«ЄС диктує нам дві головні вимоги: екологія і залучення громадськості», -
чеський експерт з міського планування
Підписавши Угоду про Асоціацію з ЄС, Україна, як відомо, взяла на себе ряд зобов'язань щодо законодавчих та інших перетворень за зразком європейських практик. Тобто, у багатьох сферах ми житимемо за тими ж законами і практиками, за якими живуть країни Євросоюзу. Ужгородський прес-клуб вирішив з'ясувати, що чекає нас надалі на євроінтеграційному шляху, на скільки ЄС впливає на ухвалення рішень всередині вже своїх країн-членів (сподіваючись, що така перспектива чекає і нашу країну). Наразі вивчали чеський досвід, зокрема, на прикладі сфери міського планування.
Звичайно, щодо цієї царини не може бути стандартизованого підходу, адже практично кожне місто – унікальне і різниться як ритмом життя своїх мешканців, так і навіть їх уподобаннями, потребами, пріоритетами. Водночас, все-таки є спільні засади, які повинні виконуватися незалежно від розміру населених пунктів Євросоюзу та внутрішнього законодавства кожної з країн.

Віт Ржезач, інженер-архітектор, представник Інституту просторового планування факультету архітектури Чеського технічного університету, заступник голови Асоціації розвитку урбанізму і територіального планування Чеської республіки. Він каже, що дві головні вимоги з боку ЄС – це дотримання екологічних стандартів щодо захисту навколишнього середовища, а також залучення громадськості до процесу прийняття рішень.

Об'єднання, яке представляє наш співрозмовник - громадська організація, що зібрала на волонтерських засадах експертів у різних сферах – логістиці, плануванні, міському господарюванні загалом. На противагу чеській державній архітектурній чи інженерній палаті вона не має права засвідчувати документів (при цьому чимало членів організації є одночасно зареєстрованими членами згаданих палат). «Наша основна мета, - пояснює експерт, - не та діяльність, яку здійснюють державні органи, а насамперед освіта для людей, які займаються плануванням, а також просування прогресивних ідей. Маємо близько 250 членів по всій країні. Це є приватні особи, науковці, представники муніципалітетів та інші».

Асоціація активно займається внутрішньо освітою своїх членів, організовує конференції, воркшопи, екскурсії, регулярно ініціює обговорення нагальних тем. А також здійснює експертизи для органів влади, зокрема, щодо того, чи відповідає планування певного об'єкту вимогам нового законодавства. А воно, як і в Україні, постійно змінюється. І процес цей фахівці вважають нескінченним, адже життя постійно вносить свої корективи, у людей з'являються нові потреби і вимоги, міське життя розвивається як живий організм.

Віт Ржезач запевняє, що усі директиви – доцільні та успішно впроваджуються у Чехії, звичайно, із врахуванням місцевих реалій. «Можливо, єдине, з чим ми, чехи, не згідні та навіть не виконуємо вимог ЄС – це квоти щодо розподілу мігрантів та загалом підхід до міграційної політики. Щодо цього навіть маємо юридичні суперечки. Але це інша тема», - каже експерт.


«Що б Ви хотіли змінити на Вашій вулиці?», - запитання від ЄС до кожного

Віт Ржезач пояснює, що наразі існують кілька європейських ключових документів, відповідно до яких приймаються закони в Чеській республіці. Європейський Союз встановлює загальні принципи, а на рівні країни вони формулюються у конкретних словах на законодавчому рівні: «Це безкінечний процес, завжди прийняті закони не є досконалими і потребують постійної роботи, у тому числі й посадовці ЄС звертають увагу на їх відповідність загальноєвропейським директивам. Тож якщо сьогодні України приведе своє законодавство у відповідність до європейських стандартів, це не означає, що законотворчий процес зупиниться, він триватиме постійно. ЄС не може передбачити виконання загальних принципів у кожній конкретній країні, але ми, місцеві фахівці, можемо, і повинні брати у цьому участь».

