Навчити, щоб рятувати тих, хо поруч

Нещодавно команда фахівців майже тиждень проводила тренінги з тактичної медицини для цивільних, військових, правоохоронців, медиків та рятувальників на Закарпатті. Досвідчених тренерів національного рівня запросило керівництво госпіталю «Превеншн», щоб охопити якнайбільше не тільки вузькопрофільних фахівців, але й цивільних. За кілька днів в Ужгороді, Мукачеві, Берегові, кількагодинні тренінги пройшло близько 300 учасників.  У перспективі в Ужгороді планують відкрити навчальний центр, який буде «максимально ефективно готувати людей до умов, коли вони можуть надати допомогу». Ми зустрілися з тренерами та дізналися, наскільки важливо і чи складно опанувати навички домедичної допомоги.

Ігор займається питаннями тактичної медицини кілька років. «З 2016-го я почав цілеспрямовано проходити курси,  носити з собою необхідні засоби і мені, як кажуть щастило, надавати допомогу у різних умовах, - розповідає чоловік. - На жаль, у нашому суспільстві, хоча йде війна, люди або непідготовані, або мають якісь старі знання, неправильні переконання стосовно першої допомоги. Наприклад,  якщо намастити опік олією, це не тільки не допомагає, а завдає дуже великої шкоди. Кожен з нас, вважаю, повинен вміти надати допомогу в цій дорогоцінні 15 хвилин з моменту, коли щось відбулося, до моменту, коли приїхала швидка допомога. Існує словосполучення «активний свідок» - це той, хто завжди перший на місці події, хто може надати допомогу, доки не приїдуть професіонали. Я впевнений, що в Ужгороді буде відкритий тренувальний імітаційний центр, який буде повноцінно готувати не тільки таких «активних свідків» як ми, а й професійних парамедиків, військових медиків.  Є навчальні центри, але тільки для військових, туди неможливо (через завантаженість) потрапити не тільки цивільним особам, а навіть представникам ДСНС чи поліції.  Це об'єктивно, зараз така ситуація, що вони не справляються з іншими, працюють тільки  з військовими».

Особливої підготовки мати для проходження тренінгів, кажуть тренери, не потрібно. Є декілька рівнів підготовки, якщо цивільна особа хоче пройти навчання, необхідним буде базовий рівень, якщо це лікар, то він матиме окремий курс з отримання навичок в екстремальних умовах.

Владислава Швайко, бойова медикиня, має досвід з тактичної  медицини з початку війни. Вузька спеціалізація Владислави – керування розвідувальними дронами.  «Наприклад, в американській армії це достатньо розповсюджено, що один боєць має декілька спеціалізацій. Він може бути і медиком, і водієм, і оператором БПЛА одночасно, тобто взаємозамінність має бути максимальною і я бачу, що у нас саме до цього йде», - розповідає Владислава.

- Чого вчите під час цих тренінгів?

- Це залежить від того, кого ми навчаємо. Якщо це військові, у нас один протокол, якщо цивільні –інший. Але протоколи відрізняються лише певними нюансами, які не стосуються самої домедичної допомоги. У першу чергу ми доносимо до людей те, що найважливішим завданням є зупинити кровотечу. І навчаємо, як це зробити для самого себе, врятувати своє життя і надати допомогу тому, хто її потребує поруч.  Не знаю, чи є якась статистика по Україні, але знаю, що в Америці, після того, як 52% населення пройшло такі курси першої домедичної допомоги, смертність знизилась на 80%. Бо це стосується не тільки ситуацій на війні, але будь-яких ситуацій.  Хоча в Україні і без досліджень можна сказати впевнено, що набагато більше підготованих людей, ніж на початку війни.

- Скільки часу треба цивільній людині, щоб опанувати перші навички допомоги?

- Найлементарніші можна опанувати за 4 години. Це не так складно. Якщо рівень вищий,  людина без медичної освіти проходиться курс за 5 днів.  Якщо з медичною освітою (у неї більше повноважень), то два тижні.  

У Києві є декілька організацій, які проводять тренінги з кваліфікованими інструкторами. До них не встигають люди записатися, групи швидко набираються.  Зрозуміло це може бути необхідно, але йдеться не тільки про війну. Ті знання, які ми даємо, вони цілком  придатні за мирних умов, це і ДТП, і землетруси тощо.  Навіть в домашніх умовах людина може чимось поранитись.  Ми даємо розуміння для людей, як це працює, як їм в таких умовах діяти.  А вже задача людини, коли вона потрапляє в екстремальні умови, застосувати ці знання. Вони не є вузькопрофільними.  

Гіпотетично, що має людина мати при собі крім інформації?

Ігор:

- Може не бути нічого, потрібно використати підручні матеріали.  Наприклад, якщо кровотеча, перш за все ми затискаємо рану і дзвонимо у швидку. Навіть, якщо людина не дихає, але має критичну кровотечу, головне зупинити кровотечу.  

У мене була історія, коли я допоміг в переході метро між Хрещатиком та Майданом Незалежності. Я просто йшов зранку на роботу. В результаті зробив постраждалому повний цикл легеневої реанімації. У будь-яку мить таке може статися.  

Валентина:

Можливо це через те, що ми цим займаємося, дійсно постійно біля нас щось трапляється такого плану.  Теж їхала на недавно в потязі та у людини сталась гіпоглікемічна кома, і на диво люди швидко спрацювали. Мені лишалося просто дивитися і корегувати дрібниці, вони робили все правильно. Тобто було видно, що люди вже теж розуміються, а зазвичай шукають лікаря.

Разом з українцями проводить тренінги сертифікований цивільний парамедик Томаш Земан. Каже, приїхав допомагати колегам з України на місяць, після цього працюватиме на стабілізаційному пункті на сході.   

На тренінги планують ще залучати інших іноземних інструкторів. «До нас приїжджали з Америки, які брали участь ще у в'єтнамській війні, в Іраку.  До речі участь саме таких інструкторів закордонних, це теж досить мотивуюче. Ти бачиш, що люди з іншого боку планети приїздять сюди за свої кошти для того, щоб навчити як рятувати життя.  Кажуть, що вважають це за потрібне. І дуже мотивує, коли працюєш, наприклад, з аудиторією спочатку вони сковані, тебе сприймають не зовсім позитивно і через 5-6 годин тренінгу підходять і дякують. Ти це робиш, даючи знання, які можуть знадобитися. Хоча я завжди кажу, нехай вам ці знання ніколи не знадобляться в житті, але якщо знадобляться, то ви знаєте, що робити, - коментує Ігор.