Про бюрократію або як я оформляла машину

Yaryna
Про бюрократію або як я оформляла машину

Днями я стала щасливим власником зеленої “Славути”. Насправді діяння суто формальне, на ній і далі кататиметься мій брат, але через певні сімейні обставини це було потрібно. Але суть не в тому. 

Дуже вже руки чешуться розповісти про процес перереєстрації авто. Приклад показовий, бо ця машина вже мала десь трьох-чотирьох власників. Тобто і не дуже багато, і не дуже мало. Посередній такий випадок. Це важливо, оскільки, на мою думку, нову машину оформити було б набагато легше.

Отож, десь у травні ще пішли ми з братом у ДАІ переписувати ту машину. А тим же вводили “принцип єдиного вікна” і все таке. Ну, пам’ятаєте, напевно. Коротше, на першому поверсі справді ми побачили два вікна. Одне — для прийому всяких заявок, а інше - каса банку ( цікаво, як визначали, котрий саме банк там буде і скільки то коштувало, бо оборот людей там дай боже).

Ну, брат подав заявку, її прийняли, оформили. Треба було почекати якийсь час. Ми пішли у миле кафе з радіолами навпроти (хто читає мене у ФБ, міг бачити фото). Повернулися. Нас направили у кабінет на другому поверсі. Там жіночка сказала Ярославові, що тепер вони подадуть до Львівського ДАІ запит щодо авто. Типу, чи нема штрафів, аварій і т.д. Попередила також, що це може бути довго, бо то ДАІ так довго шле запити, ніби вони десь у Донецьку перебувають. Тобто ніякої тобі єдиної комп’ютерної системи, яка би містила подібну інформацію нема. Ок. Зате дозволили телефонувати і уточняти наявність відповіді. Ту і далі варто відмітити дружелюбність більшості працівників сервісного центру, на відміну від, наприклад, деяких медсестер з ресепшна ужгородської поліклініки.

Запас документів брата для переписки авто ;)

Десь через тиждень брат дізнався, що на машину накладений якийсь арешт. Аби все вияснити і зняти той проклятий арешт, довелося їхати у Львів, а саме до того банку і нотаріуса, які накладали арешт. Як виявилося, справа у тому, що машина була куплена в кредит і на неї арешт наклали “авансом”, про всяк випадок. Кредит перший власник чемно виплатив (що засвідчила довідка з банку), але арешт ніхто не зняв. Знову ж таки жодних єдиних баз даних, які мали б автоматично такі дані виправляти... У результаті брат потратився на дорогу до Львова, заплатив нотаріусу за довідку і оплатив дорогу до Львова першому власнику авто, оскільки лише той мав право отримати банківські дані. А нотаріус без банківської довідки арешт не знімав. Ви вже заплуталися?) Але це ще не кінець.

Потім якийсь час ми цим питанням не займалися і, як я зрозуміла, брат дочікував ще якихось даних, які мали надійти до ДАІ. Врешті 24 червня ми повернулися до ДАІ, аби добити справу до кінця. Заповнили три екземпляри договору про купівлю-продаж і подали їх у те саме єдине вікно. Чекали певний час. Звідти нас направили знов на другий поверх. Ми знов чекали, поки з’явиться працівник. Там чоловік передивився документи, доробив якісь ксерокси і згадав про довідку, яка була відсутня. Щось пов’язане із реєстром нерухомого майна. Довелося їхати нам до нотаріуса. Часу довідка зайняла небагато, от тільки не було того нотаріуса поряд з ДАІ, тому доки ми каталися туди-сюди по спеці, доки повернулися вже й була майже перша дня. Тим не менше на цьому етапі наші документи успішно прийняли і сказали йти на третій поверх. Але мені треба було йти на роботу вже, тому відклали справу ще на день.

Наступного ранку ми знов повернулися у ДАІ. День чекання їй-богу. Оскільки забули, в який кабінет йти, пішли на другий поверх. Там нам сказали потрібний кабінет, але перед тим наказали йти на перший і написати ще одні заявку. Ну ми там чекали, доки пані у віконці звільниться. Потім здали документи. Потім знов чекали на свої документи. Пили каву, брат покурив. Далі ми з цими документами мали вийти на вулицю і чекати, доки інспектор перевірить номери двигуна і кузова. Чекали на нього. Він глянув частково, сказав протерти номер двигуна. Потім той чоловік кудись пішов, ми далі на нього чекали. Повернувся. Протирали ще 5 разів номер і отримали “добро” на подальші дії. УРА! Далі ми піднялися на третій поверх, де потрібно було йти до експерта. Експерт був трохи вимучений. Може, тому що у таку спеку мусить весь у чорному ходити?... Подивився на документи, перепитав, чи дивилися нам машину (він бачив документи з підписом колеги) і дав заявку, яку знов потрібно було заповнити. Далі взяв документи і сказав чекати. На запитання скільки?, трохи роздратовано відмовився давати відповідь. Але ми на той момент вже звикли чекати, тому я не ображаюся.

Винуватиця і спонсор цього допису)

Під звуки якоїсь паскудної передачі на ICTV, наче і проти Росії, але все одно паскудної, ми дочекалися своїх документів. Далі їх треба було подати у вікно прийому документів на тому ж третьому поверсі. Там реально замість двох вікон працювало одне і бідний хлопчина мусив скакати з одного робочого місця на друге. А оскільки мав багато заявок, то треба було почекати, щоб він почав розглядати нашу. Далі виявилося, що нам не вистачає ксерокопій частини документів. На щастя, брат виявився передбачливим і зробив їх заздалегідь. Інакше нам радили спуститися на другий поверх і там напроситися на ксерокс. Врешті все було готово, заявка дозаповнена (а це вже знову десь 12:00 на годиннику) і нам сказали прийти через 1.5 -2 години, щоб завершити процедуру. На щастя, дозволили підписати документи, щоб я вже зайвий раз не їздила. А от брат мусив ще повернутися, відкрутити старі номери, прикрутити нові. Ну і отримали ми новий техпаспорт нарешті.

Отака-от бюрократія за принципом “єдиного вікна”. Хотілося б наголосити, хто пропустив: претензій до місцевих працівників сервісного центру немає. Більшість поводилися спокійно і намагалися допомогти (з тими ж ксероксами). А те, що немає єдиних державних баз даних, які мали б вирішувати такі примітивні проблеми, - вже інше питання. І воно зовсім не до них, а до наших шановних народних обранців. От вам і ідея для законотворчості. А якщо будуть ці бази даних, то і "єдине вікно" стане більш реальним, бо поки воно розміром у декілька областей - оте вікно.. 

P.S. Вдало ідею бюрократії висміяли творці останнього аддону до гри “Відьмак 3”. Вони створили квест, у якому Геральта, відомого, досвідченого і сильного відьмака, ганяють за довідками по триповерховому банку. Так він ще й на обідній час потрапляє до всього! Дуже смішна сцена. І правдоподібна) А гру раджу всім!

Loading...

Додати новий коментар

Вміст цього поля є приватним і не буде показаний.
CAPTCHA
Питання для відсіювання автоматичного коментування.
Введіть відповідь на питання
Loading...