У Чехії активно залучають до процесу ухвалення рішень незалежних експертів і фахівців. Принаймні, вони мають змогу висловитися і донести свою думку до тих, хто рішення приймає. Крім того, постійно запитують думку і мешканців, адже у результаті саме їм належить користуватися тим, що посадовці і експерти окреслять «на папері». Звучання таких думок добре зображено у відеоролику:
У розмові з чеським фахівцем ми торкнулися і болючого для України питання руйнування історичної спадщини. Зокрема, в Ужгороді громадські активісти вже давно б'ють на сполох, адже зруйновано вже не один об'єкт культурної спадщини, у тому числі забудови чеського періоду, тобто будівель, зведених у час, коли територія Закарпаття входила до складу на той час Чехословацької республіки.

До слова, торік мистецький центр «Кубло» проводив в Ужгороді вуличну виставку "Міжвоєнна архітектура Ужгорода", однією зі співавторів якої була чеська архітекторка, кандидат архітектури, автор дисертації про міжвоєнну архітектуру Романа Фіалова. З а словами очільниці МЦ «Кубло» Тетяни Смріги, цією виставкою фахівці хотіли донести інформацію до громадян, які, можливо, ніколи не візьмуть участі у профільних конференціях чи семінарах. Н атомість під час виставки побачать фото навіть власних будинків і зрозуміють, що це насправді об'єкти культурної спадщини. Відповідно, і більше не дозволятимуть собі руйнувати фасади чи внутрішні конструкції зараз «євроремонтів» чи утеплення, яке псує їх історичний вигляд.

Віт Ржезач зауважив, що у Чехії навпаки дуже сильна традиційна система збереження архітектурної спадщини, якій Україні варто повчитися. Відповідні закони були прийняті ще у 1950-х. Є мережа певних органів влади, яка займається цим і базується на двох стовпах – незалежних експертах у галузі історії та архітектури і клерки, державні службовці, які видають дозволи. Усі будівлі класифіковано за кількома категоріями, стосовно кожної з яких є перелік дозволених дій.


Щодо реконструкцій з порушенням отриманих дозволів, як це регулярно відбувається в тому ж Ужгороді, В. Ржезач сказав: «У нас востаннє таке траплялося в 1990-х. Сьогодні трапляються конфлікти хіба на етапі затвердження дозволів щодо реконструкції – між вже згаданими експертами та службовцями, оскільки останні не зобов'язані повністю слідувати думці експерта, може лише взяти її до уваги або ні, приймаючи самостійне рішення. Тож у 90-х найпростішим шляхом було підкупити службовця, але сьогодні це практично виключено, ніхто не хоче ризикувати посадою, зарплатою та ім'ям. Більше того, для відкриття будівлі після реконструкції власником повинен бути отриманий відповідний дозвіл на доступ до неї людей, своєрідне страхування. Без цього дозволу ніхто просто не увійде до будівлі».

Разом з тим, Прага, на відміну від найрозвинутіших метрополій, поки не має єдиного офіційного документу щодо стратегії розвитку міста. Довідник зі створення громадського простору та проект відповідної Стратегії, розроблені Департаментом з питань облаштування публічного простору Інституту планування і розвитку Праги (ІПР), стали першими інструментами комплексного підходу до підвищення якості територій загального користування . Авторська команда була натхненна такими містами, як Нью-Йорк, Лондон або, наприклад, Цюріх.
Гасло міського планування в ЄС: більше громадського простору!

«Більше громадського простору» – це може бути слоганом щодо загальних вимог Євросоюзу до країн-учасниць у галузі міського планування і розвитку, каже Віт Ржезач. Поряд із цим - зелені зони, хороше дорожнє покриття, безпека, виокремлення автомобілів за межі площ та інші.

