ІІІ з’їзд адвокатів України, який розпочався 20 листопада в Мукачевому, повис у повітрі. Невизначеність дати його завершення, проблеми з місцем проведення, реєстрація учасників «на колесах», недопущення чи неучасть столичної делегації, голод та холод в аграрному коледжі…
Чому так вийшло, хто винен і чого очікувати найближчим часом? Ці запитання на фоні доволі скромних проміжних підсумків роботи жваво обговорювались учасниками з’їзду в соціальних мережах, -пише Петро Левинський.
Добре, але неможливо
Отже, обіцянки забезпечити належні умови для роботи та уникнути присмаку скандальності, які щедро роздавалися напередодні заходу окремими представниками сторони, що приймала дорогих гостей з усієї країни, навряд чи можна назвати виконаними.
Згідно з оголошенням, розміщеним напередодні заходу в газеті «Урядовий кур’єр», на з’їзді мали заслухати доповіді голови РАУ та НААУ, голів ВКДКА та ВРКА, призначити представника адвокатської спільноти до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, розглянути питання «щодо призначення членів Вищої ради юстиції», внести зміни до положення про Вищу ревізійну комісію адвокатури та її складу, а також обговорити обов’язкове на таких заходах «Різне».
Голова комітету з питань адвокатської етики при НААУ Андрій Циганков (який був присутнім на з’їзді як простий гість, за його ж виразом у
Фейсбуку), видно, маючи «інсайд», розкрив предмет «Різного», назвавши також питання часткового переобрання керівництва НААУ, внесення змін до Правил адвокатської етики, діяльності й персонального складу Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, невиконання головою Ради адвокатів м.Києва рішень Ради адвокатів.
Чи можливо було досягти таких цілей за первинно заплановані 2 дні роботи — питання риторичне. У цілому ж делегати довго запрягали, але швидко доїхали: затвердити порядок денний та регламент роботи і, власне, розпочати розгляд питань, заради яких усі зібралися, вдалося лише під вечір.
У сухому залишку одноденної роботи (21 листопада адвокати вже не працювали) — обрання представника та перезатвердження рішень попереднього з’їзду щодо ВРКА. Оголошені звернення від імені з’їзду та виступи
очільників як значні здобутки можна не враховувати. Втім, навіть ці результати потенційно можуть бути поставлені під сумнів. Але про це трохи згодом.
О, Бельдяжки! Тут і заночуємо
Чому саме в Мукачевому? Цим питанням напередодні з’їзду переймався не хто інший, як Віктор Балога: «Щиро здивований таким вибором міста. Бо, по-перше, це не раціонально з точки зору логістики, а по-друге, Мукачеве ніколи не славилося підготовкою юридичних кадрів, — сказав він. — Мені б не хотілося, щоб Закарпаття стало майданчиком для чиїхось розборок. Тому прошу організаторів цього заходу, НААУ, хто б за нею не стояв, перенести свій з’їзд в інше місце».
«Це навіть не прохання, а дружня порада, бо сміттєвих баків у Мукачевому вистачає», — натякнув В.Балога. І в день приїзду виявилося, що з власником приміщення (яке в рекламі
називають ідеальним місцем для особливих подій), де мав би відбуватися дводенний захід, чи то не було укладено угоди, чи то вона вже була розірвана… Так чи інакше, але на вулиці біля входу «тітушкувалися» охоронці, організатори з’їзду влаштували реєстрацію делегатів просто неба й шукали альтернативне місце, в яке згодом делегати з’їзду й переїхали. Ним виявився Мукачівський аграрний коледж.
«Простий гість» пояснив вибір місця проведення заходу міркуваннями безпеки: «У НААУ й адвокатів, які прибули на з’їзд, була стратегія — проведення заходу в місці, де ризик виникнення заворушень і силового протистояння мінімізований; тактика на вирішення питань порядку денного…».
Своє ставлення до вибору місця проведення з’їзду та його організації висловив (щоправда, в іронічному стилі) голова Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Валентин
Загарія, який, до речі, так і не зміг виступити зі звітом про результати роботи цього органу: «Після успіху III з’їзду адвокатів, прекрасно організованого й чудово проведеного НААУ на базі аграрного коледжу в Мукачевому, а також ураховуючи неймовірну тягу РАУ краще дізнатися про географію України, відвідавши разом з делегатами з’їзду всі найвіддаленіші куточки рідного краю, виходжу з пропозицією продовжити III з’їзд в одному з ПТУ Цюрупинська».
Він також коротко виклав свої «побажання» у зв’язку з організацією 2-ї частини заходу: «Щоб хоч якось вийти на рівень з’їзду в Мукачевому в частині прекрасно організованої реєстрації делегатів у комфортабельних автобусах, які стоять на узбіччі дороги при в’їзді в Мукачеве, пропоную розбити наметовий табір реєстраційної групи десь неподалік — у полях однієї з агроферм Цюрупинська (аграрна тема вже стала близькою адвокатам) або позичити
шатро в одного з місцевих шапіто, що, до речі, привнесе елемент приємної новизни в традиції проведення з’їздів адвокатів».
