Мирослава Дудурич блоґ

Зображення користувача Мирослава Дудурич.

Не так уже це й добре, коли твій розум від’їжджає у відпустку, а з тобою залишається лише шалений магнетизм. Магнетизм до людини, з якою тебе фактично нічого не пов’язує. А мозок-то на морі чи у спа.

Зображення користувача Мирослава Дудурич.

Сиділа і слухала. Вони так голосно між собою говорили, аж сперечалися. Мої думки…

Зображення користувача Мирослава Дудурич.

Звідусіль пахло чарами любові. Її пахощі розливалися над усіма людьми цього малого, вже майже гнилого містечка. Над усіма, без винятку. Лиш один нюанс: ці чари ніхто не сприймав.

Зображення користувача Мирослава Дудурич.

Всі хворіють… А я хроНію… І ніяк не можу відхроніти… суперечливістю… Це ж треба було поєднатися непоєднуваному в мені, непоєднуваній… (Краса і розум.. ех, буду скромна). Крайній песимізм і непоправний оптимізм… Вони разом…Ну, любити і ненавидіти водночас – це вже класика.

Зображення користувача Мирослава Дудурич.

Так мало годин залишається нам особисто.

Чомусь не виходить в нас жити ось тут і тепер.

Вбиваємо час, не вважаючи це навіть вбивством,

а серце тихесенько б’ється собі між ребер.

Зображення користувача Мирослава Дудурич.

Коли до безодні залишається лише пару слів, я згадую тебе. Ні, пригадую, бо не згадаю вже ніколи. Прогадую твій чистий мужчинний силует і завжди зімкнуті вуста. Ти мало говорив. Зате кожне слово твоє було гучнішим за сотні децибел, за ультразвук.