Зранку думалося про чорнослив. Ні, не просто так і не «ні з того, ні з сього». Захотілося йогурту. І ніяких проблем з тим чорносливом не було би: мій улюблений – «Галичина» з лісовими ягодами. Просто, якщо його нема, купую з чорносливом.
І тут згадалися 5 років на філологічному. Біда-бідося: то ж не чорнослИв, а чорнОслив! Мабуть, багацько тих, хто самотніми тихими вечорами задумувався над правилами наголошування і так і не зрозумів, чому життя таке складне, потиснуть мені руку. Але я до сьогодні не хочу миритися з чорнОсливом. Ну ніяк! Тому вибачте мене, будь ласка, усі ті, хто не любить чоронослИв, але я не можу від нього відмовитися просто так.
Якщо через це почнеться бунт або масові заворушення, – повідомте мене, я подумаю. Але поки речення і букви так киплять у мене в голові, що не хочеться ускладнювати ситуацію чорнОсливом, якщо, бачте, лісових ягід не буде.