Мій віршований блог

Чорні розмови чорних мурашок

Чорні розмови чорних мурашок

Хіба хтось з нас помічав,

що ми як маленькі мурахи

в цьому світі.

Будуємо свої будиночки,

шукаємо прихистку.

Вважаємо себе

господарями.

Господарями

цього Світу

цього Всесвіту

цього Життя.

Всі такі одинакові.

А ми ж то створені були особливим,

настав час

коли особливі уподібнюються

один до одного.

Але ніяк не стають особливими особистостями,

вони навпаки

втрачають її.

І взимку, коли чорніє

білий сніг,

як чистота нового життя

Ходимо, як клони.

Чорні штани, чорні шапки,

чорні куртки і найголовніше

чорні РОЗМОВИ.

І з ротів наших виливається

грязюка-смола,

яка заливає все навкруги

і потопає усе.

Ну то виходить. що ми самі себе топимо?

Ромські цукерки

Ромські діти,

як цукерки з коньяком.

Зовні смугляві, шоколадні

і нічим не примітні,

а коли надкусиш відкривається зовсім

інший світ.

Гіркий, п’янкий,

такий алкогольний і дорослий.