала народжувати я о 6 ранку. Незважаючи на досить ранній час мене одразу зустріли у приймальному відділенні. Привітна лікар мене оглянула і констатувала – підіймаємося до родзали і готуємося до пологів. Почувши це, я одразу напружилася, адже жодного разу не була у кімнатах для партнерських пологів, але багато чого наслухалася. Однак зайшовши до кімнати була приємно здивована: чиста палата, нещодавно після ремонту, випрані гардини, чистий комплект білизни на ліжку, шведська стінка і привітний персонал. Перше КТГ і перші перейми…

 

Знайомство з лікарем

Так, саме знайомство. Адже, незважаючи на рекомендації «домовлятися» заздалегідь, ми чітко вирішили народжувати у чергового лікаря. Чи пошкодувала я? Жодної миті! Загалом за період вагітності найбільше мене дістало саме запитання «а з ким домовилася?», і реакція оточення на відповідь «принципово не домовляюся». Мені цікаво, люди, які домовляються і дуже настирливо рекомендують усім це робити, розуміють, що таким чином забивають цвяхи у домовину майбутньої якісної української медицини? А потім ходять і розповідають усім, що без домовленостей нічого не вийде, підриваючи як авторитет лікарів, так і рівень довіри до усього медперсоналу. Вийде, перевірила особисто. Черговий лікар, а це Іван Зейкан, одразу справив приємне враження. Він зайшов до палати відрекомендувався і повідомив, що народжуватимемо ми разом :) Усі 10 годин він контролював процес, допомагав як морально так і фізично. І все щиро, доброзичливо, з упевненістю. Якщо чесно, то на таку поведінку лікаря після усіх пліток, які довелося вислухати – я не очікувала. Готуючись до дня народження дитини, я, як і більшість, натрапляла тільки на негативні відгуки, тому морально налаштувала себе ледь не на війну з персоналом :) А тут таке приємне розчарування! 

 

Ставлення до породіллі

Незважаючи на те, що до цього дня у пологовому я була тільки в якості відвідувача, ставилися до нас дуже привітно. За три доби нашого перебування у стінах медичного закладу не виникало жодної конфліктної ситуації, жодної. Цілком можливо, що нам пощастило, і ми не потрапили під гарячу руку. І я зовсім не думаю і не тішу себе ілюзіями, що хтось міг мене упізнати, і контролювати пориви емоцій :) Дитячі медичні сестрички і лікарі приходили до дитини, проводили необхідні процедури, давали змістовні поради, що і як робити.  Щодня мене оглядав черговий лікар, тільки переконавшись, що з нами усе добре, нас виписали.

 

Про БЦЖ й інші медикаменти

Нам пощастило, адже ми народилися саме у ті дні, коло до пологового привезли польську вакцину, тому отримали ми її у перші дні життя і цілком безкоштовно. Власне за жоден з використаних медикаментів у нас не просили грошей. Єдине, ми купили наперед рекомендовані заздалегідь ліки, усе інше – державне. Виняток, деякі рекомендовані препарати, які знадобилися для особистих потреб уже після пологів і кілька дрібниць.

 

Про хабарі в пологовому

Ця тема дуже обсмоктана з усіх боків упродовж останніх 15 років мінімум. Про «таксу» 300-500-800 доларів не чули тільки ліниві, як і про те, що без грошей в пологовому не народиш. А, так, ще кожен медпрацівник тільки те й робить, що зазирає до твого гаманця. Тут я морально готова до закидування камінням, але мушу зазначити: ЖОДНОЇ неправомірної винагороди у мене ніхто не просив. За три доби не було жодного натяку на гроші, єдине – офіційно платна індивідуальна палата. Можливо нам пощастило, і повторюсь, що це виключно суб’єктивний матеріал, але на власному досвіді я переконалася – спокійно народити в Ужгородському пологовому будинку без домовленостей і грошей більш, як реально. Головне – вірити в Бога, слухати лікаря й акушера і готуватися. Тільки зараз усвідомлюю, що краще б час, витрачений на аналіз інформації про пологовий, я витратила на підготовку до правильних пологів :)

 

Після пологів…

А після пологів нас перевели до палати. До світлої індивідуальної палати, чистої, відремонтованої, з окремою душовою і туалетом. Так, тут нема кондиціонера, телевізора, а холодильник спільний, але наявних зручностей мені виявилося більш, як достатньо. Дуже потішило те, що вхід до палат тільки по перепусткам, тобто у коридорах тихо, не має снування натовпу відвідувачів. І безмежно потішив Wi-Fi у палатах, який дозволив мені, інформаційно залежній, бути он-лайн.