До речі, щодо дискусії про вуличні тераси, яка активно спалахнула в тому ж таки Ужгороді нещодавно, у Празі все вирішується достатньо прямолінійно: власники терас сплачують орендну плату за користування громадськими місцями, цей дохід суттєвий для бюджету, тож особливих перепон їм не чинять.

Наразі громадський простір у Чехії утворює основну структуру міста. Пріоритет при його формуванні - житлова якість. Навколишнє середовище повинно бути безпечним, здоровим, живим, комунікативним та естетичним. Громадський простір міста повинен заохочувати ходити та жити, основою його створення є «масштаби» людини та людські почуття, - йдеться на сайті Інституту планування і розвитку Праги.

Якісний стандарт громадських приміщень та їх логіка повинні регулюватися як транспортними, так і технічними інфраструктурними управліннями, а також окремими будівлями та будівельними одиницями.

Загальний підхід - це стратегія простоти та функціональності стосовно загальної архітектурної концепції міського простору. Інколи вистачає і незначних вдосконалень задля суттєвого поліпшення загальної якості території. Мова зокрема про якусь окрему малопомітну деталь, зміну транспортного режиму чи пріоритетів транспортних потоків, не згадуючи вже про банальне прибирання і вивезення сміття.

Віт Ржезач наголосив на ще одній цікавій особливості, яка сьогодні є пріоритетом для Праги: усі її райони в ідеалі повинні бути зручними і гнучкими у використанні, на противагу так званому традиційному підходу, коли місто поділено на різні функціональні райони, наприклад, бізнес-центри, район для офісів, окремо для проживання чи окремо для спорту. Краще, коли кожен із «райончиків» поєднує у собі всі ці можливості. «Метою такого підходу є досягнення такого стану наповнення мікрорайонів, за якого людям не потрібно було б багато мандрувати різними районам міста. Але ніщо не є «чорним і білим», головне питання в тому, щоб не нашкодити людям, які живуть на цій території, зводячи для них щось нове», - підкреслює фахівець.

Щодо того, які міста ЄС могли бути з прикладом для наслідування стосовно політики розвитку міста і міського планування, експерт коментує: «Це питання завжди релевантне культурі людей. Ви не можете взяти щось як зразок і почати впроваджувати це в іншому місті. Що підходить одним, неприйнятне для інших. Єдиним шляхом планування є фокусування на культурі людей, які проживають у конкретному місті, їх потребах і життєвих пріоритетах».
«Біокоридори» всередині Праги та екологічна політика ЄС

У контексті міського планування значну увагу приділяють й екології. Це, як вже було згадано, також регулюється і євросоюзівськими директивами.

«Наразі намагаємося зберегти, те що є, - каже В. Ржезач. - У межах міста маємо так звані біокоридори, тобто між парками та скверами повинні бути певні сполучення, щоб представники фауни могли рухатися між різними територіями міста. Крім того, є загальна домовленість, що ці території ніколи не будуть забудовані. Зелені зони повинні інтегруватися ззовні всередину міста. Так, є зелений пояс довкола спальних районів, і ці пагорби залишаться завжди зеленими та не будуть забудовані». Сьогодні у архітектурному комплексі Празький град в центрі столиці можна зустріти зайчиків, а у парках – фазанів.

Загалом це лише окремий приклад, але саме захист навколишнього середовища – це сфера, де ЄС активно продукує правила, орієнтуватися на які повинні усі держави-члени об'єднання. Та, знову ж таки, імплементація законодавства, прийнятого з урахуванням загальних правил, може суттєво різнитися у кожній з держав.

Наприклад, закони щодо території захисту пташок були прийняті аналогічно і в Чехії, і в Німеччині. А їх реалізація була абсолютно різною. У Німеччині на той момент вже були збудовані автомагістралі, фактично без врахування цих положень. Натомість в Чехії спочатку, відповідно до висновків орнітологів, було визначено території, де взагалі не можна зводити дороги. «Якщо приймати закони, не думаючи, буде катастрофа. Треба думати завжди про майбутнє», - наголошує В. Ржезач.

