Іван Хланта - натхненний майстер слова

Немає нічого могутнішого від слова…

Слово, як праща Давида, поражає злих

і розрушає фортеці. Це невидима зброя.

Без неї світ належав би грубій силі.

А.Франс

На кого не діє слово, на того не діє і палиця.

Сократ

Про могутню силу, відчутний вплив на розум і почуття людини натхненно-одухотвореного слова відомими мислителями планети висловлено чимало гарних та влучних думок, які підтверджують версію про те, що на тлі добра і зла завжди стояло слово. Воно може возвеличити, ощасливити, принести насолоду, радість і може занапастити, знедолити, гнітити, морально принизити… Згадаймо бодай безсмертний вислів Великого Кобзаря:

Возвеличу

Малих отих рабів німих!

Я на сторожі коло їх

Поставлю слово.

Саме ось така непохитна віра у могутність слова від народження і до нині надихає на багаторічну, натхненну та плідну творчу працю відомого літературознавця, фольклориста, бібліографа, публіциста, журналіста і краєзнавця, уродженця села Копашново на Хустщині, кандидата філологічних наук, заслуженого діяча мистецтв України, провідного методиста Обласного організаційно-методичного центру культури Івана Васильовича Хланту. І тут слід зауважити, що більшість читачів знає про І.Хланту перш за все як про пристрасного любителя та збирача рідкісних і безцінних перлин фольклору, пісенного слова народу, а також того духовного скарбу, завдяки якому перед читачем оживають герої прадавніх легенд, казок, повір’їв та інших фольклорних творінь наших предків. Та тільки зрідка, час від часу до читача потрапляли окремі авторські поетичні чи пісенно-поетичні твори І.Хланти. І ось – перед нами щойно обнародувана видавництвом «Патент» унікальна збірка покладених на музику поезій І.Хланти під символічною назвою «Карпатський діамант». Книжка видана за участі поважного складу рецензентів – докторів філологічних наук В.Марка, М.Дмитренка, композитора В.Гайдука та з ґрунтовною аналітичною передмовою доктора філологічних наук, професора, академіка, заслуженого діяча науки і техніки України, лауреата міжнародних і всеукраїнських премій у галузі літератури, науки і культури Володимира Качкана.

Гадаю, допитливий читач не може не замислитися над справді символічною назвою видання – «Карпатський діамант». Та розгадка хоча й прихована, але назва насправді надзвичайно вдала і чітко та зрозуміло висловлена у вірші поета Юрія Шипа «Хлантова скарбниця»:

Для Івана Хланти

Сяють веселково,

Наче діаманти,

Співанка і слово:

Спокою не має

В селах Верховини —

День і ніч шукає

Золоті перлини.

Хлантовий діамант – це материнська мова, пісня, рідне слово, котре, за висловлюванням В.Качкана, виривається зі «стривоженого серця» автора та здатне схвилювати чутливі серця читачів. Материнським словом-діамантом він захоплено розповідає про незабутнє дитинство, із замилуванням насолоджується красою навколишньої природи, висловлює свою палку любов до родини. І в той же час стривожено та з явною ненавистю таврує ворогів України, до цих пір не подолану тиранію, її підступні зловорожі вчинки в період розквіту цивілізації. Мерзке зло, нахабну кривду, зухвалу підлість, на думку автора, може здолати тільки наша незгасна любов до отчого краю, в нашому випадку до рідного Копашнова, до своєї Вітчизни, а ця нездоланна синівська любов повинна матеріалізуватись у щоденній та натхненній праці на благо народу, суспільства. Тож закономірно авторським епіграфом до збірки «Карпатський діамант» стала поетична строфа:

Я буду повсюди за правду стояти

І чесно, і вперто трудитись завжди,

Щоб рідній Вітчизні всі сили віддати –

Знання свої, вміння і скромні труди.

