Члени закарпатських туристичних клубів (серед яких «джипери», квадроциклісти та мотоциклісти) прибирали від сміття Карпати. Такий «сумний врожай» справжні поціновувачі карпатської краси збирали у час, коли осінні Карпати рясно всіяні гірськими та лісовими ягодами, грибами, цілющими травами, але й, на жаль, не тільки дарами природи. Так, гори засмічені купами силіконово-пластмасового сміття, пляшками, пакетами, консервами та іншими відходами «цивілізованого» життя, що їх залишають по собі відвідувачі карпатських вершин.
Ініціаторами акції з прибирання стали представники авто-мототуризму Олександр Лучков і Дмитро Гісем. Публікуємо інтерв’ю з ними журналіста С. Дворниченко.
Зразу звертаюсь до Олександра, тому що знаю його роки, як активну та ініціативну людину.
- Саша, мені цікаво, чи насправді наші Карпати настільки в жахливому стані, що навіть водій джипа, який зосереджений на керуванні автомобілем в складних гірських умовах бездоріжжя, захоплений метою перемоги оффроуд-змагань, та сидячий досить високо над рівнем землі встигає ще бачити й сміття навколо? Невже все настільки погано?
- Розумієш, хто і як відпочиває, форма відпочинку не має значення. Пішоходи, джипери, квадроциклісти, мотоциклісти… не важливо. Ми щиро любимо нашу природу, рідний край, регулярно мандруємо карпатськими туристичними маршрутами і щороку відзначаємо сумну тенденцію – сміття накопичується, і з цим нічого не робиться. Тому ми вирішили, що якщо ніхто нічого не буде робити, то так нічого і не зміниться. За прибирання взялися ми самі – туристи, люди, що не байдужі. На форумах різних клубів ми опублікували оголошення із закликом всіх небайдужих долучитися до нашої ініціативи і багато людей відповіли на наш заклик.
- Але ж Карпати досить великі, щоб прибрати їх за одні вихідні.
- Так, але нашим першим кроком є бажання очистити офіційні туристичні маршрути, що вказані в туристичних картах і путівниках, цим самим привернути до цієї проблеми увагу решти громадськості та влади.
- І з якого саме маршруту ви почали?
- Впродовж двох вихідних ми очистили більшу половину полонини Боржава, маршрути від Свалявського р-ну до Волівця.
- І багато назбирали?
- Повну вантажівку ГАЗ-66.
- Щось не в’яжеться … ти кажеш туристи, любителі природи. Що ж це за любов? Пішов у гори, насолодився природою і залишив після себе купу сміття?
- Справа в тому, -- долучився до розмови Дмитро Гісем, що, на жаль, більше смітять якраз місцеві жителі, які в сезон збору ягід групами виїжджають на полонини. Переважну більшість сміття залишають після себе саме вони.
- То це проблема не чисто туристична?
- Ні. Це частина загальної великої проблеми утилізації сміття в сільській місцевості. Здається людям просто нікуди це сміття викидати.
- Ви розумієте, що так проблему не вирішити, якщо одні будуть смітити, інші за ними будуть прибирати. Щось тут неправильно.
- Так. Ми збираємося звернутися до сільських голів, щоб ті знайшли можливість облаштувати контейнери поряд з основними стежками, якими користуються як туристи, так і місцеві жителі, та провели певну роз’яснювальну роботу серед своїх сільських громад. Тим більше, що на Закарпатті функціонують підприємства з переробки пластикових і скляних відходів.
- Я так розумію, що ви взялися за цю справу всерйоз і надовго?
- Безперечно. До речі, ця програма не тільки передбачає прибирання туристичних маршрутів, а й облаштування місць привалів. Наприклад, цього разу ми встановили дубовий стіл з лавицями на полонині Боржава. Такий же стіл встановлено нами на горі Обавський камінь, що є туристичною меккою Мукачівщини.
- Розуміючи масштабність проблем туризму і збереження довкілля, чи є ще організації в Україні, які займаються турботою про Карпатскі гори?
- Так, в цій справі ми не єдині. В Івано-Франківській області вже давно функціонує потужна Фундація «Карпатські стежки» www.stezhky.org.ua , члени якої активно займаються розвитком туризму, сприяють охороні довкілля, підтримують програми відродження культурної та природної спадщини, пропагують здоровий спосіб життя та розвитку громадської активності в галузі рекреації. Нещодавно спільно з активістами цієї організації ми провели реконструкцію закинутого туристичного притулку, що розташований на полонині Гича (межа Закарпатської та Івано-Франківської областей) і намітили ще декілька серйозних проектів.
- А як відноситься місцева влада до таких ініціатив?
- Відносини з владою в нас побудовані по принципу «тільки не заважайте, решту ми самі зробимо». А от фундація «Карпатські стежки» пішла далі і налагодила тісний контакт з державними та міжнародними структурами, які, по можливості, надають всіляку підтримку при організації різних заходів. Маємо надію, що згодом і в Закарпатті будемо працювати з владними структурами пліч-о-пліч. Адже наші мальовничі гори це надбання всіх мешканців, отже і відповідальність за них маємо нести разом.
- Справді приємно чути, що хтось не тільки говорить, що це не так, то не так, а й робить конкретні справи. Що ж, удачі вам. Щиро сподіваюсь, що Вас почують і підтримають ті, хто в змозі повпливати на ситуацію, що склалася.
Розмову вів С. Дворниченко
