Ірина Бреза блоґ

Зображення користувача Ірина Бреза.

Свіжу рибу у грецькому селищі возили зранку вузькими вуличками і голосно про це повідомляли. Але Тамара, власниця міні-готелю та невеликого супермаркету (виїхала з України до Греції понад 20 років тому) порадила: поїдьте у рибний магазин за 1км до Івана... з Мукачева! Мукачево за 1500 км від Ужгорода - це надихало.

Зображення користувача Ірина Бреза.

У всьому потоці інформації, яка змушує останнім часом то депресувати, то обурюватися, то лаятися або впадати у відчай, згадалася мені одна історія. Випадок, який багато чого пояснює. Такий собі класичний зразок поведінки однієї людини, який демонструє психологію багатьох.

Зображення користувача Ірина Бреза.

Так, бажання справді здійснюються. Якщо дуже сильно захотіти і не мати вибору: хотіти чи ні.

Зображення користувача Ірина Бреза.

Одного разу водій, який мав перевозити нашу групу по Вашингтону, впав у відчай: у нього завис GPS. Чоловік, який 10! років їздив з групами по одному й тому ж самому маршруту (а крім того возив й інших пасажирів) розпачався, як він тепер пересуватиметься. Тут впала у транс я: не могти й кроку ступити без навігації, роками пересуваючись по місту, це просто соромно комусь розказати! А де якась елементарна пам'ять? GPS врешті-решт запрацював, водій зітхнув з полегшенням і ми проїхали кілька кварталів.

Зображення користувача Ірина Бреза.

Нас п’ятеро. Жіночої статі, за 25…У звичайному житті ми дуже серйозні особи: можемо легко підтримати розмову про якісь чергові вибори (це так по-чоловічому, тобто нелегковажно), прокоментувати рішення міськвиконкому ( як! ще є що розпродувати за копійки?), з двох слів накатати ледь не науковий текст, пояснити, у чому полягає техніка виконання рисунку, як вдало вкласти гроші у нерухомість, і проаналізувати ще багато корисних та глобальних речей.

Зображення користувача Ірина Бреза.

У Берлін! На 3 місяці! Що може бути кращим , - раділа я сама за себе, волочачи валізу як міх з каменюками по львівській бруківці. Автобус у столицю Німеччини із столиці Галичини відходив десь за 3 години. Це був єдиний рейс, який я знайшла серед офіційних перевізників-транспортних компаній. 2002 рік: вибір рейсів – невеликий. А у пункт призначення Берлін – взагалі дефіцит, заробітчани більше їздять у Гамбург чи Мюнхен, ще кудись. А на кому заробиш, як не на них.

Зображення користувача Ірина Бреза.

Час від часу я вибираюся закордон, як кожний порядний закарпатець. Добре вже те, що до того кордону з одного боку 25 км (в Угорщину), з іншого – пропускний пункт починається відразу за Ужгородом (у Словаччину). З більшості поїздок точно можна влаштувати цікаву пригоду. Навіть, якщо ти цілеспрямовано до цього не готуєшся. Зате фактор несподіванки може добряче підняти настрій і спровокувати створення якщо не анекдоту, то точно якоїсь бувальщини.

Зображення користувача Ірина Бреза.

Я стою на засніженій горі. Хвилину тому зістрибнула із зручного підйомника, який притарабанив мене від початку Красії (улюбленої зимової гори Закарпаття) до її верхівки. Блаженство, задоволення, радість врешті-решт мене проймають. У філософській задумі повертаю праворуч, щоб у ейфорії знову дістатися підніжжя гори.

Зображення користувача Ірина Бреза.

Ця історія трапилась якраз у лютому, однієї не надто холодної зими. За снігом треба було їхати до сусідньої Львівщини: там на утрамбованих трасах лижники та сноубордисти раділи морозу та швидкості.