Моя ялинка

Моя ялинка

Так, бажання справді здійснюються. Якщо дуже сильно захотіти і не мати вибору: хотіти чи ні.

Два дні до Нового року. Кінець 80-тих. Сама забула, коли точно трапилася ця новорічна пригода. Ми з моєю нерозлучною подругою Наталкою вибралися за ялинкою. Власне у Наталки ялинка вже була, ми її навіть прикрашали. Ця щорічна традиція ходити в гості одна до одної та чіпляти ялинкові іграшки під радянські фільми нам подобалася.

Тепер була черга за мною. Ялинки продавалися тоді в Ужгороді у кількох точках, навіть менше, ніж кількох. І треба було встигнути купити цей традиційний символ новорічних свят та ще й поштовхатися у натовпі. І от ми, дві школярки поспішаємо на Перечинський вокзал в Ужгороді. Там, на складі лісгоспу продають ялинки.  У кишені гаманець з кількома рублями та копійками. Має вистачити. Пришвидшуємося, ще раптом закінчаться ялинки. Черга здалеку заспокоює: встигаємо!

Ми з Наталкою стоїмо за заклопотаними дядечками з тітоньками, визираючи час від часу нетерпляче з-за їхніх спин: коли вже нарешті і нам пощастить вибрати собі зелене, пахуче, класнюче деревце!

На складі напівтемрява, тільки біля продавців світла достатньо і руху більше. Ялинки складені одна на одну, прихилені до холодної стіни. Нарешті підходить наша черга. Я щаслива. Є ще навіть з чого вибрати! Просто на мене дивиться трохи більша за мій ріст густа, гілляста ялинка. «Оту, будь ласка», - показую продавцю, який називає мені вартість ялинки. Я відриваю гаманець і розумію… мені не вистачає грошей! Якогось рубля з копійками! Це катастрофа, вселенського масштабу. Майже година у черзі, якщо повертатися додому і стояти ще раз, точно вже нічого не вистачить, розкуплять! Що робити? Якісь копійки має ще Наталка, але цього все одно не вистачає.

Я хочу купити цю ялинку, просто мушу це зробити. Починаю відраховувати гроші і випадково зупиняю погляд перед своїми ногами. На підлозі лежить рубль, і я просто не вірю своєму щастю. Піднімаю папірець і біля нього знаходжу ще пару монеток. Неймовірно, але сума сходиться! Віддаю швиденько гроші і беру ялинку! Ура ми врятовані. Такого не буває, а може навпаки дива трапляються часто, але ми їх не помічаємо!

Ми з подругою поспішаємо додому. У мене в руках ялинка, справжня моя ялинка!

Loading...
Зображення користувача Anya.

А ще я дуже любила оті тепер вже старенькі радянські відкритки! Ще були із зайчиками і ведмедиками! У нас колись їх була ціла купа! Тепер навіть найкрутезнішим гендмейдам так не радію...

Зображення користувача Anya.

справжнє маленьке чудо, чесне слово! отак би, коли квартиру хочеш купити! ;) Шучу. Насправді дуже мила історія.

Додати новий коментар

Вміст цього поля є приватним і не буде показаний.
CAPTCHA
Питання для відсіювання автоматичного коментування.
Введіть відповідь на питання
Loading...