Утім, жарти не припали до вподоби господарям свята. Член ради адвокатів Закарпатської області Василь Райко звернув увагу на те, що поки не було жодного з’їзду в столиці. «Чи не тому, що при проведенні з’їзду в м.Києві буде ще більший бардак, ніж у регіонах, і з’їзд буде зірвано?» — зробив він припущення й переклав відповідальність на очільників: — Керівники вищих органів адвокатського самоврядування (в тому числі й ВКДКА) поки що не можуть повністю об’єднати адвокатуру… Відповідальність за ситуацію в адвокатурі в однаковій мірі несуть усі обрані керівники адвокатури, голова РАУ, НААУ, її заступники та голова ВКДКА». Останній, за словами В.Райка, як голова «карального органу» зі своєю командою, має всі механізми впливу на адвокатів та регіональних керівників, які дестабілізують
роботу адвокатури, але їх не використовують. Щоправда, про які саме механізми впливу йдеться, представник ради адвокатів так і не зміг пояснити.
«Вона тебе несправедливо образила — ти справедливо образився й поїхав. Нормально!»
Як і очікувалося, конфлікт, що триває між головою НААУ, РАУ Лідією Ізовітовою та головою Ради адвокатів м.Києва Інною Рафальскою, виявився вже на початку з’їзду. Нагадаємо: з одного боку, були звинувачення в небажанні НААУ звітувати про видатки, а з другого — у зловживанні щорічними внесками адвокатів, частина з яких мала бути перерахована радою адвокатів регіону на потреби центральних органів адвокатського самоврядування. Київські захисники то «щезали» з Єдиного реєстру адвокатів України, то знову «з’являлися» там (докладніше про це —
у статті «Бачиш адвоката?.. І я не бачу. А він є!», №45—46), через що на з’їзді виникли прогнозовані розбіжності в питанні кількості представників.
Рішенням РАУ №134 квота представництва делегатів на ІІІ з’їзді адвокатів була визначена формулою «один делегат від ста адвокатів», відомості про яких включені до ЄРАУ. Оскільки, за офіційною інформацією РАУ, кількість діючих у Києві адвокатів становила 3341 особу, то розрахована квота — 34 делегати.
Саме таку позицію в коментарі телеканалу «112 Україна» згодом озвучила Л.Ізовітова, заперечивши при цьому наявність конфлікту. «Делегати з м.Києва прибули в кількості, вдвічі більшій, ніж установлено за квотою, і відмовилися реєструватися взагалі, — пояснила вона. — І жоден з них не підійшов для того, щоб поставити свій підпис у реєстраційному листі й подати документи».
Однак у київської делегації були свої розрахунки. 7 листопада Окружний адміністративний суд м.Києва визнав протиправними та скасував положення рішень РАУ, на підставі яких з ЄРАУ виключали відомості щодо адвокатів через несплату (неперахування) внесків. А таких, за поширюваною інформацією, було ледь не чверть від загальної кількості всіх захисників. Це означає, що первинне число, з якого обчислювалася кількість делегатів, не можна вважати коректним.
Тож чим мала керуватися місцева конференція адвокатів, обираючи певну кількість делегатів, якщо наявні в ЄРАУ дані, враховуючи судове рішення, фактично не відображають реальної кількості адвокатів, що мають право брати участь у роботі органів самоврядування?
В Інтернеті можна знайти відео, на якому І.Рафальська, сперечаючись із Л.Ізовітовою, говорить про наявність паперових копій реєстру,
за якими, очевидно, і випливала та кількість обраних делегатів.
У кінцевому підсумку столична делегація, що приїхала до Мукачевого (60 основних плюс 20 запасних), не брала участі в заході, що може бути одним з аргументів для оскарження в суді законності проведення з’їзду.
Мрії взагалі не здійснюються. У кращому випадку ти просто досягаєш мети
Намір виконати вимоги нового закону «Про прокуратуру» щодо призначення члена кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів (який таки був реалізований з’їздом) має шанси погрузнути в судових чварах так само, як обрання попереднім з’їздом 26—27 квітня 2014 року трьох представників до Вищої ради юстиції. Судовий процес, який розпочався невдовзі після закінчення весняного зібрання, поставив під сумнів результати голосувань за членів ВРЮ й фактично вже заблокував роботу
судового конституційного органу. До речі, цю проблему також мали вивчити на з’їзді, втім, адвокат Павло Гречковський, якого тоді обрали членом ВРЮ, запропонував перенести розгляд питання до ухвалення Вищим адміністративним судом остаточного рішення у справі. У зв’язку із цим у роботі з’їзду й була оголошена перерва.