 

P.S.: чому я вирішила написати цей матеріал? Бо вважаю несправедливими усі негативні закиди, які відрами виливають на наш пологовий, на те місце, де щодня з’являються на світ юні ужгородці, закарпатці і українці. Чому так? Бо у нас прийнято ділитися переважно негативним досвідом, натомість про позитивний воліють змовчати. Сподіваюся, мій цілком суб’єктивний матеріал комусь таки допоможе визначитися. Натомість я дуже хочу подякувати усім працівникам Ужгородського пологового будинку, шкода, що я не запам’ятала більшості імен тих, з ким довелося зіткнутися особисто. Найбільше дякую хочеться сказати нашому лікарю Івану Зейкану і його чарівній жартівливій помічниці, дякую, що попри негаразди в нашій країні, ви знаходитеся на своєму місці! Будемо разом вірити у те, що зовсім скоро завдяки таким професіоналам наша медицина стане світовим прикладом для наслідування!                                    

 

P.P.S: І ще я дуже хочу подякувати своєму чоловікові, який був зі мною усі ці 10 годин + 9 місяців. Певно без твоєї підтримки я б і досі ходила вагітною :)

 

Вікторія Жуйко-Сабо, спеціально для Zaholovok.com.ua з Ужгородського пологового будинку       

Loading...
Зображення користувача Гість.

Я народжувала в нашому роддомі 3 місяці назад. Враження мене не покидають і досі. Є медсестри, які з трепетом відносяться до кожної дитини, а є такі, що чекають тільки "вдячності". Щодо лікарів, то їм потрібно уважніше обстежувати діток після пологів і звертати увагу на всі скарги мамочок. Через їхню неуважність моя дитинка загинула, бо вони на узд не побачили вроджену ваду серця не сумісну з життям. МАМОЧКИ, вимагайте ретельного огляду діток і тільки у вашій присутності (по можливості)! Від цього залежать життя ваших кровинок!

Зображення користувача Гість.

І в мене через узістку яка не бачила проблему загинула дитинка при схватках

Зображення користувача Гість.

не знаю як там усе було . але у моии сусидки попросили 500 долларив! наперед все сказали! вот так!

Зображення користувача Марія .

Я теж народжувала в цьому пологовому будинку уже 2 рази.Перший раз 2006 рік,другий раз 2013 рік.Обидва рази тільки позитивні відгуки.Перший раз післяпологів знаходилася в загальній палаті,а другий раз в індивідуальній.Було все дуже гарно,ніхто без стуку в палату не заходив.Кожного дня крім мого лікаря заходив зав.відділення спитати чи все добре,чи шось потрібно.Тільки позитивні відгуки.

Зображення користувача Ольга.

Браво, овації! Ми живемо в заможній не курумпованій державі. Дивно, чому ж ми ще досі не в Європі?

Зображення користувача Рія.

Наче по замовленню я вчора народила і сьогодні натрапила на вашу статтю. Ми повністю з усім згідні, хоча ми домовлялись. Персонал та умови дивують. Все на вищому рівні. Без порад та команд лікаря та акушера (яка виявилась моєю однофамілицею) було б на багато важче. Дякую за гарну статтю:)

Зображення користувача Юля.

Пощастило))) Коли я народжувала (років 5 назад), також не домовлялися, не платили. Я попала до хорошого лікаря і все було ок.
а після родів до мене прийшла медсестра і почала розказувати, як мій чоловік недобре повівся, бо не заплатив медсестрам... і треба би заплатити скільки можемо... )))
так нічого і не платили, але неприємна розмова запам`яталась...

Зображення користувача Таня.

не знаю як зараз але три роки тому, весь позитив перебили ранішні прибирання і грюкіт саніторок в палаті.......це було просто пи***ц після п"ятої ранку - починається - бух дверима - спочатку виніс мусору, потім - прибирання - як десь на базарі - бух, руп, бух-бух... блін... молишся щоб швидше пішла... і відсутність у палаті настільної лампи, чи нічного світла біля ліжка, приходилось включений телевізор всю ніч тримати....

Зображення користувача катерина.

Погоджуюсь,
Враження про пологи і лікарів в мене теж були позитивні, але післяродова палата - просто жах! По перше - дуже і дуже жарко в самій палаті. По друге - туди заходили всі кому не лінь, починаючи з 6-ти ранку. А ще була одна медсестра, яка брала в мене гроші за вітамін К і за якусь довідку і в обох випадках не повертала здачу і з суми - гроші незначні, але враження псує сильно.

Зображення користувача Марія.

Про Івана Зейкана чула багато позитивного і знаю, що так воно і є. Мій онук народився 2,5 років тому і спогади про пологовий будинок лише позитивні. Щира подяка Лікарям.

Зображення користувача Мар"яна.

Внучку 3 місяці і у нас аналогічно самі приємні враження від Ужгородського пологового будинку. Я там народжувала 15 років назад - все помінялось кардинально. Правда, ні одного бескоштовного медикаменту ми не отримали - за всім прийшлося бігати в аптеку, де ціни на порядок вище, ніж в центрі

Додати новий коментар

Вміст цього поля є приватним і не буде показаний.
CAPTCHA
Питання для відсіювання автоматичного коментування.
Введіть відповідь на питання
Loading...