Новини

Гори зліва, гори справа, вас вітає Колочава

Закарпаття… Край високих гір, глибоких річок, безкраїх полів. Місце, де природа гармонійно поєднується з цивілізацією.

Саме в Закарпатті найсмачніше вино, саме тут найгарніше озеро Синевир, саме в нашому краї найзатишніші міста, саме в нас найгарніші дівчата та найпрацьовитіші чоловіки. У найзахіднішій області України щороку відпочивають туристів, тому що Закарпаття має що їм показати. Це замки, музеї, ріки, озера, дрімучі ліси, затишні кав’ярні з запашною кавою. У цьому краї є безліч міст, які приваблюють мандрівників, а є ще більше сіл. Які так і ваблять до себе іноземців та туристів зі всієї України. Одним з таких сіл є Колочава.

Розташоване це мальовниче село на Міжгірщині в гірській долині між полонинами Стримбою, Дарвайкою, Барвінком, Красною і Ружею. Коли ти приїжджаєш туди з шумного міста, переповненого людьми, автомобілями та рекламними вивісками, то почуваєшся ніби в казці. Тут, так само як у «Червоній шапочці», онучки ідуть до своїх бабусь через дрімучі ліси. Тут, як і в казці про колобка, можна надибати чимало звірів. Тут зустрічають таких же чарівних дівчат, як Попелюшка і таких дужих хлопців, як Котигорошко.

Колочава – одне з найбільших закарпатських сіл. Проживає тут 8 тисяч людей, серед яких багато вівчарів, лісорубів, шевців та корчмарів. Кожен хазяїн має худобу, кожна господиня – чималий город. Та крім цього є в селі і музеї, які щороку відвідують сотні туристів. Однак найбільшою окрасою села вважають дерев’яну церкву Св. Духа, яка була збудована ще в 1795 році. Вона належить до найвищих архітектурних досягнень Закарпаття.

Відоме міжгірське село і легендою про опришка Миколу Шугая (Сюгая), такого собі Робін Гуда, який забирав у багатих їхнє добро та роздавав його бідним. Чеський письменник Іван Ольбрахт, який свого часу жив у Колочаві, написав про опришка та його друзів роман «Микола Шугай – розбійник». Твір про колочавського Робін Гуда, якого ловила чеська жандармерія, мав шалений успіх сусідній країні. Сьогодні ж в Колочаві про Миколу Шугая нагадує лише його могила та чеські туристи, які заради того, щоб ступити на землю опришка, описану в романі Ольбрахта, долають сотні кілометрів.

Та не лише легенда приваблює мандрівників. Неймовірні краєвиди манять людей знову і знову. Високі гори, зелені полонини, стрімкі потічки, відчуття спокою та єднання з природою назавжди залишаються в пам’яті туристів. Ранки тут оповиті туманом, який застеляє собою гори; дні наповнені сонцем та пахощами польових квітів; ночі переповнені зірками, які тут здаються набагато ближчими, ніж у містах з багатоповерхівками.

Пафосних ресторанів, шумних нічних клубів та кафе на кожній вулиці тут немає. Зате є школа вівчарів, чани з мінеральною водою, форелева ферма, бджолина «лікарня», вузькоколійка з паровозом, 10 музеїв та безліч інших цікавих розваг. Сумувати та сидіти без діла не доведеться.

Міжгірське село Колочава надзвичайно гарне та затишне. Приїхавши сюди ви обов’язково захочете повернутися, щоб ще раз побачити дивовижну природу та поспілкуватися з надзвичайно приємними і щирими людьми. Побувавши в Колочаві ви переконаєтеся, що не потрібно їхати світ за очі, аби добре відпочити. Можна завжди зібрати рюкзак, сісти в машину і знову на кілька днів поринути в цей мальовничий гірський світ.

Вікторія Кузьма, студентка відділення журналістики УжНУ, спеціально для Zaholovok.com.ua 

Коментувати
Вміст цього поля є приватним і не буде доступний широкому загалу.