Екологічна складова української євроінтеграції сьогодні особливо актуальна. Тож маємо чому повчитися у європейських сусідів. Вимогам щодо сфери охорони довкілля присвячена спеціальна глава Угоди про Асоціацію з ЄС. Ужгородський прес-клуб неодноразово висвітлював цю тему, зокрема і в матеріалі «Екологія по-європейськи: які кроки має зробити Україна у сфері довкілля».

Ми також цікавилися, якими є нові правила щодо сортування сміття в Україні.

Та вивчали словацький досвід господарювання, зокрема, у лісах.

А окрім досвіду Праги ми також пропонуємо ознайомитися із позицією головного архітектора міста Кошіце та словацького способу утілення європейських тенденцій у сфері планування міст.
Євродосвід міського планування для українців

Торік представники України взяли участь у навчальній поїздці до Праги і Чеського Крумлова у рамках міжнародного проекту співпраці «DETLUP – розвиток через територіальне планування». Проект за підтримки країн Вишеградської четвірки був спрямований на підвищення знань місцевих і регіональних органів влади, проектувальників, планувальників і неурядових організацій України, Молдови і Грузії з питань територіального планування для поліпшення економічного і соціального розвитку. Юрій Дербаль, експерт ГО «Агентство сприяння сталого розвитку Карпатського регіону «Форза» прокоментував: «Навчальні поїздки за програмою DETLUP дозволяють отримати інформацію від безпосередніх суб'єктів містобудівної діяльності (архітекторів, урбаністів, замовників містобудівної документації) країни про територіальне планування у наших найближчих закордонних сусідів, порівняти його з вітчизняним територіальним плануванням і, відповідно, застосувати кращий досвід з метою створення комфортної життєвого середовища.

Стосовно відмінностей в процедурі розробки проектів територіального планування містобудівної документації), то слід зазначити, що в Чехії та інших країнах Європи значну увагу приділено збору вихідних даних і складанню завдань на розробку планів (чому передує, зокрема, читання лекцій депутатам місцевих рад, які одночасно є і замовниками), а також громадське обговорення проектів планів. Частиною останнього є проведення так званих «рольових ігор» за участю жителів населеного пункту, для якого розробляється план».

За словами Ю. Дербаля, за підсумком таких поїздок і обміну досвідом експерти-учасники для реформування українського містобудівного та регіонального законодавства рекомендують скасувати в Україні спрощену систему планування та будівництва індивідуальних будинків як таку, що не в змозі забезпечити дотримання будівельних архітектурно-містобудівних та антисейсмічні вимог. На думку фахівців, слід ввести за прикладом міст Кошіце та Праги порядок надання містобудівних умов і обмежень на забудову земельної ділянки та наявність в необхідному пакеті (будівельному паспорті) проектної документації житлового будинку, скасувати в Україні інституцію виготовлення плану зонування території населеного пункту як окремого документа і зробити це креслення розділом генерального плану населеного пункту, врахувати цікавий досвід Праги щодо організації конкурсу проектантів генерального плану із залученням європейських фірм. Також радять застосувати в плануванні історичних міст Закарпаття деякі прийоми планування, використані в м. Прага і Кошіце, зокрема - з планування чеської забудови в Ужгороді - ареалів Малого і Великого Гагалагова.

Очевидно, досвід країн ЄС може стати для України не лише приводом для зітхань про те, що у нас різні ресурси, але і цінним джерелом ідей та успішних практик до адаптованого застосування у межах наших реалій.


Ганна Твердохліб, Ужгородський прес-клуб

Переклад: Наталія Загола

Фото: Ірина Бреза


Матеріал підготовано в рамках проекту «Просування реформ в регіони» Програма Європейського Союзу «Підтримка громадянського суспільства в Україні».
«ЄС диктує нам дві головні вимоги: екологія і залучення громадськості»