Викарбуване тут авторське зізнання абсолютно не виглядає голослівним. Ні – це знов-таки чесна сповідь його «стривоженого серця» перед своїм народом та Вітчизною, яким він самовіддано вірою і правдою служить. Адже для нас не є таємницею його і надпотужна праця фольклориста, завдяки якій ним записано, видано та збережено для майбутніх поколінь сотні тисяч народних пісень, легенд, казок, опрацьовано та обнародувано велику кількість статей із літературознавства і фольклористики, бібліографічних покажчиків, розвідок, нарисів життя і творчості письменників Закарпаття, монографій на різні теми, створено унікальний народний літературно-мистецький музей у рідному Копашнові… Для виконання ось такого неосяжного обсягу творчої праці комусь не вистачило б і трьох людських життів.

Щодо захоплення красою поетичного слова, то, як повідомив автор вступної статті В.Качкан, воно у І.Хланти зародилося ще в далекому дитинстві, а потім збагачувалося та визрівало в Хустському літературному об’єднанні під впливом таких знаних володарів слова, як Олександр Маркуш, Юрій Керекеш, Микола Рішко та інших. Тож у збірці опубліковані окремі його пісні 40–50-річної давності. З часом його поетичний хист формувався під впливом кращих перлин поезії Т.Шевченка, І.Франка, Лесі Українки, М.Рильського, П.Тичини, В.Сосюри, А.Малишка, багато віршів яких він ще юнаком з насолодою декламував напам’ять.

Пісенна збірка І.Хланти «Карпатський діамант» складається з двох основних розділів: перший – «Співають струни у душі моїй», у якому представлено його авторські поетичні пісні, другий – «У зорянім вінку», який знайомить читача з пісенними творами інших авторів Закарпаття. Гадаю, що особливу зацікавленість для читача становить перший розділ, більшість творів якого публікується вперше. Тож неабиякий інтерес викликають поетично-пісенні проби дитячих і юнацьких років, коли «бадьорі хлопчики до школи уранці вулицями йдуть» і вони ж, впевнений юний автор, «…будуть в нашім ріднім краю творцями світлого життя».

На поетичну творчість І.Хланти, як уже згадувалося, мала неабиякий вплив багатюща літературна скарбниця відомих українських класиків. Та попри це не останню роль у формуванні його поетичних обдарувань відіграла живописна казково-мальовнича верховинська краса, споглядання якої не може залишити байдужою таку вразливу і чутливу особистість, як І.Хланта. Вірші автора, присвячені поетизації шуму гірських потоків, вогнистого сяйва сонячних променів, співу пташенят, що «із теплих країв прилетіли», – яскраве підтвердження природного поетичного таланту, особливо помітного у віршах «Сіяє сонечко навколо», «Де росте пахуча м’ята», «Іде весна широким кроком», «Пожовтіло листя», «Знову йду я до калини» та інших.

За мальовничими обріями рідного краю перед поетом постають широкі простори Вітчизни, яка для нього є найкращою з усіх земних красот. Його синівська сповідь перед Україною – найсвятіша молитва, що йде з глибини гарячого серця:

Моя Україна найкраща, єдина,

Вона моя радість і честь, і хвала,

Взяла в своє лоно, як вірного сина,

І силу могутню до праці дала.

З темою рідного краю, Вітчизни органічно пов’язані поетичні твори, присвячені оспівуванню «найдорожчого в житті» дару Божого, «вічного скарбу» – рідної мови, за котру століттями точиться битва проти чорних диявольських сил, які всіляко принижують, топчуть її нев’янучу красу («О, мово вкраїнська», «Рідна мова – дар це Божий»)…

Таку ж священну шану воздає поет рідній пісні, якій у збірці присвячено чи не найбільше яскравих поетичних рядків. Адже все творче життя І.Хланти – з невмирущою народною піснею, у якій він бачить «дух народу», «пам’ять незнищенну», надійний «оберіг народу», «і красу, і гордість України» («Наша пісня», «Рідна пісне велична», «До джерел народних», «Часто думка непокоїть…»). Справжньою та хвилюючою клятвою звучать слова на вірність цій найкращій, на думку автора, духовній скарбниці:

Пронесу я тебе як коштовну перлину

Крізь життєві завії і грози, й громи,

Я для тебе віддам ще й останню хвилину,

Лише всіх нас у щирі обійми прийми.