Проте представник адвокатури в прокурорській комісії був обраний. За кандидатуру Анатолія Коваленка проголосував 131 делегат із 199, які одержали мандати. Хтось із адвокатів порахував загальну кількість голосів, відданих за всіх кандидатів, і виявив, що загалом «за» було 247. Виходить, окремі юристи голосували за двох і більше претендентів одночасно.
Про порушення процедури обрання ще до з’їзду попереджала відкритим листом І.Рафальська. Вона звертала увагу Ради адвокатів на спеціальний порядок призначення членів КДКП, який мав бути застосований за аналогією з
обранням члена з’їздом вищих юридичних навчальних закладів (ч.5 ст.75 закону «Про прокуратуру»), а саме — кандидати визначаються за пропозицією делегатів з’їзду таємним голосуванням більшістю голосів присутніх на засіданні делегатів і включаються до бюлетеня для таємного голосування.
Процедуру таємного голосування за включення кандидатів до бюлетеня для таємного голосування рада не встановила, і з’їзд адвокатів обрав А.Коваленка відкритим голосуванням. Отже, як зауважив адвокат Микола Єременко, «по суті, заблоковано діяльність ВРЮ, а тепер ще й легітимність дисциплінарної комісії прокуратури під питанням». Після цього він зробив висновок: «Ось вам і юридично-процесуальна диверсія під реформуванням судової системи та прокуратури».
Грінки не можуть коштувати $8, а крутони — можуть
У питанні, що турбувало багатьох адвокатів, — в яку саме ціну має обходитися якісне самоврядування — пообіцяла розібратися голова ВРКА Ольга Дмитрієва. У своїх коментарях вона зосередилася на позитивних враженнях від з’їзду й подякувала делегатам, які «до кінця дня просидівши голодними в холодній напівтемряві, були вже розігріті палкими дискусіями й готові були покинути залу, за те, що вони затрималися й дали можливість прийняти дуже важливі рішення для ВРКА». З’їзд фактично підтвердив рішення квітневого форуму про зміни до положення про ВРКА та збільшення кількості членів комісії. Бо через неоднозначне розуміння протоколів легітимність повноважень нових членів ВРКА ставилася під сумнів.
При цьому О.Дмитрієва пообіцяла, що на першому ж засіданні оновленої комісії поставить два питання: щодо проведення перевірки НААУ в частині питань штатного розкладу та виплати зарплат, а також проведення перевірки Ради
адвокатів м.Києва.
Це, на думку голови ВРКА, дозволить дуже просто припинити конфлікт між Л.Ізовітовою та І.Рафальською: «Я сподіваюся, що ВРКА підтримає мою ініціативу і ми найближчим часом будемо мати можливість переконатися, що все-таки наші органи адвокатського самоврядування не зловживають ні грошима адвокатів, ні їхньою довірою. Я сподіваюся, що причиною конфліктів усе-таки є не якісь глибинні проблеми всієї адвокатури, а причини вельми банальні, які лежать на поверхні, маючи тривіальну особистісну природу, з чим, на мій погляд, мудрі адвокати повинні вміти легко справлятися».
Також вона висловила сподівання, що РАУ нарешті дасть можливість ВРКА офіційно оголошувати результати своїх перевірок і рекомендацій на сайті НААУ. «Я завжди наполягала на тому, що демократизм,
публічність і відкритість — це основні принципи, на яких має будуватися діяльність громадської організації», — резюмувала О.Дмитрієва.
Виходить, дорослих немає. Є постарілі діти
Отже, якщо взяти за відправний пункт припущення голови ВРКА про «тривіальну особистісну природу» конфлікту, виникає справедливе запитання: а наскільки очільники адвокатури відповідають своїм посадам, якщо вони не впоралися з «вельми банальними» причинами розколу в адвокатурі?
Деякі ЗМІ побачили в ситуації «руку» Андрія Портнова, який брав участь у розробленні чинних сьогодні законів «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» і «Про прокуратуру». Реакція опозиційного політика не забарилася. Він назвав ці чутки «конспірологічною версією» та заявив, що не підтримує жодну зі сторін конфлікту: «Вважаю, що дії обох сторін
призведуть до дискредитації адвокатського самоврядування… А боротьба за владу у Вищій раді юстиції, органі, що втратив свою легітимність у період правління сьогоднішнього політичного режиму, є боротьбою за неіснуючий вплив у зруйнованій системі правосуддя у віртуальному юридичному просторі».
Отже, у «віртуальному просторі» сьогодні перебуває ВРЮ, засідання якої не проводяться до формування складу. Туди ж найближчим часом через судову тяганину має шанси потрапити Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів. І в цей самий простір з’їзд адвокатів штовхнув Раду адвокатів, яка відповідно до ст.55 профільного закону виконує функції лише в період між з’їздами адвокатів України. А, як відомо, останній форум свою роботу не завершив.