З такою ж поетичною ніжністю висловив поет-пісняр свою любов до милої родини – дружини Марії, дітей та онуків, котрим також заповідає всією душею любити Україну і «…мову її, чарівну солов’їну». Об’єктом нескінченного замилування виступає і його родинна колиска – живописне Копашново, отчий рідний край, кожне повернення до якого додає життєдайних сил, натхнення («До Копашнова, отчого краю», «Є немало сіл на світі», «В Копашнові є присілок Поляна»).

Та в палкому поетичному слові автора присутні не лише ніжність, лагідність, сердечність, любов і щира шана, але й нищівна ненависть, зокрема, до підступних ворогів, котрі зазіхають нині на незалежність нашої Вітчизни, на знищення нашої свободи, материнської мови, одвічних духовних скарбів українського народу («Любий друже! Україна в скруті», «Рать московська щохвилини бреше», «Донеччани наші милі», «Україна, рідна ненька», «Це не віче і не збори» та ін.). Поетова душа страждає від усвідомлення того прикрого факту, що за всю багаторічну історію Україна «чашу горя за свободу уже випила до дна», та водночас радіє, що в лиху і скрутну хвилину встає з колін та одностайно боронить свою гідність, честь і волю:

Як ударив величаво

Всемогутній Божий дзвін –

Ти піднятися зуміла

Із поранених колін.

Поезії І.Хланти поклали на музику композитори М.Попенко, В.Кобаль, А.Червеняк, В.Сторонський. Допитливі та зацікавлені керівники художніх колективів, любителі вокально-хорового мистецтва знайдуть у збірці нові пісенні твори для учнівського хору та вокального ансамблю, чоловічого хору, чоловічого вокального квартету, мішаного хору, жіночого вокального ансамблю, сольного виконання.

Гадаю, наших композиторів у поезії І.Хланти приваблюють і висловлені в них глибокі патріотичні думки, і підкреслено-виразна громадянська позиція автора, а також яскрава образність сюжетної канви творів. Вони рясніють барвистими епітетами, метафорами та метафоричними фразами на зразок «квітки всміхаються в саду», «іде весна», «весна крокує», «весна …співає дзвінко з краю в край», «білі хмари купаються в небі», «сині гори… підпирають ясні небеса», «вся природа спить солодким сном»…

Певну художню вартість становлять і твори другого розділу збірки, де представлено пісні закарпатських композиторів на слова В.Густі, М.Ряшка, В.Вовчка, С.Малильо, М.Меденці, М.Фегер, М.Паулик, Г.Кубова, М.Гумен-Біланич, І.Гармасій, В.Шкробинця, П.Романюка, П.Куртанича, Ю.Шипа, В.Кобаля, С.Сороки, О.Тимофієвої та інших поетів.

Неабияку цінність становлять і опубліковані тут численні висловлювання відомих літературознавців, письменників, журналістів про фольклористичні, літературознавчі, бібліографічні та мистецтвознавчі праці І.Хланти.

Збірка ілюстрована багатьма цікавими світлинами з домашнього фото-архіву автора.

Насамкінець слід підкреслити, що І.Хланта порадував читача ще одним яскравим ужинком своєї багатогранної та багатожанрової творчості, яка знов і знов засвідчила безмежність та неосяжність його духовних інтересів, глибину таланту, виразну чіткість громадянської позиції, синівську відданість нашій Срібній Землі, неньці Україні.

ВАСИЛЬ ГАБОРЕЦЬ,

заслужений працівник культури України